Вона стала спускатися сходинками з альтанки.

— Ба! — скрикнув Марк. — А можна мені з тобою?

Данелліна обернулася. На ній уже сяяла білосніжна мантія з капюшоном.

— Ні! Це небезпечно. Ти зможеш спостерігати за протистоянням у залі Мудрого Пророка.

— Де? — вигукнув Маркус.

Але Хранителька Зеленоводдя тут же телепортувалася, розчинившись у повітрі і залишивши після себе ледь видимий, наче дим, силует.

Марк залишився сидіти у альтанці, не знаючи, що має робити. Світ довкола знову перетворився на червону пустелю без ознак життя. Маркову душу стали гризти думки про Зеленоводдя і її ворогів — тебердів. «Протистояння… — пригадав слова голосу з нікуди Марк. — Що ж це таке? — задумався Марк. — Напевно, тут так називають битву із загарбниками». Сподіваючись знайти якийсь знак, Марк оглядався довкола… І раптом далеко на горизонті з’явилася неправильна блискуча золотава піраміда. Чому неправильна? А тому, що вона стояла догори дном. І оскільки, крім неї, інших споруд не було, він зрозумів, що іти треба саме туди. «Ця піраміда, — подумав Марк, — мабуть, веде до зали Мудрого Пророка, про якого згадувала бабуся».

На превеликий подив Марка, чималу відстань, що розділяла його і модель «трикутника», він здолав буквально за три кроки. Біля вершини піраміди його уже чекав сивобородий гном у високому білому ковпаку. Отже, Марк не помилився. І тут він зрозумів, що вже збагнув закони існування планети Зеленоводдя.

Старий гном вклонився, вітаючи Марка, і нічого не пояснюючи йому, попрямував просто у стіну піраміди. Марк, аніскілечки не переймаючись, почвалав за ним. Пройшовши крізь блискучу поверхню, як крізь воду, вони опинилися у вузькому і довгому світлому коридорі. Ніяких отворів у товстенних стінах, звідки могло би пробитися сонячне проміння, він не зауважив. Приміщення якимось чином освітлювалося зсередини. Марк став сприймати усе як данність, покладаючись лише на власну інтуїцію, яка віднедавна стала дуже сильною.

Коридор щоразу повертав і повертав, оголюючи нові й нові численні сходинки. Гном ішов попереду, не займаючи розмовами поглинутого у себе Марка.

Дитя Зеленоводдя намагалося вибудувати логічний зв'язок між подіями, що трапилися у його житті. Маркус Великий намагався осягнути свою суть, що виявилася зовсім не такою, як він думав раніше. Адже до того, як він потрапив у цей вимір, він мав себе за звичайнісінького середньостатистичного хлопчика, який, коли виросте, мабуть, стане банкіром, як і його вітчим. Хоча насправді потай Марк мріяв стати астронавтом, хоч це банально і смішно. Але він дуже добре розумів, що цього напевне ніколи не станеться, і тому смиренно ніс тягар своїх нездійсненних бажань. Зараз же йому здавалося, що він — це зовсім інша людина, а все, що діється довкола, скидається на сон. Він просто спить, і йому мариться, що він має врятувати від загибелі цей дивовижний світ.

Отак міркуючи, Марк навіть не зауважив, як вони увійшли до приміщення, яке нагадувало давньогрецький храм, із такими ж дорійськими колонами, як у тому залі, де Марк вперше зустрівся з Хранителями. Центральною скульптурою була фігура крилатого коня із псевдолевами по обидва боки. Посередині цього храму розташовувався басейн. До нього і прямував Мудрий Пророк.

— Надзвичайно гарне місце, — нарешті зауважив Марк, — але щось ми дуже довго сюди ішли.

— Час тут не має значення, — повільно заговорив гном. — Звідси ми можемо потрапити у будь-який момент минулих подій.

— Я б хотів побачити протистояння, — попросив Марк.

— Авжеж, мій юний Хранителю, — відповів Пророк.

Він розмовляв так повільно, ніби аналізував кожне своє слово і реакцію співрозмовника на нього. Гном підвів Дитя до басейну, наповненого якоюсь дивовижною темною рідиною, схожою на воду, але яка не відбивала світла.

З їх наближенням маса у басейні почала вирувати, утворилися акуратні міні-хвилі, які, однак, не розплескувалися довкола. Ця буря у склянці тривала недовго. Усе так же миттєво вщухло, як і почалося. І над басейном виросло тривимірне зображення.

Це було місто, зовні схоже на Альфу, але Марк відразу зрозумів, що це — Бета. Увесь мегаполіс і навіть атмосфера довкола нього сяяли, світилися різнобарвним, ніби електричним світлом. Зображення змістилося трохи вбік і наблизилося до Марка так, що тепер він зауважив, що з одного боку міста на широченному зеленому полі вишикувалась незліченна кількість континентальців. Вони утворили велике коло, у середині якого симетрично розташовувалися інші, менші кола. У центрі кожної такої групи розміщувався довгий прозорий кристал. Усі континентальці були одягнені у жовтогарячі мантії, і сторонньому спостерігачеві ця картина нагадувала багаття.

Марка дуже захопило і здивувало таке незвичне військо, адже на уроках історії він ніколи не чув про таку військову стратегію — розміщення війська по колу.

— Великий Маркусе, — читаючи його думки, почав Пророк, — як вам уже відомо, наші вороги — істоти не фізичні, у них немає тіла як такого. Теберд — це згусток енергії, але видимий згусток, внаслідок його надзвичайної концентрації. І з ним можна боротися тільки на його ж рівні, тобто на енергетичному рівні. З появою на Зеленоводді тебердів, ми обладнали наші міста захисними силовими полями, крізь які вони не можуть проникнути. Ці поля виробляються природними Т-генераторами — цирконітами.

Зображення збільшилося. Марк побачив гігантський кристал у центрі просторого приміщення посередині башти.

— Це — серце мегаполіса, — пояснив гном. — Завдяки цьому кристалу функціонує все, що забезпечує його життєдіяльність. Енергія цирконітів має ту ж саму частоту коливань, що й тіла континентальців, тому для нас це безпечно. Зате вони реагують на будь-яке інше коливання, тому ми можемо відбити атаку тебердів. Однак, на жаль, усе має межу, і потужність цих кристалів теж не вічна.

— А хіба відпрацьований цирконіт не можна замінити на новий? — запитав Марк.

— На жаль, це неможливо, оскільки цирконіти розміщуються під час будівництва у самій середині мегаполісів. Вони були задумані суто як генератори енергопостачання. І використання їх потужності з цією метою практично необмежене. Нам би вистачило їх енергії на мільйони зеленоводських років. А з часом ми відкрили б нові, ще практичніші джерела енергії. Та з появою тебердів цирконіти стали застосовуватися ще й для створення силового поля навколо міст. Вони стали набагато швидше зношуватися, тобто витрачати енергію, — закінчив Пророк.

Перед Марком і гномом знову з'явилося поле протистояння поруч з Бетою. Поки що там нічого не змінилося, і Дитя нетерпляче запитало:

— Ну, і де ці непереможні теберди?

— Не поспішай, мій юний Хранителю! Будь терплячим, — незадоволено зауважив Мудрий Пророк. — Іноді мить чекання варта цілого життя!

Марк, присоромлений, уважніше придивився до зображення перед собою. Його було дуже зручно оглядати, тому що воно крутилося, поверталося і збільшувалося залежно від того, що бажали побачити. І Маркові цей чудо-телевізор надзвичайно сподобався.

Військо континентальців було озброєне лише маленькими цирконітами. Окрім войовничого кольору мантій з каптурами і флуоресцентних обручів на головах у них нічого не було. Ніякої зброї…

Раптом Марк помітив, що усі континентальці одягнули каптури і заклали один одному руки на плечі так, ніби зібралися танцювати коломийки. Потім схилили додолу голови і завмерли.

— Надзвичайно гарно, — сказав Марк, — це нагадує мені бабусин квітник з рутою там, у Дірі.

— Так-так, — погодився Пророк, — однак ця краса— зловісна.

Марк хотів ще щось запитати, але його увагу привернула якась темна курява на горизонті. Вона швидко наближалася до міста, і переміщення її було дуже незвичайне, уривками, як у старому кіно. Ця темна маса зникала і з'являлася знову через значний відрізок шляху.

— Ну і швидкість, — здивувався Марк.

А в цей час поверхнею мегаполіса пробіг сильний електричний розряд. У цю ж мить засвітилися ультрафіолетовим світлом кристали на полі.