Якщо ти, безцінний читачу, мав честь прочитати «Міра за міру», або бачив спектаклі чи фільми за цією п'єсою, то тобі відомо, що за позашлюбне співжиття із Джульєттою бідолаху Клавдіо присудили до відрубування голови. І голова була відрубана. Але ця що набула автономії голова була не частиною організму коханого Джульєтти, а частиною організму якогось пірата, якого підсунули під сокиру ката замість Клавдіо. Так що для закоханих ця халепа закінчилася щасливо. Чого не скажеш про обезголовленого морського розбійника. Втім, розбійник не дожив до контакту своєї шиї з лезом сокири, оскільки ще до цього контакту помер від лихоманки.
Адже це дійсно велике щастя – залишитися в живих після того, як тебе присудили до страти. Таке щастя, наприклад, пережили російський письменник Федір Достоєвський і український Остап Вишня. Цих славних літераторів, що не скоїли жодних злочинів, нелюдські власті засудили до розстрілу. Але потім, слава Богу, замінили переміщення в могили переміщенням у концтабори, звідки за роки обидва літературні генії повернулися живими.)
Наостанку, закінчуючи цей розділ, Автор повідомляє читачеві, що концерт клавесинової музики, який дав у День Шляхетного Мордобою дракон Інокентій Карлович, мав великий успіх: слухачі влаштували овацію й завалили крилатого музиканта квітами. Крім квітів від публіки, він дістав і грошовий гонорар від Лазаря Дулівки, заступника адміністратора Стайні Опери та Балету.
Після концерту до дракона підійшов незнайомий чоловік, який пред'явив йому посвідчення керівника філармонії в місті Ямитививінвонавониполі, столиці Футилекрюмського герцогства, і запропонував Інокентію Карловичу дати концерт у тій філармонії. Але про це Автор трохи докладніше скаже в щосі сорок третьому за назвою «Народний людожер».
ЩОСЬ ВОСЬМЕ. Терентопські застільні
– Ти засумувала? – засмутився Лицар. – Давай я проспіваю тобі в розраду пісню.
Льюїс Керролл, «Аліса в Задзеркаллі».
– ... Давай хором співати. Я повеселів.
Євгеній Шварц, «Урочисте засідання».
Будь-який день будь-якого року.
У попередньому щосі, сьомому, за назвою «Корчма "Під Мідним Забралом"» Автор пообіцяв тобі, читачу, що представить для прикладу трохи терентопських пісень, які жителі підпільного королівства виконують хором під час застіль, як правило, після вживання спиртних напоїв. І отут Автор втілює дану обіцянку.
Правда, Автор представить пісень не повністю, а частково. Пісні, як відомо, складаються із двох компонентів, один з яких називається текстом, а інший мелодією. Автор представить лише тексти, тому що мелодії позначаються нотами, а нотною грамотою Автор, не маючи музичної освіти, на жаль, не володіє.
Правда серед текстів, що містяться нижче, немає згаданої в минулому щосі «Балади про доблесного лицаря Адама, злого дракона та гарну даму», оскільки Автор планує представити її читачеві в щосі тридцять п'ятому за назвою «Єдинорогарський колгосп».
Пісенька про Мирополка
Тірлі-помпірлі та тірлі-помполк
Жив в Терентопії князь Мирополк.
Тірлі-помпірлі та тірлі-помпін
В мандри Європою вирушив він.
Тірлі-помпірлі та тірлі-помпав
Книг пребагато він там назбирав.
Тірлі-помпірлі та тірлі-помпав
В книжках про лицарів він прочитав.
Тірлі-помпірлі та тірлі-помпер
Країну змінив на книжковий манер.
Тірлі-помпірлі та тірлі-помпесть
Від нас Мирополку пошана і честь.
Здіймання склянок
Склянки піднімемо й вип'єм коньяк,
А той, хто не вип'є, той просто кізяк.
Склянки піднімемо й вип'єм вина,
А той, хто не вип'є, той купа лайна.
Склянки піднявши, п'ємо самогон,
А той, хто не п'є, той какашок вагон.
Склянки піднімемо й пива ковтнем,
А хто не ковтне, просто гною об'єм.
Склянки піднімемо й вип'єм кефір,
А той, хто не п'є, той смердючий сортир.
Склянки піднявши, чай дудлимо вмент,
А той, хто не дудлить – гидкий екскремент.
Склянки піднімемо й вип'єм какао,
А той, хто не п'є, той... такий, що й рими для нього не підбереш!
Дві неголені корови
(повітроплавно-тваринницькі куплети)
Дві неголені корови,
Пролітаючи крізь хату,
Загубили три підкови
І квітневу ще зарплату.
Дві неголені корови,
Пролітаючи крізь хату,
Не знайшли оті підкови,
Їх пригнітило це надто.
Дві неголені корови
Бризкали слізьми у вату.
Бач, підкови були нові,
І зарплата, бач, багата.
Дві неголені корови,
Пролітаючи, не кайтесь.
Пролітасти всіх країн,
В стадо поспіхом єднайтесь!
Ревнощі з пивом
(жорстокий романс)
Ми пили пиво з Федькою й таранькой.
У тіні банки швендявся тарган.
Таранька Федьці до смаку, як банка,
Як банка пива, плюс іще стакан.
А той тарган, мабуть, був спец в любові,
Вигадник еротичних викрутас,
Адже тараньці, не сказавши й слова,
Серденько запалив, як ловелас.
Її торкав вусами похітливо,
Всіляко загравав отой любас...
І на столі, у тіні банки пива,
Тарганові таранька віддалась.
Ревнивий Федька не пробачив зради!
Тараньці з хрустом мізки відкусив!
А ловеласа в піні без пощади
Як той німий Герасим утопив!