Далі — маніпуляція щодо жіночого здоров’я. «Перенесений кір уберігає від карциноми яєчників» 34. У цьому дослідженні була група хворих А і дві контрольні: В і С. Так-от позитивний вплив перенесеного кору на профілактику карциноми яєчників виявили, порівнюючи А і С. Між А і В статистично достовірної різниці не було! Отже, висновку, вберігає кір чи не вберігає, зробити не можна. Самі автори дослідження в тому самому абзаці кажуть, що до їхніх даних треба ставитись обережно.
Завзяті антивакцинатори не розуміють, що «обережно» — не значить купити смартфон і постити в соцмережах сумнівну писанину 1977 року випуску. Тим паче, що в публікації все одно не підтверджується бажана ними думка.
Загалом антивакцинатори дуже специфічно ставляться до наукових статей. Коли публікація містить щось крамольне про щеплення — не має значення, хто, де й коли це написав. Для всіх людей, які користуються таким підходом, хочеться порадити недавню монографію 1876 року, де ідіотію лікують обрізанням 35.
Якщо медики-дисиденти схильні наводити хоч якісь підтвердження в літературі, пересічні антивакцинатори просто виголошують гасла, не підозрюючи, як легко вони спростовуються. Це можна проілюструвати за допомогою «Генератора рандомних антивакцинаторських гасел»™:
«З вашими вакцинами як хворіли, так і хворіють!». Неправда 36. Південна Африка, 2009–2010 рік. Порівняння частоти захворювань до і одразу після вакцинальної кампанії. Зниження кількості хворих на 60–90 % (залежно від вікових груп). Охорону здоров’я, гігієну і харчування за місяць у країні ніхто не змінював. Тобто пояснити покращення іншими чинниками, крім щеплень, — складно. Для тих, кому досвід країн третього світу не здається цінним, є змога перевірити, яким був ефект вакцинації у США 37 38. Зокрема про кір: протягом десяти років перед упровадженням вакцини середня щорічна кількість померлих — 440 випадків. У 2004 році — 0.
«Вакциновані хворіють так само, як і невакциновані!». Неправда 39. Яскравий приклад — спалах кору в Німеччині, що почався з учнів антропософічної школи (це коли виховують духовно багатих особистостей, відкритих до «пізнання» 40. Зі 161 хворої дитини 97 % — не вакциновані. З ускладненнями — 29 41. Дані про всіх хворих на кір у США 2009–2014 років свідчать, що 74 % були невакциновані, 10 % вакциновані, 16 %— невідомо 42. Під час спалахів кору протягом дев’яти років у одній із провінцій Китаю більшість хворих — невакциновані 43. У Берліні також реєструвалися спалахи у 2014–2015 роках. Загалом захворіло 1344 особи. Серед усіх хворих 86 % були не щеплені. 25 % довелося госпіталізувати 44. У Франції у 2011 році під час спалаху кору було госпіталізовано 36 осіб. У жодної не було двох підтверджених щеплень. П’ятеро з них померли.
«Дайте гарантію, що вакцинація абсолютно безпечна!». Усі дорослі люди нарешті мають зрозуміти: не існує стовідсотково безпечних медичних втручань. Усе, абсолютно все, від видалення родимки й мащення «вавки» кремом до серйозних хірургічних втручань або багаторічного прийому ліків, має певні ризики розвитку ускладнень. І це не якась специфіка медицини, це просто загальний підхід до всього нашого життя. Можна перебігти трасу в недозволеному місці, щоб зекономити час. Так, ризики збільшуються, але що, як на тому боці хтось близький утрапив у халепу й чекає на вас? Можна перейти на світлофорі, що за кілометр, але спізнитися. До того ж завжди існує ймовірність на добре облаштованому й освітленому пішохідному переході потрапити під колеса. Можна взагалі ніколи не виходити з дому і втопитись у ванні або підірватися, коли в сусіда рвоне газова плита. Ризики оточують нас, і ми постійно (найчастіше навіть не усвідомлюючи) зважуємо можливі небезпеки й потенційну користь, перед тим як прийняти рішення. Те самісіньке і в медицині загалом, і у вакцинації зокрема. Оскільки від ризиків уберегтися неможливо, єдине, що ми можемо зробити, — максимально раціонально підійти до питання, отримавши всю потрібну інформацію. Наприклад, частота специфічних ускладнень від вакцини проти кору45: тромбоцитопенічна пурпура — 0,0025 % щеплених; епізод судом — 0,025 % щеплених. Це — ризики. Якщо ми на них погоджуємося, то які переваги можемо здобути? Приміром, можемо вберегтися від ускладнень кору, які трапляються з такою частотою 46: судоми — 0,1–2,3 % хворих; енцефаліт — 1–4 осіб на 1000 хворих 47. Вушні інфекції трапляться в одного з десяти хворих (у невеликої частини розвинеться незворотна глухота). Пневмонія — в одного з двадцяти хворих. Одна-дві особи з тисячі хворих помруть.
У багатьох читачів закономірно виникне запитання: де всі ці померлі від кору люди? Чому ми їх не бачимо навколо і нічого не чуємо про них?
Тому, що в Україні, попри негативні тенденції, великий відсоток людей продовжує вакцинуватися. І спалахи кору не стали нормою, вони досі розглядаються як надзвичайна подія. Ще тому, що нам пощастило жити в європейській частині континенту, а наші західні сусіди значно відповідальніше ставляться до щеплень і зазвичай не завозять кір до нас.
Але не всім на планеті пощастило так само 48.
Якщо проаналізувати всесвітні дані за 2010 рік, то можна побачити, що від «нестрашної дитячої хвороби», кору, серед дітей віком 1–4 років померло 3,8 %. Для порівняння: потонуло 3,3 %; загинуло в ДТП 2,9 %; 2,5 % померло від вроджених вад; згоріло 2,4 %; померло від туберкульозу 1,3 %; розбилося при падінні 1,1 %; помер внаслідок епілепсії 1 %.
Чому тисячі наших співгромадян відмовляються вакцинувати своїх малят від кору, але водночас учать правильно переходити через дорогу? Чому слово «туберкульоз» звучить страшніше за слово «кір»?
Хоча є одне слово, якого бояться ще більше. Це «СНІД» 49.
У 2016 році серед усіх дітей світу віком від одного місяця до п’яти років 1 % помер від кору. Стільки ж померло від СНІДу. Виходить, СНІД теж нестрашна хвороба?
І все сказане стосується не лише кору. Коли здійснюєш аналіз «ризик —користь», сидячи на кухні, а з інструментів маєш олівець і доступ в інтернет, багато речей починають сприйматись інакше.
Наприклад, обов’язкова вакцина АКДП має певні потенційні ускладнення:
температура в 1 з 4 дітей;
блювання в 1 з 50 дітей;
судоми в 1 з 14 000 дітей;
тяжка алергічна реакція в 1 з 1 000 000 дітей 50.
Усе це, звісно, неприємно, і хто би при світлій пам’яті наражав власне чадо на додаткові небезпеки? Але всіх небезпек уникнути не вийде. Ми можемо лише обрати ризик, на який готові піти. І бажано обрати, керуючись холодною логікою, а не емоціями.
Ось які ускладнення має «абсолютно нестрашний кашлюк» (як його тепло називають антивакцинатори):
пневмонія в 1 з 4 дітей;
судоми в 1 зі 100 дітей;
зупинка дихання в 3 з 5 дітей;
смерть в 1 зі 100 дітей 51.
Деякі аргументи проти вакцин, аби бути спростованими, не потребують навіть знання якоїсь специфічної інформації, бо вони просто не мають внутрішньої логіки. Наприклад, те, що щеплення проти гемофільної палички робити не потрібно, бо сьогодні дітей вакцинують тільки від гемофільної палички типу b, а крім неї існують ще типи а і f.
Воістину геніальна думка, чи не так? На районі вимкнули гарячу воду? То нумо викручувати лампочки в під’їздах, однаково ж навколо розруха! Разом з тим у США вакцинація від Hib дозволила знизити кількість хвороб, які вона викликає, на 99 %. До вакцинації від Hib щороку гинуло близько тисячі дітей 52.
Або ж візьмімо закид, що дітей не треба вакцинувати від гепатиту В, бо вони не займаються незахищеним сексом і не колють собі наркотики. Хочеться нагадати, що діти — це homo sapiens віком до 18 років. Очевидно, вони ніколи не займатимуться сексом (тим паче незахищеним), ніколи не спробують ін’єкційних наркотиків, ніколи не підуть до стоматолога, їх ніколи не оперуватимуть, їм не переливатимуть кров і не робитимуть татуювань. Крім того, їхні матері ніколи не бувають інфікованими гепатитом В. А саме від цього й повинна захищати вакцинація, яку роблять ще в пологовому будинку.
