– А от міста, – додає терентопознавець, – Шекспір дійсно «перетягував» до моря. Тому у його п'єсах на морському узбережжі «опинилися» і Верона, і Рим.
– Але досить, Ім'яне Побатьковичу, теревенити про географію. Більш докладну інформацію щодо цього ми викладемо читачеві у розд... у щосі тридцять другому, і дещо із цієї теми я розкидаю іншими розд... іншими щосями. А зараз переходь до розповіді про народонаселення та фауну.
– Переходжу, – погоджується терентопознавець. – Терентопці, тобто мешканці Терентопії, є нащадками вихідців із Великого Світу, або безпосередньо вихідцями. Великим Світом вони називають звичайний світ, у якому мешкає й читач цих рядків. Переважна більшість – нащадки вихідців, і всього декілька людей – сучасні вихідці.
Терентопські історики вважають, що найдавніші предки терентопців колись, чи то в середньовічні, чи то в античні, чи то в доісторичні часи прийшли в майбутню Терентопію з Великого Світу. Більшість тамтешніх вчених припускають, що це сталося в часи Київської Русі. Якихось літописів (а також зимописів, веснописів та осіньописів), що підтверджували б цю гіпотезу, не збереглося, але вагомим підтвердженням є той факт, що терентопці дуже схожі на мешканців Великого Світу. І потім протягом століть туди випадково з Великого Світу крізь Державні Двері іноді час від часу потрапляли окремі люди, деякі з яких залишалися там жити й плодитися.
Ті терентопці, чиї предки прийшли в ту країну дуже давно, не пам'ятають своїх «великосвітських» коренів, і в анкетах, у графі «національність», пишуть «терентопець», або «терентопка». А ті, чиї предки прийшли туди пізніше, пам'ятають корені, і вказують відповідну національність. Серед таких найбільше українців, росіян і євреїв. Але є й багато інших: вірмени, молдавани, литовці, татари, німці, грузини, корейці... Ой, кого тільки немає. Подекуди можна зустріти навіть чорношкірих африканців. Таких дуже мало. Але є.
– У Жорикбурзі навіть мешкає родина американських індіанців, – доповнює Автор. – В одного з них, котрого неофіційно кличуть Бізончиком Солом'яним, а офіційно Сергієм Васильовичем Трампом, у паспорті, у графі «національність» написано «майонез». Така дивна національність з'явилася з вини чиновника паспортного столу, що заповнював цей документ.
Було так. Шістнадцятирічний індіанець Сергій Трамп прийшов у паспортний стіл, аби як більшість терентопців цього віку отримати паспорт. Після того як чиновник заповнив у його паспорті графи «прізвище», «ім'я», «по батькові», беручи дані зі свідоцтва про народження, і запитав: «Національність?», Сергій Трамп, потиснувши плечима, відповів, що його предки за лінією батька були індіанцями мая, а за материнською лінією – індіанцями ірокезами. «Тобто мая плюс ірокез, – замислився чиновник, чухаючи вухо печаткою. – А як одним словом? Ага...» І написав «майокез». Та припечатав.
Уже вдома, роздивляючись новий документ, Бізончик Солом'яний помітив, що замість незвичного «майокеза» рука чиновника автоматично вивела звичний «майонез». Повернувшись у паспортний стіл, індіанець указав чиновникові на помилку. Той вибачився й пообіцяв, що протягом найближчих місяців помилка буде виправлена. Бізончик не захотів чекати так довго, забрав паспорт, і залишився офіційно «майонезом». Але продовжуй, Ім'яне Побатьковичу.
– Розмовляють терентопці переважно наріччям, котре називають «терентопською мовою». Терентопська мова там уважається державною. Але це по суті просто україно-російська мовна суміш, так званий суржик.
– Так, безцінний читачу, суржик, – перебиває Автор. – Але в моїх Терентопських хроніках персонажі розмовлятимуть нормальною українською мовою. Бо, як на мене, у сучасній українській літературі, та не тільки у літературі, й без того забагато суржику. Тож щоб не погіршувати ситуацію, я вирішив пряму мову персонажів, їхні думки та писання перекладати із суржику нормальною українською. Розумію, що суржик додав би патяканням моїх персонажів так званого місцевого колориту; що, відмовляючись від нього, я, можливо, дещо собі, як літераторові, шкоджу. Та проте... Вибач, Ім'яне Побатьковичу, що перебив. Продовжуй.
– Втім, крім українських і російських, у тій так званій терентопській мові є й слова чисто терентопські, яких немає ані в російській, ані в українській, – веде далі терентопознавець. – Таких мало, але все ж є. От, наприклад, слово «хлимпсяк», що означає – падіння квіткового горщика із третього поверху п'ятиповерхового будинку. Або слово «дримпельзяб», що означає – падіння квіткового горщика із четвертого поверху чотириповерхового будинку. Або слово «шмокиконити», що означає – колупати в лівій ніздрі мізинцем правої руки під час дощу. Або слово «гриньмасялити», що означає – колупати в правій ніздрі вказівним пальцем правої ж руки під час граду... Для назв замків терентопці зазвичай беруть саме такі чисто терентопські слова. Наприклад, назва Гриньмасяльського замку, що в місті Жабенятинську, – від вищеназваного дієслова «гриньмасялити». Іноді такі слова використовують у назвах населених пунктів. Наприклад, назва міста Дримпельзябська походить від вищеназваного іменника «дримпельзяб».
– Додам від себе, – говорить Автор, – що крім українських, російських і чисто терентопських, жителі королівства вживають і слова харківського походження, або ж іншого, але в харківському значенні. Наприклад: «тремпель» (плічка для одягу), «ракло» (суб'єкт, схильний до криміналу), «сявка» (суб'єкт, схильний до хуліганства), «гандель» (дешева забігайлівка), «ампулка» (стрижень для кулькової авторучки), «змійка» (застібка-блискавка), «чинка» (лезо для безпечної бритви), «бубони» (молоді жінки легкої поведінки), «сабурка» (психлікарня), «рембуль» (трамвай) та ін. Але коли до терентопця хтось звертається чистою українською мовою, або чистою російською, то терентопець зазвичай для зручності співрозмовника теж переходить на чисту українську чи російську, без терентопських та харківських діалектизмів.
– Терентопська держава – це королівство, – продовжує говорити терентопознавець Прізвищенко, розглядаючи свої нігті, із чого видно, що це професіонал, здатний запросто робити дві справи одночасно. – Отже – монархія. Той факт, що король там має право особисто придумувати й впроваджувати закони, не вдаючись до допомоги парламенту, може навести декого на думку, що в цій країні панує абсолютизм, навіть, може, диктатура, навіть, може, тиранія або деспотія. Але це не так. Монархія в Терентопії настільки ненав'язлива, настільки, можна сказати, делікатна, а місцеве самоврядування й громадянське суспільство настільки розвинені, що іноземцеві, котрий звик до тоталітарних режимів, може здатися, що там панує не монархія, а анархія, у найкращому, найгуманнішому значенні цього слова.
Крім професій, типових і для сучасного Великого Світу (як то: різноманітні робітники, селяни – колгоспники й фермери, злодії, учені, комерсанти, артисти, письменники, художники, духівництво, та інші) у Терентопськім королівстві процвітають і професії не дуже типові для сучасного Великого Світу. У першу чергу, це чарівники й лицарі.
Лицарі поділяються на дві категорії: незалежні (таких більшість) і придворні, іменовані лицарями Напівкруглого Столу (таких усього кілька чоловік). Лицарем є й сам король, що очолює не тільки державу, але й колектив лицарів Напівкруглого Столу.
Крім звичайних людей, живуть у Терентопії й люди незвичайні: ельфи, русалки, перевертні, упирі тощо. І навіть вони, вірніше їхні предки, на думку багатьох тамтешніх фахівців, прийшли за давніх часів на ту територію з Великого Світу, а не були споконвічними уродженцями тієї країни.
– Гіпотези про походження таких не зовсім звичайних терентопських громадян я буду викладати у хроніках, коли тема того або іншого розділу торкнеться цього аспекту. Для початку досить про народонаселення, Ім'яне Побатьковичу, – говорить Автор, – скажи дещо й про тваринний світ.
– Багато хто з терентопських учених уважає, що не тільки люди, але й тварини, і навіть рослини прийшли або були занесені на територію Терентопії з Великого Світу. Тому рослинний і тваринний світ там практично не відрізняється від таких у Великому Світі. От у Окраїнних Землях, котрі оточують Терентопію, у флорі й фауні багато незвичного, і це через мутації від підвищеної активності тамтешнього магічного поля (тому люди в Окраїнних Землях не живуть); але Окраїнні Землі потребують окремої розмови. У Терентопії ж незвичайними видами тварин можна вважати тільки драконів, єдинорогів і грифонів. Але існують гіпотези, що навіть вони прийшли туди в доісторичні часи з Великого Світу, де, мовляв, теж колись жили, але давно вимерли.
