Найпрекрасніші перспективи одразу зблякли. Присутні надовго замовкли.

— Нашим найголовнішим завданням є стримування прогресу на Землі, — продовжив Правитель. — Щойно отримавши перше повідомлення, ми розпочали розробку відповідних планів. Але тепер маємо вже козирі для їх успішної реалізації: друге повідомлення із Землі було відправлено зрадником свого роду. Отже, у нас є всі підстави вважати, що існує безліч протиборчих сил усередині земної цивілізації, і ми повинні успішно розіграти цю карту і використати їхні суперечності.

— Правителю, легше сказати, ніж зробити. Наш комунікаційний канал із Землею дуже ненадійний. Обмін простими повідомленнями займає понад вісімдесят тисяч годин.

— Так, але не забуваймо: якщо навіть нас вразила інформація про існування землян, то на самій Землі факт існування позаземної цивілізації справить враження бомби, що розірвалася, і вплине на хід історії в цілому. У нас є підстави вважати, що деструктивні сили всередині людства ростимуть і консолідуватимуться.

— Що вони можуть зробити? Влаштовувати акти саботажу?

— З огляду на відстань між нами в чотири з половиною світлові роки, стратегічне значення будь-яких традиційних військових дій або актів терору є вкрай незначним, і людство з легкістю встигне оговтатися від їхніх наслідків. Аби ми змогли ефективно стримати прогрес земної цивілізації і гарантовано роззброїти їх до години «Ч» через такий тривалий проміжок часу, слід скористатися єдиним способом: анігілювати їхню науку в принципі. Раднику з питань науки, будь ласка, ознайомте присутніх із трьома програмами, які ми розробили.

— Перша програма має кодову назву «Пляма», — мовив радник з науки. — Суть її полягає в популяризації ідей превалювання негативних екологічних наслідків розвитку науки і техніки над позитивними результатами прогресу. Метою є стійке формування в суспільстві страху перед науковою діяльністю і відрази до неї. Друга програма має назву «Диво». Метою цієї програми є побудова ілюзорного устрою навколишнього світу, що не може бути пояснений з погляду наукової логіки. Якщо такі погляди доведуть свою життєздатність протягом тривалого часу, цілком можливо, що трисоляріанська цивілізація стане об'єктом релігійного поклоніння на Землі. У такому разі псевдонаукові способи мислення домінуватимуть серед інтелігенції призведуть до краху всієї системи наукової думки.

— Як ми зможемо створювати «дива»?

— Ключовим аспектом успіху програми «Диво» має стати те, що вони не повинні здаватися дешевими трюками. Це може вимагати від нас виступити для ренегатів Землі «донорами» певних технологій, які набагато перевищують нинішній рівень розвитку людської науки і техніки.

— Це занадто ризиковано! Хто знає, хто зрештою отримає контроль над такими технологіями? Це гра з вогнем!

— Безсумнівно, перелік конкретних технологій, які можуть бути передані для імітації «див», потребує окремого узгодження...

— Раднику з питань науки, будь ласка, перервіться на секунду, — сказав військовий радник встаючи. — Правителю, я вважаю, що обидві ці програми навряд чи вплинуть на швидкість прогресу людства, і аж ніяк не знищать науку на Землі.

— Але це краще, ніж нічого, — парирував радник з науки.

— Навряд чи, — відповів із погордою військовий радник.

— Я поділяю твою думку. Ці програми створюватимуть лише певні перепони науковому прогресу людства, — сказав Правитель військовому раднику, а потім звернувся до всіх присутніх: — Нам потрібні рішучі дії, які зможуть повністю знищити науковий прогрес на Землі і заморозити розвиток людства на нинішньому рівні. Головна ідея полягає ось у чому: загалом технічний прогрес залежить від успішності розвитку фундаментальних, теоретичних галузей науки, а основою для цих галузей науки є дослідження глибинних структур матерії і речовини. Якщо не буде ніякого прогресу в цій галузі, то не буде й серйозних проривів у науці і техніці в цілому. Звичайно, ці висновки не стосуються лише людської раси. Вони однаково застосовні до всіх цілей, які трисоляріанська цивілізація планує захопити в майбутньому. Ми почали роботу в цьому напрямку ще до отримання першого повідомлення від іншої цивілізації, і останнім часом лише активізували зусилля. Тепер подивіться всі вгору. Що ви бачите?

Правитель вказав на небо. Радники задерли голови, щоб подивитися у вказаному напрямку. Вони побачили велике металеве кільце в космічному просторі, яке пускало відблиски у світлі сонця.

— Це док для будівництва другої черги міжзоряного флоту?

— Ні. Це гігантський прискорювач елементарних частинок, який усе ще в стадії будівництва. Плани будівництва другої черги міжзоряного флоту переглянуті. Тепер усі ресурси спрямовані на реалізацію проекту «Софон».

— Проекту «Софон»?

— Так, принаймні половина з присутніх ще не ознайомлена з розвитком цього проекту. Зараз радник з науки розповість вам про нього.

— Я знав про існування цього проекту, але й гадки не мав, що його реалізація просунулася так далеко, — сказав радник з промисловості.

— А я завжди вважав, що це не більше, ніж красива легенда, — додав радник з освіти та культури.

— Метою проекту «Софон»[82], якщо її викласти кількома словами, є перетворення протона на комп'ютер з розвиненим штучним інтелектом, — сказав радник з науки.

— Це широко відома ідея в науковій фантастиці, про яку чули більшість із нас, — відповів радник із сільського господарства. — Хіба вона вже знайшла своє підтвердження на практиці? Мені відомо, що вчені-фізики «Трисоляриса» навчилися маніпулювати дев'ятьма вимірами мікросвіту з одинадцяти. Але ми досі не маємо уявлення, як можна впхнути кілька крихітних пінцетів у протон, щоб помістити або побудувати там великомасштабні інтегральні схеми.

— Звичайно, це неможливо. Процес протруєння інтегральних схем можна здійснити тільки на макрорівні, і тільки на двовимірній площині. Отже, ми повинні розгорнути протон у двох вимірах.

— Розгорнути дев'ятивимірну структуру у двох вимірах? І яку ж площу після цієї процедури займе протон?

— Величезну, але ви самі все побачите, — усміхнувся радник з науки.

Минуло шістдесят тисяч трисоляріанських годин. Через двадцять тисяч годин після завершення будівництва величезного прискорювача частинок у космосі мала початися процедура розгортки протона у двох вимірах на синхронній орбіті «Трисоляриса».

Був сонячний день епохи стабільності, небо — надзвичайно чисте. Як і в день відправки флоту, вісімдесят тисяч годин тому, погляди всього населення «Трисоляри-са» були прикуті до неба. Люди вдивлялися у гігантське кільце на орбіті планети. З'явився Правитель у супроводі всіх радників; як і минулого разу, вони розташувалися під гігантським Маятником «Трисоляриса». Коливання маятника вже давно зупинилися, але гиря все ще висіла між високими колонами. Дивлячись на нього, було важко повірити, що його колись використовували за призначенням.

Радник з науки дав команду розгорнути протон у двох вимірах. У космічному просторі три куби дрейфували навколо гігантського кільця прискорювача — компактні реактори термоядерного синтезу, що живили його. Їхні тепловідводи у формі крил поступово почали розпалюватися тьмяним червонуватим світлом. Натовп з тривогою дивився на прискорювач, але нічого, здавалося, не відбувалося.

Через одну десяту трисоляріанської години радник з науки підніс навушник до вуха і напружено прислухався. Знявши навушник, він сказав:

— Правителю, на жаль, спроба виявилася невдалою. Ми помилилися у значенні вимірювань, і протон став одновимірним.

— Одновимірним? Перетворився на лінію?

— Так. Нескінченну тонку лінію або нитку. Згідно з теоретичними викладками, її довжина повинна становити близько 1,5 світлового року.

— Ми витратили всі наші ресурси, відведені для будівництва другого міжзоряного флоту, щоб отримати ось це? — скипів військовий радник. — Це ваш результат?