— Протистояння починається, — повідомив Пророк.

Як тільки військо тебердів опинилося навпроти армії мегаполіса, довкола них теж засвітилося енергетичне поле сіро-зеленого кольору.

Марк намагався розгледіти детальніше бодай одного теберда, та скільки зображення не поверталося і не наближалося, він бачив тільки одну темну масу, яку оберігало попелясте сяйво.

Тебердів було значно більше, ніж континентальців. Вони теж розташувалися, утворивши овал, який за розмірами перевищував коло війська Бети.

— Сили нашої армії вистачить проти їхньої? — захвилювався Марк.

Мудрий Пророк посміхнувся, почувши слово «нашої», і кивнув головою.

Погляд Марка був прикутий до зображення. Теберди поволі оточували військо континентальців, притискаючи його до «стін» міста.

— Новий стратегічний хід, — спокійно констатував Пророк. — У минулих протистояннях вони спочатку старалися знищити або армію, або мегаполіс.

Континентальці враз розімкнули зовнішні кола і стали швидко телепортуватися, утворюючи захисну лінію обабіч міста.

— Вочевидь, ви знали заздалегідь про такий маневр, — виказав припущення Марк. — Чому ж тоді військо не було розміщене у таку позицію відразу?

— О, не так все просто, як виглядає, — відповів Мудрий Пророк. — Ми ніколи нічого не знаємо напевне, особливо це стосується пророцтв і таких непередбачуваних істот, як теберди. — І він додав: — Розумніше розраховувати на власні сили та знання.

Розташування мешканців Зеленоводдя створило надзвичайної краси картину: увесь мегаполіс сяяв різнобарвними вогнями, на злітних майданчиках по периметру міста стояли одягнені у святкові жовтогарячі мантії континентальці. А при основі велетенської конструкції лежали багряні квіти із кристалами-тичинками усередині… І все це оточувало яскраве кольорове сяйво силового поля. «Справжнісінька різдвяна ялинка», — подумав Марк.

А тим часом з усіх боків почали натискати теберди. Вони просто нагромаджувалися по периметру і підіймалися вгору по місту, приглушуючи світло силового поля.

Марк намагався розгледіти обличчя бодай одного теберда. Та, на жаль, бачив тільки широкі каптури їх темно-фіолетових мантій, що ховали не тільки обличчя, а й усе тіло.

— Вони — не фізичні, — повторив Пророк. — А накидки — тільки витвір чиєїсь фантазії, у якій нас, континентальців, хтось вміло і нахабно переконує… — закінчив він.

— Я здогадуюся, хто це… А-рі-хан-друс, — по складах вимовив Маркус Великий, не відриваючи погляду від протистояння.

— Можливо, — відповів гном. — Віднедавна він став уособленням чорної досконалості.

— І вочевидь він — наймогутніший серед тебердів, тому що вони підкоряються його наказам, — продовжив Марк.

— Логічний висновок, — схвально кивнувши головою, сказав Пророк.

«Різдвяна ялинка», всіяна полум'яними квітками і обрамлена фіолетовими торочками, мінилася барвами, ворушачись біля підніжжя. Це рухалися у танці мужні воїни: пелюстки квіток, які вони утворювали своїми накидками, то розкривалися, то закривалися, а то раптом розліталися, утворюючи красиві візерунки.

— Протистояння зовні нагадує дитячий калейдоскоп, — зауважив Марк. — Тільки я ніяк не можу зрозуміти, яким чином вони рухаються так синхронно? Хто віддає команди?

— А хіба ви їх не чуєте, мій Хранителю?! — дуже здивувався старець. Він задумано подивився на Маркуса і сказав: — Закрийте вуха і відкрийте своє серце. Тільки воно і ваша душа допоможуть вам зараз бути разом з мешканцями Бети.

Якби ж то все було так просто! Але Марк, за порадою Мудрого Пророка, зосередився на зображенні, намагаючись абстрагуватися від зовнішніх звуків. Він уважно придивлявся до континентальців, які танцювали у полі і вздовж нижніх ярусів міста. Вони ритмічно і одночасно розтуляли рота, та голосів Маркусові не було чути. На найвищому льотному ярусі стояла з піднятими угору руками висока струнка постать у білій мантії. Марк придивився уважніше і побачив, що це його бабуся Дана. Вона, мабуть, теж щось вимовляла. Марк придивлявся до її обличчя, і зображення збільшилося настільки, що він бачив тільки її незрівнянної доброти очі. Він потонув в неозорому океані їх глибини і чуття, він занурився у їх пісню, урочисту пісню, яку виводило кількамільйонне місто Бети на чолі з Хранителькою Зеленоводдя. Це був кришталево чистий, глибокий і сильний звук багатоголосого ідеально зведеного велетенського хору, ритм якому задавали якісь ударні інструменти. Марк помітив їх не відразу, а лише зазирнувши усередину найнижчого рівня мегаполіса. Там стояло їх кілька десятків, схожих на мідні гонги, у які в такт били континентальці.

Війська ритмічно танцювали і співали. І саме ці дії сприяли вивільненню надзвичайно позитивної і потужної енергетики, яка не давала противнику можливості поглинути відчайдушний народ.

Марк був захоплений! Адже він би сам нізащо не здогадався, що можна перемогти ворога у такий спосіб. Ані найменшого почуття ненависті чи жаги крові не відчув він серед континентальців — тільки відвага, надія і віра у перемогу. Усе було дуже просто: силою безмежного добра вони перемагали зло!

Юне Дитя Зеленоводдя це глибоко відчуло, і його душа відкрилася і пустила туди цю планету-суперконтинент. Він зрозумів, що полюбив її мешканців раз і назавжди, що хотів би бути одним із них. І понад усе на світі захотів допомогти цим чудовим людям здолати ту зловісну чуму, що звалася тебердами, навіть найвищою ціною.

Мудрий Пророк, спостерігаючи за змінами на Марковому обличчі, яке раптом засвітилося якоюсь внутрішньою силою, із задоволенням усміхався. У його маленьких сірих очах засвітилася віра у цього хлопчика, який ще не усвідомлював своєї безмежної сили і нескінченної мудрості, що йому дарували кількасот поколінь високо-духовних предків. І тільки зараз ці надзвичайні якості поступово стали пробиватися із глибини його суті.

Раптом у залі потемніло, бо «яскраву різдвяну ялинку» поглинула темна маса тебердів. Марк затамував подих:

— Їх кількість незліченна, — констатував Марк. — Мудрий Пророче, це їх перемога над нами?!

— Ні, мій юний Хранителю! — схиляючи голову, відповів гном. — Зараз теберди наступають, тобто вони завжди наступають, а ми займаємо лише оборонну позицію. Ми активно обороняємося доти, доки їх енергія не вщухне, а тоді надзвичайно потужним ударом Т-генератора дестабілізуємо енергію їх тіл.

У цей час світло від зображення зовсім зникло — силове поле Бети повністю спеленали своїми тілами теберди.

— Щось я нічого зрозуміти не можу, — схвильовано мовив Марк.

— Ну що ж, я поясню детальніше, — неквапом сказав Пророк. — 3 тебердами дуже важко боротися: з кожним втраченим нашим воїном їх сили оновлюються, оскільки теберди — енергетичні вампіри, які п'ють животворящу енергію з усього живого, що є у природі. Після їх нашестя залишається тільки мертвий неродючий ґрунт. Маркус Великий міг би побачити це на прикладі нещасної Старої Омеги, міста, що першим впало під полчищами цих істот…

Гном понуро похилив голову і продовжив:

— Те, що ми бачимо зараз, — перше протистояння Бети. І воно, без сумніву, закінчиться поразкою тебердів, тому що цирконіти цього мегаполіса мають ще дуже великий запас енергії, якої вистачить не на одну битву… Необхідний не один мільйон тебердів, щоб подолати п'ятикілометрову вежу мегаполіса.

Вони почули, як воїни забили у гонги, і звук пісенної мелодії став значно гучнішим. Дитя Зеленоводдя зрозуміло, що зараз відбудеться щось надзвичайне. Він зосередився. Напруга у пісні зростала і зростала, і коли вона досягла своєї кульмінації, місто спалахнуло. Спалахнуло так сильно, що освітило контури накидок тебердів. За мить уся ця комашня просто позникала у повітрі.

Однак феєрверк довкола Бети не вщух. Лише криваві квіти на полях розлетілися, і уже кожен воїн сам святкував перемогу, танцюючи так, як йому хотілося, не зважаючи на інших.

Марк із шумом випустив з легень повітря.

— Вони їх знищили?! — із полегшенням запитав він.