— Ми гадаємо, що наш єдиний шанс на успіх полягає в роботі шпигунів на борту «Судного дня», — продовжив думку офіцер Сил самооборони Японії. — Якщо вони знатимуть, де зберігаються повідомлення трисоляріан, то в їхнє завдання входитиме взяти під контроль це місце або перемістити пристрої зберігання безпосередньо перед початком операції.

Хтось запитав:

— Ведення розвідувальних операцій і спостереження за «Судним днем» завжди належало до компетенції Служби військової розвідки НАТО і ЦРУ. У нас є заслані люди на борту корабля?

— Ні, — коротко відповів офіцер офісу зв'язку НАТО.

— Тоді ми просто тягнемо кота за яйця, а не обговорюємо варіанти, — висловився Да Ши, отримавши в нагороду безліч спопеляючих поглядів з усіх боків.

Полковник Стентон узяв слово:

— Позаяк головною метою є ліквідація всіх людей, які перебувають на борту, — усередині закритої конструкції, без шкоди для обладнання, нашої першою думкою було використати установку протиракетної оборони, яка генерує штучні кульові блискавки.

— Наявність цього виду зброї вже стала надбанням загалу, — похитав головою Дін Ї. — Ми не знаємо, чи оснащений корпус корабля екранами із застосуванням магніт-ного поля для захисту від кульової блискавки. Навіть якщо такі й не встановлені, подібні установки справді можуть знищити всіх людей на борту корабля, але в будь-якому разі це відбудеться не миттєво. Також після того, як кульова блискавка проникне всередину, вона, перш ніж вивільнить свою енергію, може переміщатися або висіти нерухомо протягом деякого часу. Це може тривати і кілька десятків секунд, і хвилину, і навіть більше. У команди корабля буде достатньо часу, аби зрозуміти, що вони піддалися нападу, і знищити необхідну нам інформацію.

— А якщо нейтронна бомба? — запитав полковник Стентон.

— Полковнику, ви маєте знати, що це не спрацює, — відповів російський офіцер. — Випромінювання від вибуху нейтронної бомби не спричиняє миттєвого летального наслідку. Після вибуху в екіпажу корабля буде достатньо часу, щоб провести зустріч на кшталт нашої.

— Іще була ідея використати нервово-паралітичний газ, — сказав представник НАТО. — Але він поширюватиметься кораблем нерівномірно, і для цього знадобиться чимало часу, тому цей варіант також не відповідає висунутим генералом Чаном вимогам.

— Тоді все, що залишається, — боєприпаси об'ємного вибуху та інфразвук, — сказав полковник Стентон. Усі навколо з нетерпінням чекали, що він розвине свою думку, але він більше нічого не додав.

— Наша поліція застосовувала заряди об'ємного вибуху під час проведення операцій, але ефект не такий уже й грандіозний. Такий вибух справді може призвести до потьмарення свідомості в людей у закритому приміщенні, але лише в масштабах кімнати-двох. У вас є бомба такої потужності, щоб миттєво відключити всіх людей у забитому під зав'язку нафтовому танкері?

— Ні, — похитав головою Стентон. — Навіть якби й була, то вибуховий пристрій такої потужності гарантовано пошкодив би й обладнання на кораблі.

— А ідея з використанням інфразвуку? — запитав хтось.

— Розробка перебуває ще на стадії випробувань і не може використовуватися в бойових умовах. Плюс корабель надто великий. Потужність наявних прототипів така, що їх застосування щодо цілей розміру «Судного дня» матиме ефект, у кращому разі, запаморочення й нудоти в команди корабля.

— Ха! — Да Ши загасив недопалок сигари, тепер не більший від арахісу. — Я вам казав, що просто втрачаємо час, а конструктиву — нуль. Пам'ятайте, що говорив генерал: «Часу в нас обмаль!», — він лукаво підморгнув жін-ці-перекладачеві з погонами лейтенанта, яка намагалася перекладати його багату на сленгові звороти мову. — Нелегко доводиться, так? Просто переклади загальний зміст, та й по всьому.

Але Стентон, здається, зрозумів усе й так. Він тицьнув у Да Ши новою, тільки що витягнутою сигарою:

— Хто цей поліцейський, і хто йому дав право говорити з нами в такому тоні?

— А сам ти хто такий? — відповів люб'язністю на люб'язність Да Ши.

— Полковник Стентон є провідним експертом із проведення спеціальних операцій, він брав участь практично в усіх великих військових операціях з часів В'єтнамської війни, — сказав один з офіцерів НАТО.

— Тоді дозвольте й мені розповісти вам, хто я такий. Більше ніж тридцять років тому мій розвідувальний взвод зумів пробратися на десятки кілометрів у тил в'єтнамської армії і захопити гідроелектростанцію, яка перебувала під посиленою охороною. Ми зірвали їхній план підірвати греб лю, тим самим не дали затопити напрямок для атакуючих дій нашої армії. Тому я переміг ворога, який колись зміг перевершити вас.

— Досить, Да Ши! — генерал Чан постукав по столу. — Не уникай теми розмови. Якщо в тебе є план, то викладай.

— Я не бачу жодної потреби витрачати наш час на цього поліцейського клоуна, — зневажливо сказав полковник Стентон і почав розпалювати сигару.

Да Ши схопився, не чекаючи перекладу.

— Пао-лі-сі! Я вже двічі чую це слово. Ви зверхньо ставитеся до поліції? Якщо ми говоримо про те, щоб просто стерти корабель на порох, то тут ви — військові — майстри, вам і карти в руки. Але якщо нам потрібно щось тихенько вилучити без ушкоджень, то мені плювати, скільки у вас зірок на погонах — ваша кваліфікація в цьому не дотягує навіть до рівня пересічного злодюжки. Для таких речей треба вміти діяти поза рамками і мислити нестандартно. Нестандартно, розумієш? Але ваше мислення все одно ніколи не буде настільки не обмежене умовностями, як у злочинців.

Тобі відомо, наскільки вони вправні в цьому? Я колись розслідував одне пограбування — злочинці примудрилися поцупити цілий вагон. Вони зчепили між собою вагони — спереду і позаду вкраденого, та так хвацько, що це виявили лише після того, як поїзд доїхав до пункту призначення. А використовували для цього лише сталеві троси і кілька гаків. Ось це — справжні експерти зі спецоперацій! І я, скромний поліцейський слідчий, за десятиліття своєї практики і співпраці з Інтерполом, пройшов кращі університети з усіх, які тільки можуть бути.

— Тоді викладай свій геніальний план або стули пельку! — перервав Да Ши генерал Чан.

— Тут зібралося стільки важливих гусей, що я боюся і рота відкрити в їхній присутності. Та й ви знову мене лаятимете, що я занадто грубий.

— У словнику поруч зі словом «грубість» стоїть твоє ім'я. Досить! Озвучуй уже свій меганестандартний план.

Да Ши взяв ручку і прямо на столі намалював дві вигнуті паралельні лінії.

— Це — канал. — Взявши попільничку, він розмістив її між двома лініями. — Це — «Судний день». — Він потягнувся через стіл і забрав з рота полковника щойно прикурену сигару.

— Я більше не потерплю присутності цього ідіота! — вигукнув полковник Стентон піднімаючись.

— Да Ши, пішов геть! — відрізав генерал Чан.

— Я вже закінчую, — Да Ши простягнув розкриту долоню до полковника Стентона.

— Що ви хочете? — запитав спантеличено полковник.

— Дайте мені ще одну.

Полковник секунду вагався, потім відкрив дерев'яний х'юмідор витонченої роботи, вийняв іще одну сигару і простягнув її Да Ши. Той узяв першу сигару за підпалений кінець і втиснув її у стіл так, щоб вона стояла на березі «Панамського каналу», намальованого ним. Сплюснувши кінець іншої сигари, він так само розмістив її на другому березі «каналу».

— Ми поставимо два стовпи на берегах каналу, а потім натягнемо між ними безліч тонких, паралельних ниток з кроком, скажімо, у півметра. Нитки повинні бути виготовлені з наноматеріалу під назвою «Літаюче лезо», розробленого групою професора Вана.

Після того він почекав кілька секунд, відтак підняв руки перед слухачами, які замовкли, і сказав:

— Ось і весь план. Просто і зі смаком, — потім повернувся і вийшов.

Ніхто не зронив жодного звуку. Усі присутні застигли, немов статуї. Здавалося, навіть дзижчання комп'ютерів стало трохи тихішим. Через тривалий час хтось несміливо подав голос:

— Професоре Ван, ваше «Літаюче лезо» справді у формі ниток?