Цією жінкою була, звичайно, Шень Юйфей. Як і сьогодні, вона була небагатослівна й авторитарна, однак привабливіша. Я досить далека від мирських принад людина. І зацікавленості жінками в мене було навіть менше, ніж у ченців, які мене оточували. Ця жінка, котра не вписувалася в традиційні уявлення про жіночність, була іншою. І вона приваб лювала мене. Позаяк у мене все одно не було певних занять у житті, я одразу пристав на її пропозицію.

У ту ніч я ніяк не міг заснути, накинув на плечі сорочку і вийшов у двір. Удалині, у темному залі храму, я побачив Шень Юйфей. Вона схилила коліна перед статуєю Будди із запаленими ароматичними паличками, і кожен її рух, здавалося, говорив про сильну побожність. Я безшумно підійшов і через відкриті двері храму почув її молитовний шепіт:

— Лорд Будда, допоможи моєму Господу покинути море страждань.

Я подумав, що швидше за все не дочув, але вона повторила знову:

— Лорд Будда, допоможи моєму Господу покинути море страждань.

Я не розбирався в релігії, і вона мене ніколи не цікавила, але я не міг собі уявити дивнішої молитви, ніж ця.

— Що ти сказала? — мимоволі вирвалося в мене.

Шень Юйфей, здавалося, не помічала моєї присутності. Її очі і далі були заплющені, й складалося враження, що її молитви підносяться вгору разом із димом пахощів, що чадили перед статуєю Будди. Після довгого мовчання вона нарешті розплющила очі й повернулася до мене:

— Іди спати. Нам завтра рано вставати, — сказала вона, навіть не дивлячись у мій бік.

— «Господь», якого ти згадала, — частина буддист-ського вчення? — запитав я.

— Ні.

— Тоді..?

Вона нічого не відповіла, лише задріботіла геть, щоб я не міг продовжити свої розпитування. Я повторював текст молитви про себе знову і знову, і вона мені здавалася дедалі більш дивною. Зрештою мене охопив страх. Я побіг до келії настоятеля і постукав у двері.

— Якщо хтось молиться Будді про допомогу іншому Господу, то про що це свідчить? — запитав я, розповівши йому в деталях побачене.

Настоятель мовчки дивився на книгу, яку тримав у руках, але він роздумував над моїм питанням, а не читав її. Потім сказав:

— Почекай за дверима, мені потрібен час, щоб обміркувати почуте.

Я повернувся і вийшов за двері, хоча це й було незвично. Настоятель був дуже начитаною й освіченою людиною. Як правило, він без підготовки міг відповісти на будь-яке запитання про релігію, історію чи культуру. Під дверима мені довелося чекати досить часу, щоб викурити сигарету, потім настоятель покликав мене.

— Я думаю, є тільки один варіант, що пояснює все, — з похмурим виразом обличчя сказав він.

— Який? Як це може бути? Хіба можуть існувати релігії, чиї боги потребують, щоб їхні віруючі молилися богам інших вірувань із проханням про порятунок?

— Її Господь насправді існує.

Його відповідь привела мене у сум'яття.

— Тоді... Будди не існує? — тільки-но я усвідомив, наскільки грубо це прозвучало, я попросив вибачення.

Настоятель повільно махнув рукою і мовив:

— Я казав тобі, що між собою нам не варто говорити про буддизм. Існування Будди ти не можеш зрозуміти і пізнати як форму існування. Але те, як існує її Господь, — для тебе зрозуміло... Більшого я тобі сказати не можу. Але можу порадити не їхати з нею.

— Чому?

— Просто інтуїція. Я відчуваю, що за нею стоять речі, про існування яких ані ти, ані я не можемо навіть уявити.

Я вийшов із келії настоятеля і попрямував до своєї кімнати через усю територію храму. Місяць був уповні. Я глянув на нічне світило і побачив сріблясте, дивне око, яке дивилося на мене, заливаючи все навколо потойбічним холодним світлом.

Наступного ранку я поїхав із Шень Юйфей — зрештою, я не міг провести решту життя у храмі. Але я і уявити собі не міг, що кілька наступних років мого життя стануть справжньою казкою. Шень дотримала своєї обіцянки.

У мене був комп'ютер і комфортні умови. Я навіть виїжджав кілька разів за кордон, щоб провести розрахунки на суперкомп'ютері. Причому він був повністю в моєму розпорядженні, я ні з ким його не ділив.

У неї завжди було багато грошей. Хоча я не знаю джерел її статків. Пізніше ми одружилися. У цьому шлюбі не було багато любові або пристрасті, просто так було зручніше обом. У нас обох були плани, які ми хотіли реалізувати. Щодо мене, то наступні кілька років минули як один день. Спокійний, безтурботний день. У її будинку я був оточений піклуванням і увагою, міг не турбуватися про побутові потреби — їжу або одяг, я міг цілком присвятити себе роботі над задачею трьох тіл. Шень Юйфей ніколи не втручалася у мої справи. У гаражі стояв автомобіль, на якому я міг їздити куди мені тільки заманеться. Я впевнений, що вона не заперечувала би, навіть якби я привів до будинку іншу жінку. Її цікавило лише моє дослідження. Ми говорили про нього щодня: вона хотіла знати все до найменших деталей.

— Ви знаєте, чим іще займалася Шень Юйфей? — запитав Да Ши.

— Тільки «Рубежами науки». Вона була поглинена цим. Безліч людей щодня збиралися у нас вдома.

— Вона не пропонувала вам приєднатися?

— Ніколи. Навіть не починала розмови зі мною на цю тему. Мені, утім, було все одно. Такий уже я. Я не хочу морочити собі голову нічим. Їй це було відомо, вона казала, що я порожня людина без будь-якої мети у житті. І будь-яка організація не для мене, бо це буде лише заважатиме моїм дослідженням.

— Ви досягли якогось прогресу у вивченні задачі трьох тіл? — запитав Ван Мяо.

Порівняно із загальним станом аналогічних досліджень у світі, мій прогрес можна сміливо називати проривом. Кілька років тому Річард Монтгомері з Каліфорнійського університету у Санта-Крузі спільно з Аленом Ченсинером з Університету Париж VII імені Дені Дідро відкрили ще один стабільний періодичний розв'язок задачі трьох тіл за певних початкових умов: три об'єкти обертатимуться навколо одне одного за стабільними траєкторіями у формі витягнутих вісімок. Після цього всі намагалися знайти подібні стійкі конфігурації, і кожне таке відкриття викликало бурхливе захоплення у публіки. Усього було виявлено три або чотири подібні конфігурації.

Але мій еволюційний алгоритм дав змогу відкрити вже понад сотню стабільних конфігурацій, і закарбований малюнок їхніх орбіт створить безліч прекрасних шедеврів постмодерністського мистецтва. Однак це не є моєю метою. Реальним розв'язком задачі трьох тіл буде побудова такої математичної моделі, яка зможе, в разі введення початкового положення тіл і заданих векторів руху, безпомилково передбачити рух всієї системи трьох тіл. Саме цього прагне Шень Юйфей.

Але моє спокійне життя закінчилося вчора: у мене виникли серйозні проблеми.

— Це той злочин, про який ви заявляєте, чи не так? — запитав Да Ши.

— Так. Учора мені зателефонував чоловік і сказав, якщо я негайно не припиню роботи на задачею трьох тіл, то мене вб'ють.

— Хто ця людина?

— Я не знаю.

— Номер, із якого телефонували?

— Я не знаю. Номер абонента був прихований.

— Є ще щось, що ви можете розповісти у зв'язку із цією ситуацією?

— Я не знаю.

Да Ши розсміявся і загасив недопалок:

— Ви розповідали цілу вічність, і в результаті в нас тільки одна фраза і кілька ваших «я не знаю»?

— Я не затягував цілеспрямовано своєї розповіді, але ви без викладених фактів просто не зрозуміли б важливості цього дзвінка. І потім, якби все обмежилося дзвінком, я не заявився б до вас. Ви ж пам'ятаєте, що я дуже ледачий? Але ось, що ще сталося: пізно вночі — не пам'ятаю вчора чи вже сьогодні — я прокинувся від відчуття, що моїм обличчям переміщується щось холодне. Я розплющив очі, побачив Шень Юйфей і не на жарт перелякався.