Однак наш світ усе ще недосконалий. Тут є місце ненависті, забобонам і війнам. Суперечності між продуктивними силами і виробничими відносинами привносять нерівномірність розподілу багатств, і велика частина людства живе в бідності й убогості.

Усе ще перебуваючи у стані схвильованості й розгубленості, оператор дивився на сигнал на дисплеї. Інформація все ще надходила із космосу і вловлювалося антеною. Розшифровані повідомлення виводилися одразу на екран.

Протягом наступних двох трисоляріанських годин оператор дізнався про існування Землі; дізнався про світ, де є лише одне сонце, і життя безперервно тече в епоху стабільності; дізнався про людську цивілізацію, яка зародилася в раю із постійним м'яким кліматом.

Передача із Сонячної системи припинилася. Система дешифрування й далі працювала вхолосту; пост перехоплення вловлював тільки самотній шум Всесвіту.

Але оператор був упевнений, що йому все це не наснилося. Він також знав, що і кілька тисяч постів, розкиданих по всьому «Трисолярису», отримали повідомлення, на яке трисоляріанська цивілізація чекала мільйони років. Двісті циклів перероджень цивілізація повзла наосліп по темному тунелю і нарешті побачила проблиск світла.

Оператор знову перечитав повідомлення із Землі. Його думки ширяли над землею, блакитним океаном, який ніколи не замерзав, зеленими лісами і полями, насолоджу-ючись теплим сонячним світлом і ласкою прохолодного вітерцю. Який прекрасний світ! Рай, яким його малювали двісті цивілізацій «Трисоляриса», справді існує!

Азарт і збудження, які було нахлинули, вляглися, змінившись почуттям утрати і спустошення. Під час постійного перебування на самоті оператор не раз ставив собі питання: навіть якщо в один прекрасний день прийде повідомлення від іншої цивілізації, яке відношення це матиме до мене? Я не зможу побачити той далекий рай, моє самотнє, смиренне, непримітне життя не зміниться ні на крихту.

Але принаймні у світі снів у мене ніхто не відбере цього раю... І оператор занурився у сон. У суворому довкіллі «Трисоляриса» жителі цього світу еволюційно розвинули в собі вміння переходити з режиму неспання в режим сну за своїм бажанням. Будь-який трисоляріанин міг заснути за лічені секунди.

Але сон, який побачив оператор, був зовсім не той, про який він мріяв. Блакитна планета справді з'явилася уві сні, але внаслідок бомбардування величезним міжзоряним флотом чудові континенти Землі горіли, глибокі блакитні океани закипали і випаровувалися...

Оператор прокинувся від кошмару і побачив гігантський місяць, який тільки-но зійшов і лив своє холодне світло через крихітне віконце. Він подивився на мерзлу землю за вікном і став переосмислювати своє самотнє життя. Він уже прожив шістсот тисяч трисоляріанських годин. Середня тривалість життя трисоляріан коливається від семисот до восьмисот тисяч. Більшість жителів інших професій давно б уже втратили працездатність. Їх би примусово збезводнили, і висушені тіла використали як паливо. На «Трисолярисі» не тримали нахлібників.

Але тепер операторові відкрився й другий бік медалі. Було б не зовсім правильно сказати, що отримання повідомлення від іншої цивілізації не справило б ніякого впливу на його життя. Після проведення всіх перевірок і одержання підтвердження на «Трисолярисі», безсумнівно, радикально зменшать кількість постів перехоплення. І насамперед це обов'язково торкнеться таких найдавніших постів, як цей. Тоді він стане безробітним. Навички та вміння оператора поста дуже спеціальні й включають у себе лише кілька рутинних операцій і процедур технічного обслуговування. Йому буде надзвичайно важко знайти іншу роботу. І якщо це не вдасться протягом п'яти тисяч трисоляріанських годин, його примусово збезводнять, а потім спалять.

Єдиним способом уникнути цієї долі є можливість злитися з особиною протилежної статі. Під час цієї процедури їхні тіла з'єднаються в одне ціле. Дві третини біологічної маси стане паливом для біохімічної реакції, яка повністю оновить клітини в одній третині, що залишилася, і створить нове тіло. Потім це тіло розділиться на три-п'ять крихітних нових життів — їхніх дітей. Діти успадковують деяку частину спогадів своїх батьків, виростають і починають заново цикл життя. Але з огляду на низький соціальний стан роботи оператора, самотнє і віддалене місце роботи, та ще й на його похилий вік, хіба він зацікавить хоч якусь представницю протилежної статі?

За останні кілька років наближення старості оператор мільйони разів ставив собі одне й те саме запитання: це все, що було і є в моєму житті? І мільйони разів відповідав собі: так, це все, і більше немає нічого. Усе, що в тебе є у цьому житті, — нескінченна самотність у крихітному просторі поста перехоплення.

Він не може втратити далекого раю, навіть якщо це лише сон.

Оператор знав, що в масштабі Всесвіту, через відсутність достатнього базису для довгих вимірів, неможливо визначити відстань джерела низькочастотної передачі радіосигналу з космосу, тільки напрямок. Джерело може бути віддаленим, але високої потужності, або малопотужним, але близьким. У напрямку, звідки прийшов сигнал, містяться мільярди зірок, що сяють на тлі безкрайнього моря інших зірок, розкиданих на різних відстанях. Не знаючи, як далеко є джерело передачі, неможливо встановити точні координати його розташування.

Відстань! Відстань — ось ключ до всього.

Насправді, є досить простий спосіб встановити відстань до джерела передачі сигналу. Потрібно просто відповісти на повідомлення, і якщо інша сторона також негайно відповість, то трисоляріани зможуть визначити відстань шляхом нехитрого математичного обчислення, відповідно до часу польоту сигналу туди-назад і швидкості світла. Але от питання: чи відповідатиме інша сторона? Варто також враховувати, що інша сторона може відповісти не одразу, а за тривалий проміжок часу, результатом чого можуть стати неправильні вихідні дані про час польоту сигналу, і відповідно трисоляріани не зможуть точно визначити джерело передачі. Але позаяк ініціатором першого контакту є саме це джерело, яке активно розсилає заклики по всьому Всесвіті, то досить ймовірно, що після отримання повідомлення від «Трисоляриса», відповідь буде. І оператор був упевнений, що уряд «Трисоляриса» вже віддав наказ про відправку повідомлення в цей далекий світ, щоб заманити їх у цю пастку. Може, повідомлення вже надіслано, а можливо, і ні. Якщо правильне останнє припущення, то операторові випав унікальний шанс надати своєму нікчемному життю воістину великого змісту.

Як і «Червоний берег» на Землі, більшість постів перехоплення також транслювали в глибини космосу повідомлення, направлені на пошук інших цивілізацій у Всесвіті. Ученим «Трисоляриса» вже давно було відомо про можливість використання зірок як підсилювачів радіосигналів. Але, на їхній превеликий жаль, світила системи Альфа Центавра мають іншу будову, ніж Сонце. Плазма на їхній поверхні має більший електромагнітний бар'єр, ніж конвективна зона Сонця, відповідно порогове значення потужності випромінювача радіохвиль повинно бути набагато вище, щоб сигнал міг проникнути за цей бар'єр, посилитися і перевипромінитися назад у космос. Відповідно три сонця Альфа Центавра не можуть виконувати роль суперантен, інакше людство вже давно знало б про існування «Трисоляриса».

Оператор кинувся до екрана термінала, щоб скласти коротке повідомлення. Він увів команду комп'ютеру перевести повідомлення на ту саму мову, що й повідомлення, яке надійшло із Землі. Потім він направив випромінювач антени поста перехоплення в тому напрямку, звідки прийшло повідомлення.

Кнопка запуску передачі мала форму червоного прямокутника. Пальці оператора зависли над ним.

Доля всієї трисоляріанської цивілізації була пов'язана з цими тонкими пальцями.

Без коливань оператор натиснув кнопку запуску. Радіохвиля високої потужності з коротким повідомленням, яке може врятувати іншу цивілізацію, рвонула в темний простір космосу.