– Нічого, – відповів пан Рейзек.

– А по-моєму, в цьому щось є... – почав був пан Кевал, та ввійшов телефоніст і сказав:

– Телефонограма з Мюнхена. Вчора в Німеччині вибухла якась громадянська чи релігійна війна. Чи варто це давати в газеті?

До одинадцятої години вечора в редакцію “Лідових новін” надійшли такі повідомлення:

“ЧТА. З Мюнхена, 12 ц. м. Як повідомляє ТАВ, учора в Аугсбурзі відбулися криваві демонстрації. Сімдесят протестантів забито. Демонстрації тривають”.

“ЧТА. З Берліна, 12 ц. м. Офіційно повідомлено, що число забитих і поранених в Аугсбурзі не перевищує дванадцяти. Поліція підтримує спокій”.

“Спец. кор. З Лугано, 12 ц. м. За надійними джерелами, число жертв у Аугсбурзі вже перевищило п’ять тисяч. Залізничний рух у північному напрямку припинено. Баварський кабінет міністрів засідає без перерви. Німецький кайзер покинув полювання і повертається до Берліна”.

“ЧТА. Рейтер, 12 ц. м. Сьогодні о 3 год. ранку баварський уряд оголосив Пруссії священну війну”.

Через день Циріл Кевал був уже в Баварії, і з його більш-менш вірогідних репортажів ми цитуємо дальші рядки:

“На аугсбурзькій олівцевій фабриці Шеллера вже 10 ц. м. о 18 год. вечора робітники-католики налупцювали майстра-протестанта, засперечавшися з ним щодо культу діви Марії. Вночі було спокійно, але другого дня о 10 год. ранку робітники-католики покинули роботу на всіх фабриках, нестямно вимагаючи звільнення всіх протестантів з роботи. Фабриканта Шеллера вбито, двох директорів застрелено” Духівництво силоміць примусили нести дароносицю на чолі процесії. Архієпископа доктора Ленца, що вийшов умовляти маніфестантів, кинули в річку Лех. Проводирі соціал-демократів пробували звертатись до натовпу, але мусили сховатись у синагозі. О 15 год. синагогу підірвано динамітом. Поки натовп громив єврейські та протестантські крамниці, лунала стрілянина, займалися численні пожежі, міська рада переважною більшістю голосів постановила визнати непорочне зачаття діви Марії й випустила полум’яну відозву до всіх католицьких народів, щоб ті взялись за мечі й стали на захист святої католицької віри. У відповідь на це повідомлення відбулись різні заворушення і в інших містах Баварії. В Мюнхені о 8 год. вечора народний мітинг з палким ентузіазмом прийняв резолюцію про відокремлення південних земель від Німецької Федеративної імперії. Мюнхенський уряд телеграфував до Берліна, що бере на себе всю відповідальність. Рейхсканцлер доктор Вурм негайно поїхав до військового міністра; і той послав до Баварії 10 000 багнетів з саксонських і надрейнських гарнізонів. О 1 год. ночі ці військові ешелони на .баварському кордоні були спущені з рейок; поранених розстрілювали з кулеметів. О 3 год. ранку мюнхенський уряд за домовленістю з альпійськими землями постановив оголосити лютеранам священну війну”.

“...Здається, в Берліні не втрачають надії на мирне врегулювання всього конфлікту. І досі триває промова кайзера в рейхстагу; кайзер заявив, що він не знає ні католиків, ні протестантів, а знає тільки німців. Північнонімецькі війська нібито зосереджуються на лінії Ерфурт-Гота-Кассель; католицька армія наступає в напрямі Цвіккау й Рудольштадта, натрапляючи тільки на опір цивільного населення. Місто Грейц спалене, жителі повбивані або забрані в рабство. Чутки про великий бій поки що не підтвердилися. Втікачі з Байрейта розповідають, що на півночі чутно гуркіт важких гармат. Вокзал у Магдебурзі нібито зруйнований бомбами з баварських літаків. Веймар горить”.

“...Тут, у Мюнхені, панує неймовірний ентузіазм. У всіх школах працюють призовні комісії, юрби добровольців уже двадцять годин чекають на вулиці. На ратуші висять голови дванадцяти протестантських пасторів. Католицьке духівництво мусить день і ніч правити меси в переповнених храмах; депутат патер Гросгубер помер від утоми перед вівтарем. Євреї, моністи, абстиненти та інші інаковірці забарикадувалися по своїх оселях. Банкіра Розенгейма, старшину єврейської релігійної громади, сьогодні вранці прилюдно спалили.

Голландський і датський посли зажадали, щоб їм видали їхні паспорти. Американський представник подав протест проти порушення миру, а італійський уряд запевнив Баварію в особливо прихильному нейтралітеті.

По вулицях ходять юрби новобранців, носять прапори з білим хрестом на червоному тлі й виголошують: “Бог так хоче!” Дами плавом пливуть вступати в сестри-жалібниці, готують лазарети. Магазини здебільшого позачиняні. Біржа теж”.

Це було чотирнадцятого лютого. П’ятнадцятого відбувся великий бій на обох берегах річки Верри; протестантська армія трохи відступила. Того ж дня пролунали перші постріли на бельгійсько-голландському кордоні. Англія оголосила мобілізацію флоту.

16 лютого. Італія дозволила вільний прохід іспанській армії, посланій на допомогу баварцям. Тірольські селяни, озброєні косами, напали на швейцарців-гельветів.

18 лютого. Антипапа Мартін телеграфом благословив баварську армію. Битва під Меммінгеном без певного результату. Росія оголосила війну польським католикам.

19 лютого. Ірландія оголосила війну Англії. В Бруссі об’явився антихаліф і виступив під зеленим прапором пророка. Мобілізація в балканських державах, різанина в Македонії.

23 лютого. Прорвано північнонімецький фронт. Масове повстання в Індії. Оголошено священну війну магометан проти християн.

27 лютого. Грецько-італійська війна, перші бої на албанській території.

3 березня. Японський флот відплив на схід, проти США.

15 березня. Хрестоносці (католики) обложили Берлін. Тим часом у Штеттіні утворено Унію протестантських держав. Німецький кайзер Каспар І узяв на себе верховне командування.

16 березня. Двомільйонна китайська армія посунула через маньчжурський і сибірський кордони. Військо антипапи Мартіна вступило в Рим, папа Урбан утік до Португалії.

18 березня. Іспанія вимагає, щоб лісабонський уряд видав папу Урбана; після відмови автоматично починається іспано-портутальська війна.

26 березня. Південноамериканські держави пред’явили ультиматум Північноамериканському союзу: вимагають скасування сухого закону і заборони свободи віровизнання.

21 березня. Японська армія висадилась у Каліфорнії й Британській Колумбії.

Першого квітня становище в світі було приблизно таке: в Центральній Європі розгорявся великий конфлікт католицтва з протестантством. Протестантська унія відтіснила хрестоносців від Берліна, зайняла Саксонію, окупувала і нейтральну Чехію: комендантом Праги, дивним збігом обставин, був шведський генерал-майор Врангель – можливо, нащадок того відомого генерала часів Тридцятилітньої війни. Зате хрестоносці заволоділи Нідерландами, зруйнувавши греблі й затопивши країну, а також захопили увесь Ганновер і Голштинію аж до Любека, а звідти прорвались у Данію. Билися без пощади. Міста зрівнювали з землею, чоловіків убивали, жінок до п’ятдесяти років ґвалтували; але насамперед розбивали ворожі карбюратори. Очевидці тих небачено кривавих боїв запевняють, що з обох боків у війні брали участь надприродні сили: інколи ніби невидима рука хапала ворожий літак і жбурляла ним об землю, або ловила в повітрі 54-сантиметровий снаряд вагою в тонну і завертала його назад, на свої позиції. Особливо страшне діялося при нищенні карбюраторів; як тільки котрась із армій захоплювала вороже місто, починався невидимий, але запеклий бій довкола місцевих карбюраторів, – часом немовби смерч ламав і розкидав усю будівлю, де стояв атомний казан, так, як ото хтось дмухне в купку пір’я. Цегла, балки, черепиця крутились у шаленому вихорі, а закінчувалося все страхітливим вибухом, що валив будівлі й дерева в околі дванадцяти кілометрів і лишав після себе вирву двохсотметрової глибини. Звичайно, сила вибуху відповідала розмірам підірваного карбюратора.