Король Жорик Третій. Розсідайтеся кому де подобається, у ногах правди немає. А ми з королевою, чур, сядемо на тронах.
Персонажі розсідаються: принц Георгій і принцеса Пелагія – у крісла, король Жорик Третій і королева Зінька Третя – на тронах, селянин Пахомич і коваль Вітольд Геннадійович Чухно-Дримпельзябський – на табуретах; решта – на стільцях. Два стільці залишаються незайнятими.
Король Жорик Третій. А для кого два зайві дзиґлики?
Маг Гектор Манюня. Один для невидимого привиду Гаврюши, другий для комара Птоломея.
Король Жорик Третій. А, так, я забув. А де герцог Павло Гриньмасяльський?
Лицар Феофан. Він затримується.
Королева Зінька Третя. От повсякчас він...
Довга пауза.
Королева Зінька Третя починає в'язати шкарпетку спицями. Принц Георгій надягає на вуха навушники аудіоплеєра й починає ритмічно смикати головою й плечима. Маг Гектор Манюня розгортає газету та
починає читати. Лицар Феофан дістає з-під кольчуги журнал із кросвордом і починає черкати по ньому олівцем. Король Жорик Третій, принцеса Пелагія, блазень Зосима і патріарх Іполит Перший починають розглядати публіку в залі в театральні біноклі.
Патріарх Іполит Перший. Яка ціпочка!
Блазень Зосима. Де?
Патріарх Іполит Перший. У шостому ряду праворуч. У рожевій кофточці.
Лицар Феофан. Пані та панове, хто пам'ятає ім'я дракона із давньогерманського епосу? Шість букв.
Принцеса Пелагія. Фафнір.
Лицар Феофан. Спасибі. Підходить.
Довга пауза.
Король Жорик Третій. Невже й нині буде як напередодні?
Блазень Зосима. Поки все так само. Почекаємо.
Королева Зінька Третя. Почекаємо. Нам поспішати нікуди.
Лицар Феофан. Пані та панове, ім'я велетня з міфології вікінгів, п'ять букв, перша – «ха», третя – «ем».
Принцеса Пелагія. Хюмир.
Лицар Феофан. Підходить. А ім'я богатирської велетки із давньоірландської саги про викрадення бугая? Шість букв, четверта – «те», шоста – «ха».
Принцеса Пелагія. Скатах.
Лицар Феофан. Точно, Скатах. А ім'я батька Солов'я-Розбійника з билини про Іллю Муромця? Десять букв, четверта – «ха», восьма – «те».
Принцеса Пелагія. Одихмантій.
Патріарх Іполит Перший. От якщо будемо плескати язиками, точно нічого не вийде. Буде як учора.
Маг Гектор Манюня. Це точно. Треба помовчати.
Король Жорик Третій. Що ж, давайте помовчимо.
Дуже довга пауза.
Один із глядачів. Що це за спектакль такий?! Сидять і мовчать, сидять і мовчать. Десять хвилин безперервного мовчання! Це що, до кінця спектаклю артисти так сидітимуть мовчки? Давайте, грайте! Що за діла!
Другий із глядачів. Може, так за п'єсою належить. Не тямитеся в сучасному мистецтві, то й не шуміть, шановний. У цім мовчанні є, може, особливий сенс. Треба спробувати його вловити.
Довга пауза.
Один із глядачів. Який там сенс! Вони просто влаштували сидячий страйк, а ми наче дурні слухаємо їхнє мовчання!
Другий із глядачів. Не треба узагальнювати, шановний. Особисто я слухаю їхнє мовчання не наче дурень, а наче розумний.
Патріарх Іполит Перший. О, здається, процес пішов!
Третій із глядачів. Тихіше! Патріарх щось сказав.
Довга пауза.
Один із глядачів. Так що ж це таке?! Час плине, а артисти й не думають грати! Починайте!
Другий із глядачів. Вони без вас, шановний, знають, коли мовчати, а коли починати. Теж, Лесь Курбас вишукався. Може, так задумано драматургом.
Один із глядачів. Та що ж це за спектакль, якщо він складається з одного мовчання?! Артисти ж мають розмовляти! Один, скажімо, каже: «Дути чи не дути?», а інший заперечує: «До нас їде пікадор», а третій додає: «Корито мені, корито!», а не мовчати наче декорації.
Другий із глядачів. І зовсім не обов'язково артистам говорити. У пантомімі й балеті навпаки ніяких розмов бути не повинно. А бувають ще театри моди, де манекенниці мовчачи марширують по подіуму, а публіка любується матер'яними оболонками, які приховують їхню справжню красу. Поки актори мовчать, помилуйтеся їхніми костюмами, гримом, перуками й зачісками, декораціями на сцені. Треба вміти не тільки слухати, але й дивитися.
Третій із глядачів. Ні, той громадянин правий: мовчання затяглося. Якщо актори не прагнуть говорити, нехай поспівають або станцюють, нехай покажуть, наприклад, фокуси, або акторки стриптиз, зіграють пантоміму або у футбол, але не сидять як пні. Сидіти ми й самі вміємо.
Одна із глядачок. Ну, по-перше: чому тільки акторки? А по-друге, на афіші ясно було написано: «Недоп'єса для театру абсурду». Треба ж знати, куди йдеш. Прийшов у театр абсурду – одержуй абсурд і не обурюйся. Кому не подобається – нехай потихеньку піде, а особисто я догледжу цей спектакль до кінця. Мене це мовчання персонажів заінтригувало.
Лицар Феофан (пошепки). Прізвисько короля Утера, батька короля Артура, дев'ять букв.
Принцеса Пелагія. Пендраґон. Що в перекладі з кельтської означає: Голова дракона.
Король Жорик Третій, королева Зінька Третя, маг Гектор Манюня, патріарх Іполит Перший і блазень Зосима (одночасно). Тссс!
Довга пауза.
Один із глядачів. Тааак. Вистава, хрін подери.
Другий із глядачів. Ні, ну чому, вона навіть по-своєму повчальна. Може хтось не знав раніше прізвисько короля Утера, батька короля Артура, а тепер знає. Або ім'я давньогерманського дракона. А також велетня вікінгів та інше. Вже, вважай, не даремно вбили час. Може, ще чогось скажуть.
Одна із глядачок. Тихо! Здається, король збирається щось сказати!
Король Жорик Третій. Аааааапчхииии!
Один із глядачів. Сказав. Спірне висловлення. У мене інша точка зору із приводу сказаного.
Королева Зінька Третя, принцеса Пелагія, лицар Феофан, блазень Зосима, маг Гектор Манюня й патріарх Іполит Перший (одночасно). Будьте здорові, Ваша Величносте!
Довга пауза.
Третій із глядачів. Хоч би маг свою газету вголос читав – усе цікавіше було б. Або Жорик Четвертий пустив би музику зі свого аудіоплеєра не через навушники, а через динаміки, щоб і ми послухали. До речі, у часи Жориків Третього й Четвертого ані навушників, ані аудіоплеєрів не було, це я як історик заявляю.
Блазень Зосима. Читання вголос газети й прослуховування глядачами музики із плеєра не передбачені п'єсою.
Третій із глядачів. А ця ваша репліка, громадянине блазню, хіба передбачена п'єсою?
Блазень Зосима. А як же. Звичайно. Усі персонажі виголошують тільки те, що зафіксоване в п'єсі. От текст п'єси; читайте самі, якщо не вірите. Тільки вголос, щоб усі переконалися. (Збігає зі сцени в зал і дає Третьому із глядачів розкриту папку). Читайте от звідси.
Третій із глядачів (читає). Хоч би маг свою газету вголос читав – усе цікавіше було б. Або Жорик Четвертий пустив би музику зі свого аудіоплеєра не через навушники, а через динаміки, щоб і ми послухали. До речі, у часи Жориків Третього й Четвертого ані навушників, ані аудіоплеєрів не було, це я як історик заявляю. Блазень Зосима. Читання вголос газети й прослуховування глядачами музики із плейера не передбачені п'єсою. Третій із глядачів. А ця ваша репліка, громадянине блазню, хіба передбачена п'єсою? Блазень Зосима. А як же. Звичайно. Усі персонажі виголошують тільки те, що зафіксоване в п'єсі. От текст п'єси; читайте самі, якщо не вірите. Тільки вголос, щоб усі переконалися. Читайте от звідси. Третій із глядачів читає. Хоч би маг свою газету вголос читав – усе цікавіше було б. Або Жорик Четвертий пустив би музику зі свого аудіоплеєра не через навушники, а через динаміки, щоб і ми послухали. До речі, у часи Жориків...
