— Ні, це був не я. Я привозив сюди доктора Діна.

У Ван Мяо з'явилася нова ідея. Сьогодні ввечері варто відвідати Діна вдома.

Ледь відкривши вхідні двері до трикімнатної квартири Дін Ї в новобудові, Ван Мяо відчув виразний запах алкоголю. Господар лежав на дивані, втупившись у стелю під бурмотіння телевізора. Ван Мяо озирнувся навколо: внутрішнє оздоблення в квартирі було ледь розпочато, кілька предметів меблів становили все її просте улаштування. У великій просторій вітальні річчю, яка найбільше притягувала погляд, був більярдний стіл, що стояв в одному з кутків.

Незапланована поява Ван Мяо схоже не викликала роздратування у Дін Ї: він вочевидь шукав, із ким би поговорити.

— Я купив цю квартиру приблизно три місяці тому, — сказав Дін Ї. — Навіщо я це зробив? Чи справді я вважав, що вона захоче жити сім'єю? — на обличчі Дін Ї заграла п'яна посмішка, і він похитав головою.

— Ви удвох... — Ван Мяо хотів дізнатися подробиці життя Ян Дун, але не уявляв, як правильно підступитися з розпитуваннями.

— Вона була схожа на далеку зірку; навіть світло, яким вона мене осявала, завжди було холодним, — Дін Ї підійшов до вікна і подивився на небо, ніби шукаючи поглядом далеку згаслу зірку.

Ван Мяо промовчав. Дивно, але йому зараз хотілося почути її голос. Рік тому, того дня на заході сонця, коли їхні погляди зустрілися і затрималися на секунду, вони так і не сказали ані слова. Йому так і не пощастило почути її голос.

Дін Ї струснув рукою, ніби намагався позбутися від тяжкості сумних думок, що обсіли.

— Професоре Ван, ви абсолютно маєте рацію, що не хочете зв'язуватися з поліцією і армійцями. Вони всі са-мовдоволені, бундючні ідіоти. «Рубежі науки» не мають нічого спільного зі смертями всіх цих учених. Я багато разів намагався їм це пояснити, але марно.

— Схоже, вони хочуть провести незалежне розслідування цих подій.

— Ба більше, вони мають намір об'єднати розслідування смертей по всьому світу в одну загальну справу. Але вони повинні були вже з'ясувати, що двоє із загиблих не мали жодного стосунку до «Рубежів науки», включно з... Ян Дун, — здавалося, вимовляти це ім'я Дін Ї неймовірно складно.

— Дін Ї, ви знаєте, що я вже і так залучений до цих подій. Тому... я би хотів знати, чому Ян Дун зробила... те, що зробила. Я вважаю, ви знаєте більше про причини, які спонукали її до цього, — ніяково продовжив Ван Мяо, намагаючись приховати справжні причини свого інтересу.

— Більше знаючи, ви тільки більше загрузнете в цій проблемі. Зараз ви лише поверхово залучені до процесу, але знання всіх фактів необоротно втягне ваш розум у вирішення цієї головоломки, що не принесе нічого, крім великих неприємностей.

— Я займаюся прикладними дослідженнями, і мій розум не настільки схильний до негативних зовнішніх впливів, як у вас — учених теоретичної спрямованості.

— Що ж, це ваш вибір. Ви граєте у більярд? — Дін Ї підійшов до більярдного столу.

— Трохи грав у школі.

— Ми з нею любили грати. Траєкторія куль нам нагадувала зіткнення частинок у прискорювачі, — Дін взяв зі столу дві кулі: чорну і білу. Чорну поставив прямо в лузі, а білу — сантиметрів за десять від неї. — Ви зможете забити чорну?

— У такій позиції будь-хто зможе.

— То вперед.

Ван Мяо взяв кий і легким ударом по білій кулі послав чорну в лузу.

— Дуже добре. А тепер переставмо стіл, — Ван Мяо у явному збентеженні під керівництвом і за допомогою Дін Ї переставив важкий стіл в інший куток вітальні до вікна. Переконавшись, що стіл набув стійкого становища, Дін Ї вийняв чорну кулю з лузи і знову помістив її прямо навпроти отвору. Біла куля так само зайняла позицію за 10 сантиметрів. — Ну а тепер, ви зможете забити чорну?

— Звичайно.

— Уперед!

Ван Мяо без зусиль відправив кулю в лузу.

Дін Ї знову взявся руками за стіл:

— Міняємо позицію ще раз, — стіл знову переїхав у третій куток кімнати, де розстановка куль не змінилася. — Уперед!

— Послухайте, ми...

— Уперед!

Ван Мяо не залишалося нічого, як з усмішкою забити кулю і в третій раз. Стіл переїжджав ще двічі: спочатку — до дверей вітальні, а потім — у початкову позицію. Дін Ї незворушно двічі розставляв кулі, а Ван Мяо незмінно відправляв їх у лузу. Після таких вправ обидва трохи захекалися.

— Експеримент закінчено, проаналізуймо отримані результати, — Дін Ї запалив перед тим, як продовжити. — Ми п'ять разів провели один і той самий експеримент: чотири рази в різних точках простору і в різний час; двічі в одній і тій самій точці, але в різний час. Результати вас не шокують? — він широко розставив руки у театральному жесті. — П'ять експериментів, а результат — незмінний!

— Що ви намагаєтеся цим сказати? — запитав Ван Мяо.

— Ви можете пояснити цей неймовірний результат мовою фізики?

— Ну... під час проведення цих п'яти експериментів маса куль залишалася незмінною. Щодо їхнього місця розташування у просторі, то для куль точкою відліку у системі просторових координат буде площина стола, відповідно, вона теж залишилася незмінною. Відмінностями у векторі швидкості білої кулі в разі зіткнення із чорною можна знехтувати, бо вони незначні. Тому результати всіх п'яти експериментів виявилися однаковими: чорна куля незмінно опинялася в лузі.

Дін Ї підхопив з підлоги пляшку бренді і два брудних келихи. Наповнивши їх по самі вінця, простягнув один Ван Мяо. Той відмовився.

— Ну, ми повинні відсвяткувати відкриття базових законів природи: фізичні закони єдині у всьому Всесвіті, незалежно від часу і місця їх апробації. Усі закони фізики, відкриті людством за свою історію — від законів Архіме-да до теорії струн — так само, як і будь-які інші наукові відкриття досягнення цивілізації, є побічним продуктом цього великого закону. Порівняно з нами Ейнштейн і Го-кінґ — усього лише ремісники.

— Я досі не розумію, до чого ви хилите.

— Уявіть собі отримання інших результатів: перший раз чорна куля потрапить у лузу; вдруге чорна куля зри-кошетить від борта; у третій — злетить до стелі; у четвертий — як переляканий горобець метушитиметься кімнатою, поки не залетить у вашу кишеню; у п'ятий — зі швидкістю світла проб'є борт столу, пролетить крізь стіну і покине Землю й Сонячну систему взагалі, як описано в Азімова[18]. Що б ви тоді сказали?

Дін Ї не відриваючись дивився на Ван Мяо. Після довгої паузи той запитав:

— Це вже відбувається, чи не так?

Дін Ї вихилив обидва келихи, які тримав у руках, і втупився у поверхню більярдного столу так, немов там сидів сам диявол.

— Так. Відбувається. Останніми роками ми нарешті отримали можливість перевірити ґрунтовність багатьох фундаментальних теорій. Були побудовані три дорогі «більярдні столи»: один у Північній Америці, один у Європі і один, добре вам знайомий, у Лянсяні. Ваш Центр досліджень нанотехнологій заробив на його будівництві купу грошей. Ці прискорювачі заряджених частинок дають змогу на порядок збільшити кількість використовуваної енергії під час зіткнення частинок порівняно з попередніми величинами, що раніше для людства було недосяжною мрією. І ось під час випробувань на новому обладнанні ми бачимо таку картину: одні й ті самі частинки співударяються з одним і тим самим рівнем енергії, усі умови випробування однакові, але одержані результати постійно різняться. Ба більше, результати відрізняються в разі проведення однакових випробувань не тільки на різних прискорювачах, а й на одному і тому самому прискорювачі в різний час. Учені в паніці. Вони повторюють експерименти із зіткнення частинок при надвисоких енергіях знову і знову за однакових умов, але щоразу результати занадто різняться і, схоже, у їх появі немає жодної закономірності.

— І що це означає? — запитав Ван Мяо. Побачивши, що Дін Ї дивиться на нього з подивом, він поспішно додав: — Я спеціалізуюся в питаннях нанотехнологій і працюю з мі-кророзмірними структурами, а у ваших досліджуваних об'єктів розмір більший на багато порядків. Тож просвітіть мене.