Звичайно, ніхто не зрозумів справжнього змісту її слів.

Головний спеціаліст групи перевів розмову на їхню роботу:

— Я думаю, що цей майданчик не затвердять. Керівництво буде проти.

— Чому? Із чотирьох фінальних варіантів він має кращі показники щодо електромагнітного середовища.

— А як стосовно людського середовища? Товариші, не тільки технічні аспекти треба брати до уваги, ухвалюючи такі важливі рішення. Подивіться на навколишні злидні. Якщо обсерваторію розмістять тут, одразу почнуться тертя між персоналом і місцевими жителями. Місцеві розглядатимуть обсерваторію лише як місце, де можна чимось поживитися: вкрасти, відкрутити, відламати.

Майданчик для будівництва керівництво проекту справді не узгодило саме з озвученої головним спеціалістом причини.

Три роки Є Веньцзє нічого не чула про Еванса.

Але одного весняного дня вона отримала від нього листівку з одним єдиним рядком: «Приїжджайте і підкажіть мені, як жити далі...».

Є Веньцзє їхала в поїзді цілий день і всю ніч, а потім, пересівши в автобус, багато годин тряслася бездоріжжям, поки не прибула в село, яке вгніздилося у віддалених горах на Північному Заході.

Тільки-но вона піднялася на той невеликий пагорб, її погляду знову відкрився ліс. Позаяк дерева підросли, ліс здавався набагато густішим, але Є Веньцзє побачила, що площа лісу раніше була більшою. Нові ділянки, висаджені за останні кілька років, вже були вирубані під корінь.

Лісозаготівля була в повному розпалі — дерева падали з усіх боків. Ліс нагадував один зелений листок, який об'їдають з усіх боків зграї попелиць. За таких темпів вирубки незабаром від лісу не залишиться і сліду. Лісорубами були селяни з двох довколишніх сіл: використовуючи сокири і пилки, вони зрубали ці ледь підрослі дерева одне за одним, а потім стягували їх з пагорба за допомогою тракторів і возів, у які були запряжені воли. Лісорубів було дуже багато, і між ними часто спалахували запеклі суперечки.

Падіння кожного окремо взятого невеликого деревця не створювало великого шуму, та й дзижчання ланцюгових пилок не було чутно, але знайома до болю картина того, що відбувається навколо, здавлювала груди Є Веньцзє.

Хтось гукнув її — це був голова сільгоспкомуни, який тепер став головою селищної ради. Він пізнав Є Веньцзє. Коли вона запитала в нього, навіщо вони валять ліс, він відповів:

— Цей ліс не підпадає під захист закону.

— Як таке може бути? Закон «Про лісове господарство» тільки недавно набув чинності!

— А хто давав дозвіл Бетьюну висаджувати тут дерева? Самовільна висадка дерев іноземцем не захищається жодним законом.

— Ви не можете думати настільки примітивно. Він засаджував безплідні пагорби і не зайняв ні п'яді орної землі. І коли він починав свою місію, ви абсолютно не заперечували.

— Це правда. Округ навіть відзначив його спеціальною нагородою за відновлення лісових масивів. Спочатку жителі сіл планували ще кілька років зачекати перед тим, як почати вирубку — варто почекати, поки свиня нагуляє жиру перед забоєм, чи не так? Але жителі села Наньґе більше не можуть чекати, і якщо наше село не приєдналося б, то ми не дістали б нічого.

— Ви повинні негайно припинити. Я донесу інформацію про те, що відбувається, до державних органів!

— У цьому немає потреби, — голова сільради запалив сигарету і тицьнув нею в напрямку великої вантажівки, яку завантажували свіжозрубаними деревами. — Бачите там? Це машина заступника директора Бюро окружного лісового господарства. А он там стоїть машина людей з міського управління поліції. Вони вивезли деревини більше, ніж будь-хто! Як я вже вам казав, ці дерева не підпадають під регулювання закону. Тут усім до них байдуже. До речі, товаришу Є, ви ж начебто викладач в університеті? Який ви маєте стосунок до всього цього?

Глинобитна хатина стояла на тому самому місці, як і три роки тому, але Еванса в ній не було. Є Веньцзє знайшла його в лісі з сокирою — він акуратно обрубував гілки дерева. Видно було, що він уже давно тут орудує сокирою — у всіх його рухах відчувалася втома.

— Для мене не має значення, якщо моя робота позбавлена сенсу. Я просто не можу зупинитися. Якщо я зупинюся, то просто розвалюся на частини, — сказав Еванс, спритно зрубуючи відточеним рухом сокири криво зростаючу гілку.

— Їдьмо разом до адміністрації округу. Якщо вони відмовляться втрутитися в те, що відбувається, то підемо на вищий рівень — в адміністрацію провінції. Хтось їх таки зупинить, — Є Веньцзє дивилася на Еванса із занепокоєнням.

Еванс зупинився і здивовано витріщився на Є Веньцзє. Світло від сонця, що заходило, косо просвічувало крізь крону дерев, надаючи блиску його очам.

— Ви справді вважаєте, що я тут через цей ліс? — він розсміявся і похитав головою. Притулив сокиру до стовбура дерева й сів. — Якби я мав на меті просто зупинити їх, це не склало б труднощів, — Еванс поклав порожню сумку з-під інструментів на землю і запропонував Є Веньцзє присісти, а потім продовжив: — Я щойно повернувся зі Штатів. Мій батько помер два місяці тому, і я успадкував більшу частину майна. Мої брат і сестра отримали тільки по п'ять мільйонів доларів. Це зовсім не те, чого я очікував. Може, глибоко в душі, батько поважав мене. Або, може, він поважав мою відданість ідеалам. Крім вартості основних фондів компанії, знаєте яка сума грошей у мене в розпорядженні? Близько 4,5 мільярдів доларів. Я можу легко зупинити вирубку дерев і найняти їх висаджувати нові. Я міг би легко зробити так, що весь масив лесових пагорбів у межах видимості вкрився б лісовою хащею. Однак який у цьому сенс?

Усе, що ми тут спостерігаємо, є результатом зубожіння людей. Але чому в багатьох країнах справи із захистом навколишнього середовища йдуть краще? Вони захищають екологію за допомогою переведення галузей промисловості, що сильно забруднюють довкілля, у нерозвинені країни. Ви знаєте, що тільки-но уряд США відмовився підписати Кіотський протокол... Весь рід людський однаковий. І поки прогрес цивілізації триватиме такими ж гігантськими кроками, ластівки, яких я намагаюся врятувати, і всі інші ластівки вимруть. Це лише питання часу.

Є Веньцзє сиділа мовчки, спостерігаючи за променями призахідного сонця, які переливалися серед крон дерев, і прислухаючись до шуму лісозаготівників. Її думки повернулися на двадцять років назад, у ліси Великого Хінгану, де вона колись мала аналогічну розмову з іншою людиною.

— Вам цікаво, чому я насправді приїхав сюди? — продовжив Еванс. — Панвидовий комунізм зародився на стародавньому Сході.

— Ви маєте на увазі буддизм?

— Так. Християнство — сапіентно-центричне вчення. Незважаючи на те, що всі види живих істот були взяті на борт Ноєвого ковчега, інші види не отримали такого самого статусу, як і люди. Але буддизм орієнтований на збереження будь-якої форми життя. Ось чому я приїхав на Схід. Але... зараз уже очевидно, що скрізь одне й те саме.

— Так, це правда. Люди всюди однакові.

— Що я можу зробити зараз? Яке моє призначення в житті? Я маю у своєму розпорядженні 4,5 мільярдів доларів і активи транснаціональної нафтової компанії. Але яке це має значення? Людство, напевно, інвестувало понад 45 мільярдів доларів у збереження видів, що перебувають на межі вимирання. І, ймовірно, понад 450 мільярдів витрачено на збереження навколишнього середовища і захисту від подальшого погіршення екологічної обстановки. Але що з того? Цивілізація й далі планомірно рухається шляхом знищення всіх форм життя на Землі, крім людини. Чотирьох із половиною мільярдів доларів досить, щоб побудувати авіаносець, але навіть якщо ми побудуємо тисячу авіаносців, цього буде недостатньо, щоб зупинити безумство людей.

— Майку, це те, що я хотіла сказати вам. Людство не може покладатися лише на власні сили, щоб виправити ситуацію, яка склалася.

— Хіба існують інші сили поза людською цивілізацією? Навіть якщо Бог колись існував, то він давно вже мертвий.