Після подій, описаних Ольгою Мак у автобіографічній повісті «В кігтях НКВД», доля авторки та її чоловіка склалися наступним чином (у дуже стислому викладі):

Смертний вирок Вадимові Дорошенку (виведеному у повісті під зміненим ім’ям Олександер Мак) суд змінив на десять років концтаборів. Він опинився на Уралі, де ув’язнені займалися лісозаготівлею. Але не відбув увесь термін і не вийшов після цього на волю, оскільки помер там 31 грудня 1944-го року.

Ольга з дочками добралася до окупованого німцями Кам’янець-Подільського, де вона народилася і де жила її мати. У 1943-му році за допомогою знайомого, Миколи Геца, їй з дітьми вдалося перебратися спочатку до Чехословаччини, а незабаром до Австрії, де Ольга з Миколою одружилися і в них народився син, названий також Миколою. Після закінчення Другої світової війни її сім’я емігрувала у 1947-му з Австрії до Бразилії. До 1970-го року Ольга жила та працювала у Бразилії, де написала чимало цікавих книжок українською мовою. У 1960-му році Ольга та Микола розійшлися. А у 1970-му вона переїхала з Бразилії до Канади, де на той час мешкали її доньки, і продовжила на новому місці літературну творчість. Жила у Торонто до кінця життя на початку 1998 року. Там і похована.