— Подібне видовище може злякати і наших учених. І як цього досягнути?

— Це досить просто. Ми вже написали програмне забезпечення, яке дасть змогу софону самостійно розгортатися у двох вимірах. Як ви пам'ятаєте, двовимірний софон являє собою гігантську площину, що легко зможе обгорнути Землю, як і «Трисолярис». Також програмне забезпечення сприяє регуляції ступеня прозорості со-фонної мембрани і, наприклад, на частотах реліктового випромінювання робить її непрозорою й демонструє на поверхні мембрани потрібне нам зображення... Звичайно, перебираючи розмірності софона, ми можемо використовувати й інші його розміри для ще грандіозніших «див». Програмне забезпечення для використання всього спектра можливостей софона ще перебуває на стадії розробки, але ці «дива» зможуть направити суспільну думку (наприклад, про згубність науково-технічного прогресу) у потрібне нам русло і створять достатній за-діл, щоб розвиток наукової думки на Землі пішов глухою гілкою розвитку. Отже, ми зможемо, використовуючи план «Диво», ефективно гальмувати наукові дослідження на Землі, не обмежуючись лише теоретичною або прикладною фізикою.

— Останнє запитання: чому б не відправити всі чотири софони на Землю?

— Квантова заплутаність зберігає свої властивості і на відстані. Навіть якщо чотири софони розмістити на протилежних кінцях Всесвіту, квантове утворення збережеться і зв'язок між ними відбуватиметься миттєво. Залишаючи «Софон ІІІ» і «Софон IV» тут, ми матимемо можливість миттєво отримувати передану «Софоном І» і «Софоном ІІ» інформацію. Завдяки цьому ми зможемо моніторити ситуацію на Землі в режимі реального часу. Крім того, таке розташування софонів дасть нам змогу спілкуватися безпосередньо з ренегатами на Землі.

Непомітно сонце, що тільки зійшло, зникло за обрієм, перетворившись на захід.

На «Трисолярисі» запанувала ще одна епоха хаосу.

Поки Є Веньцзє заглиблювалася в архів повідомлень із «Трисоляриса», у штабі оперативного командування відбувався інший важливий захід: нарада з питань подальшого аналізу захоплених даних. Перед початком зустрічі генерал Чан сказав:

— Товариші, будь ласка, пам'ятайте, що нашу зустріч, можливо, вже відстежують софони. З цього моменту режим секретності втрачає будь-який сенс.

Після цих слів генерала нічого не змінилося навколо. Тіні літніх дерев так само плавали на запнутих шторах, але, на думку всіх присутніх, світ змінився одразу. Вони відчували погляд всюдисущих очей. Це почуття переслідуватиме їх усе життя, і їхні нащадки теж не зможуть уникнути їхньої долі. Тільки через багато років людям вдасться звикнути до цієї думки і перестати щомиті думати про невсипуще око.

Через три секунди після того як генерал Чан закінчив говорити, «Трисолярис» уперше вийшов на контакт із землянами поза організацією «Земля — Трисолярис». Після цього будь-які форми спілкування були припинені, навіть із фракцією адвентистів. Протягом решти життя всіх присутніх на зборах «Трисолярис» більше не передавав жодного повідомлення.

Усі, хто перебував у штабі оперативного командування, побачили повідомлення на сітківці власних очей, як Ван Мяо свого часу зворотний відлік. Повідомлення проіснувало лише дві секунди, а потім зникло, але прочитати його встигли всі. Це були лише два слова:

«Ви — комахи!»

— Читаючи всі ці матеріали повідомлень, ти напевне згадував події трирічної давнини через дослідження природи кульової блискавки, і твого відкриття макроатомів — рідбергової речовини, із якої вона складається. Це був твій зоряний час, — промовив Ван Мяо, входячи до просторої вітальні Дін Ї. Вони обперлися об більярдний стіл.

— А, це. Я розробив цю теорію як одне з можливих пояснень природи кульової блискавки, але зараз мені здається, що в неї вдихнули нове життя: макроатоми, ймовірно, були звичайними атомами в низькій розмірності на початку часу, і їхнє розширення здійснила якась невідома сила природи. Це могло статися незабаром після Великого вибуху у Всесвіті і триває протягом усього часу. Можливо, усі атоми Всесвіту через якийсь тривалий час стануть низькорозмірними, і остаточним підсумком нашого Всесвіту буде низькорозмірний атомний склад на макрорівні, що також можна розглядати як ентропію процесу зростання... Тоді відкриття макроатомів могло призвести до справжнього прориву у фізиці, однак тепер це вже неможливо, — сказав Дін Ї, підвівся і пішов, щоб щось принести.

— Чому? Позаяк ми можемо отримати макроатом для вивчення, то ми можемо обійтися без використання прискорювача заряджених частинок для визначення глибинної структури матерії і досліджувати її безпосередньо?

— Я думав на цим, — сказав Дін Ї, повернувшись із гарною срібною рамкою в руках, — але тепер мені це здається неможливим. — Він нахилився і підняв з брудної підлоги сигаретний недопалок. — Коли ми обговорювали сигаретний фільтр, то припустили, якщо його розгорнути у двох площинах, то він буде розміром із кімнату. Але якщо це зробити в реальності, чи зможеш ти з літака виявити, що цей фільтр має тривимірну структуру? Безумовно, ні, тому що інформація про наявність тривимірної структури зникне після розгортання у двовимірну, так само, як не вдасться склеїти розбиту чашку. Зміна атомного стану в разі низькорозмірного розширення матерії є незворотним процесом. Геніальність учених «Трисоля-риса» полягає в їхній здатності зберігати високорозмірну структуру речовини під час розгортання частинок у низьку розмірність, роблячи весь процес оборотним. І якщо ми хочемо вивчати глибинну структуру матерії, то нам необхідно починати із самого початку — 11-мірної мікророз-мірності, що неможливо без використання прискорювачів. Можна сказати, що прискорювач — це наші абак і лічильна машина, через які ми можемо винайти електронний комп'ютер.

Дін Ї показав Ван Мяо фотографію в рамці: молоді, вродливі жінки-офіцери стояли в оточенні групи дітей з блискучими від щастя очима і відкритими усмішками. Вони були закарбовані на добре підстриженій зеленій галявині з кількома маленькими білими домашніми тваринами, ідентифікувати яких було неможливо. За ними височіла будівля, стіни якої були барвисто оздоблені зображеннями мультяшних героїв і повітряними кулями.

— Ви були знайомі з нею до Ян Дун? У вас життя вирує, — сказав Ван Мяо, дивлячись на фотографію в рамці.

— Її звали Лінь Юнь, і її внесок у дослідження кульової блискавки і відкриття макроатомів був ключовим. Можна навіть сказати, що без її участі не було б ніякого відкриття.

— Я нічого не чув про неї.

— Так, деякі речі не стали надбанням публіки, але я завжди відчував, що це несправедливо стосовно неї.

— Де вона зараз?

— Ну... В одному місці або в кількох місцях... Якщо вона тепер може з'явитися.

Дивна відповідь Дін Ї не схвилювала Ван Мяо, він не зацікавився фотографією жінки, і тому повернув рамку, махнув рукою і сказав:

— Немає значення, усе вже не має значення.

— О, так, усе вже не важливо, — сказавши це, Дін Ї відточеним рухом поставив рамку на більярдний стіл і простягнув руку за пляшкою вина, що стояла на столі.

До моменту, коли Ши Цян прочинив двері до будинку Дінь Ї, вони обидва — Ван Мяо і Дінь Ї — були вже добряче п'яні.

Вони були дуже раді бачити Ши Цяна. Ван Мяо встав і обійняв за плечі новоприбулого:

— Ах, Да Ши, офіцер Ши...

Дін Ї, який навіть не міг стояти прямо, відшукав склянку і насилу поставив її на більярдний стіл, плеснув вина у склянку, і сказав:

— Ваше нестандартне мислення залишилося без роботи. Прочитали б ми ці повідомлення чи ні, події через чотириста років не зміняться.

Да Ши присів перед більярдним столом, обводячи парочку лукавим поглядом.

— Усе так, як ти сказав? Усе скінчено?

— Звичайно, усе скінчено.

— Ви не можете використовувати прискорювачі часток і не можете вивчати структуру й природу матерії. І тому все скінчилося, так?