Литмир - Электронная Библиотека
Содержание  
A
A

– Достойний має право встановлювати Працю, – виголосив Judex Formidabilis[28].

– Отже, – почав Г. X. Бонді, – йдеться про те... що на наш Орден... провадяться систематичні наскоки... з боку клерикалів. Вони твердять, ніби наша сторічна... таємна діяльність... поєднана з незвичайними... і прикрими подіями... в царині промисловій і духовній. Клерикальні газети твердять, що вільнодумні Ложі... умисне викликали... це непогамовне буяння демонічних сил. Я питаю вас... що нам слід зробити в цій катастрофі... на благо Людства... і на славу Найвищого? Дискусія... відкривається.

Хвилина минула в урочистому мовчанні; тоді підвівся Другий страж.

– Брати, в цю історичну мить я вітаю, так би мовити, глибокі слова, які сказав наш вельмишановний Достойний. Він сказав, так би мовити, “прикрі події”. Так, ми, що думаємо, так би мовити, тільки про Благо Людства, мусимо назвати всі ці прикрі чудеса, осяяння, напади любові до ближнього та інші розлади подіями, так би мовити, вкрай прикрими. Ми повинні з усією таємністю, як годиться нашому Орденові, відкинути, так би мовити, будь-яку причетність до прикрих фактів, які, так би мовити, не узгоджуються з традиційними й прогресивними принципами нашого Великого Ордену. Брати, ці прикрі принципи перебувають, так би мовити, в принциповій суперечності з тим, щоб, як слушно сказав Достойний, оскільки клерикали, так би мовити, підносять зброю проти нас, коли ми маємо на меті, так би мовити, Найвищі Інтереси Людства, а тому я пропоную в повному розумінні слова виявити згоду з прикрими подіями, як слушно сказав Достойний.

Підвівся Judex Formidabilis.

– Брате Достойний, прошу слова. Констатую, що тут у дуже прикрій формі говорилося про певні події. Я гадаю, що ці події зовсім не такі прикрі, як гадає брат Другий страж. Правда, я не знаю, на які саме події натякає брат Другий страж, але якщо він має на увазі ті молитовні збори, на які ходжу я, то вважаю, що він не має рації, ба навіть скажу йому в вічі, що він помиляється.

– Пропоную, – озвався третій брат, – поставити на голосування, чи згадані події прикрі чи ні.

– А я, – попросив слова ще один брат, – пропоную обрати спеціальний комітет для вивчення прикрих подій – скажімо, в складі трьох членів.

– П’яти!

– Дванадцяти!

– Дозвольте, брати, – сказав Judex Formidabilis, – я ще не скінчив.

Достойний постукав молоточком.

– Слово має Judex Formidabilis.

– Брати, – лагідно почав Judex, – не треба прискіпуватися до слів. Події, про які тут були висловлені несхвальні думки, мають такий характер, що вони заслуговують на увагу, на інтерес, ну, і навіть на вивчення. Я не заперечую, що був учасником кількох релігійних гуртків, які сподобились особливої милості божої. Сподіваюся, що це не було несумісним з дисципліною франкмасона.

– Аж ніяк, – озвалося кілька голосів.

– Далі, визнаю, що мені самому припала честь здійснити кілька невеличких чудес. Гадаю, це не суперечить моєму Ступеневі й моїй Посаді.

– Звичайно, ні.

– Отож я можу з власного досвіду запевнити вас, що згадані події, навпаки, гідні шани й хвали, що вони підносять дух і допомагають Благові Людства та Славі Найвищого, а тому, з погляду масонів, проти них не може бути заперечень. Пропоную, щоб Ложа оголосила нейтралітет по відношенню до всіх цих виявів присутності бога.

Тоді підвівся Перший страж і сказав:

– Брати, я, правда, в усе це не вірю, я нічого не бачив і нічого не знаю, але гадаю, що нам краще не виступати проти цієї віри. Я гадаю, що там нічогісінько нема, але нащо нам це казати вголос? Отож я пропоную таємно оголосити свою згоду, щоб усе лишалося так, як є.

Достойний звів угору очі й сказав:

– Нагадаю братам, що Спілка промисловців обрала Абсолюта своїм почесним головою. Далі – акції МЕАТ так звані “акції Абсолюту”, ще можуть піднятися в ціні. Між іншим, одна людина, яка не хоче, щоб її ім’я згадували, пожертвувала “вдовиній калитці” нашої Ложі тисячу цих акцій. Прошу далі.

– Ну, то я, – заявив Другий страж, – беру назад, так би мовити, ті прикрі події. З вищої точки зору цілком згоден. Я пропоную розглядати це питання з вищої точки зору.

Достойний підвів очі й промовив:

– Я маю повідомити вас, що Верховна Ложа має намір видати інструкцію про останні події. Верховна Ложа рекомендує майстрам вступати в релігійні громади і організувати їх у масонському дусі, як Майстерні Учнів. Нові Майстерні мають бути проваджені в дусі просвітницькому й антицерковному. Рекомендується вивчати різні віровчення: моністичне, абстинентське, флетчерівське[29], вегетаріанське тощо. Кожен гурток має додержуватися однієї віри, щоб на практиці дослідити, котра є найкращою для Блага Людства і для Слави Найвищого. Ця діяльність, за наказом Верховної Ложі, обов’язкова для всіх Майстрів. Прошу вести дебати далі.

РОЗДІЛ XVIII. Редакція вночі

Найбільший католицький, чи народний, журнал “Друг народу” мав не дуже численний редакційний штат; отож о пів на десяту вечора в редакції сидів тільки нічний редактор Коштял (бозна-чому в нічних редакторів так жахливо чадять люльки!) і патер Йошт, що, насвистуючи крізь зуби, писав передовицю для завтрашнього номера.

Ось прийшов пан метранпаж Новотний – приніс ще вогкі коректурні гранки.

– Ну, де ж передовиця, панове, чуєте? – пробурчав він. – Коли ж нам її складати?

Патер Йошт перестав мугикати.

– Зараз буде, пане Новотний, – квапливо відповів він. – Ніяк не знайду потрібного виразу. У нас уже були “сатанинські махінації”?

– Позавчора.

– Ага. А “підступна змова” теж була?

– Була.

– “Підле шахрайство”?

– Було сьогодні.

– “Безбожний винахід”?

– Уже разів із шість.

– Шкода, – зітхнув патер Йошт. – Здається, ми надмірно розкидалися думками. Як вам сподобалася сьогоднішня передовиця, пане Новотний?

– Сильна, – сказав пан метранпаж. – Але вже пора складати завтрашню.

– Зараз буде, – запевнив патер Йошт. – Я гадаю, що нагорі були задоволені ранковим номером. Ось побачите, що прийде його превелебність єпископ. “Йоште, – скаже він, – це ви добре втнули”. А “бісівський шабаш” уже було?

– Було.

– Шкода. Треба поставити нові батареї і відкрити вогонь. Йоште, сказав його превелебність, не жалійте пороху. Все минуще, але ми – вічні... Пане Новотний, а ви не підкажете якогось путящого вислову?

– Ну, хай “злочинна обмеженість”. Або “паталогічна злоба”.

– Годиться! – зітхнув з полегкістю патер Йошт. – Пане Новотний, де у вас беруться такі добрі ідеї?

– Зі старих комплектів “Друга народу”. Ну, давайте вже передовицю, велебний отче.

– Зараз буде. Зачекайте: “Злочинна обмеженість і патологічна злоба певних кіл, що Вааловими ідолами[30] баламутять чисту воду Петрової скелі...” Ага, зараз буде: “...Петрової скелі... Каламутять чисту воду”, так... і водружають на ній золотого тельця, що зветься диявол, або ж Абсолют...”

– Є вже передовиця? – пролунало в дверях нічної редакції.

– Laudetur Jesus Christus[31], ваша превелебність! – скрикнув патер Йошт.

– Є вже передовиця? – повторив вікарний єпископ Лінда, швидко входячи до кімнати. – А хто писав ранкову передовицю? Господи боже, що це ви встругнули! Який йолоп це написав?

– Я... – забелькотів патер Йошт, відступаючи назад. – Ваша... преве... я думав...

– Він думав! – загорлав єпископ Лінда, грізно блискаючи окулярами. – Ось маєш! – і, зіжмакавши ранковий номер “Друга народу”, кинув його під ноги Йоштові. – “Я думав!” Ти ба – він уміє думати! Чого не зателефонував? Чого не спитав, що треба писати? А ви, Коштял, як ви могли дати таке до друку? Ви теж “думали”, еге? Новотний!

вернуться

28

Грізний суддя (латин.).

вернуться

29

Флетчерівське віровченнямається на увазі пропагування американським фабрикантом Г. Флетчером (1849-1919) методу правильного харчування (старанне пережовування страви тощо.)

вернуться

30

Ваалові ідолиу давніх народів Сірії, Фінікії та Палестини Ваал спочатку бог сонця, грози і родючості, згодом символ войовничості.

вернуться

31

Хвала Ісусу Христу (латин.).

20
{"b":"646339","o":1}