– Ні, ви не так усе зрозуміли, друзі! – промурмотів блідий Шу­рик.

– Тамбовські хижаки тобі друзі! – огризнувся Андрій Ци­нік.

– Я все розповім. Заспокойтеся. Я не хотів цього афішувати... Але раз до такого дійшло, то я в усьому щиро зізнаюся, – белькотав збентежений молодий бородань.

– Авжеж, краще тобі відразу в усьому зізнатися. Де вона? Що ти з нею зробив? – насідав Андрій.

Обличчя Лицаря Поштової Скриньки з блідого зробилося червоним.

Зсутулившись, відводячи погляд і покусуючи губу, він соромливо заговорив:

– Ну... Справа в тім... Як би це сказати... Я і Олександра Зозулька... Ми – одна людина. Це я був в образі Олександри Зозульки. Це я і є Олександра Зозулька, і ніякої іншої Оле­ксандри Зозульки, крім мене, напевно не існує.

– Тобто ти трансвестит? Полюбляєш наряджатися в жі­ночий одяг і видавати себе за жінку? Не треба вішати нам бю­стгальтери на вуха, – не повірив Андрій Цинік. – По-перше, ми не такі бовдури, щоби не від­різнити перевдягненого чоловіка від жінки. По-друге, ми бачи­ли Олександру Зозульку на фотографіях у журналі без одягу й точно знаємо, що вона не переодягнений чоловік, а справжня жінка з усіма жіночими принадностями.

– Чи ти хочеш сказати, що ти – жінка – так? – із приклеє­ною бородою, котра мандрує під виглядом чоловіка-лицаря? Але й це брехня, бо ми бачили тебе в лазні – так? – без усього й знаємо, що нія­ка ти не жінка, – додав Ярослав. – Кінчай бреха­ти й – так? – вивертатися й говори правду. Нас тобі не обдури­ти.

– Це правда. Я не трансвестит, я, якщо так можна вислови­тися, статевий перевертень. Мій організм час від часу перебу­довується, і я є то чоловіком, то жінкою, як психологічно, так і анатомічно, – ви­правдувався Лицар Поштової Скриньки. – Я – жертва невдалого експерименту чарівника.

– А чим доведеш? – виявив недовірливість Андрій Цинік.

– Ну... Я не знаю... А, у мене є фотокартки, де я зі своїми батьками й у вигляді хлопця, і у вигляді дівчини. Ось... – Шу­рик порився в рюкзаку й дістав дві чорно-білі фотографії, про­стягнув попутникам.

На одному знімку на тлі невеликого замку стояли троє: чо­ловік, жінка і юний Шурик – ще безбородий підліток. На другому знімку на тлі того ж замку стояли: той же чоловік, та ж жінка і юна Олександра Зозулька – дівчинка з бантиками в кі­сках.

– А брехав я лише через те, що комплексую, соромлюся того що я не такий, як інші люди; боюся, що на мене стануть показувати пальцями, коли довідаються... Щойно я зненацька перевернувся на дівчину, а потім повернувся в чоловічий образ, а вам набрехав, буцімто... – зітхнув статевий перевертень.

 – Так вона ж тебе – так? – поцілувала, он у тебе й помада на щоці, – згадав Ярослав.

 – Це я сам забруднив щоку помадою, щоби брехня ви­глядала переконливіше.

– Так... – здивовано говорив лицар Ярослав, розглядаючи фотографії. – І як же це з тобою таке трапилося?

– Що за чарівництво? – запитав і барон Андрій Цинік.

І Лицар Поштової Скриньки повідав новим друзям свою біографію...

☼ ☼ ☼

Незалежний лицар Євстигній Зозулька мріяв мати сина. Однак у його дружини – Юлії Зозульки-Чупик – були якісь жі­ночі проблеми, які заважали дітородінню. Лише за дев'ят­надцять років після вступу в шлюб, у критичному для цього діла віці, вона змогла завагітніти, і в лицаря Євстигнія Зозульки з'явилася надія на здійснення мрії. Але чим ближче був день пологів, тим більше лицар турбувався: а раптом майбутня дити­на виявиться не хлопчиком, як він мріє, а дівчи­нкою...

У цього лицаря був приятель-чародій на ім'я Хома Лукич. Якось цей чудотворець придумав чарівну технологію зміни статі без хірургії. Та й провів два успішні екс­перименти: з перевтілення жінки у чоловіка, а також чоловіка у жі­нку.

Було так.

Одного разу звернулася до мага Хоми Лукича дівчина Фе­вронія із проханням перетворити її на чоловіка; мовляв, вона з дитинства відчувала себе в душі хлопчиком, а тіло мала дівоче, і ця невід­повідність її тіла його душі дуже, мовляв, його гнітить. Можна, звичайно, вдатися до хірургічного методу зміни статі, але в такому випадку вона-він втратить здатність робити дітей, а хо­тілося б стати батьком. Хома Лукич узявся за рішення цієї про­блеми...

За два з половиною роки він уже мав чарівну технологію зміни статі без втручання хірургії. І за допомогою цієї техноло­гії (конкретніше кажучи – цього заклинання) пере­творив дівчи­ну Февронію на хлопця Февронія. Цей Фе­вроній потім став незалежним лицарем, відомим під псевдонімом Ли­цар Пу­хнатого Замку, оженився, і у, так би мовити, «співпраці» з дружиною призвів на світ ші­стьох дітей. Оскільки людей до їхнього виходу з материнського лона акушери професійно називають плодами, то Лицаря Пухнатого Замку можна назвати мужчиною досить плідним.

Друге таке перетворення Хома Лукич проробив зі своєю ди­тиною. Він хотів дочку (що, погодься, читачу, не дуже типово для чоловіків; зазвичай вони віддають перевагу хлопчикам), а дружина народила сина. І чарівник за хвилину після пологів перетворив немовля із хлопчика на дівчинку. Гарне вийшло дівча...

Хома Лукич по секрету розповів про це своєму прия­телеві – лицареві Євстигнію Зозульці. По секрету, оскільки дружина Хоми Лукича не знала, що чоловік провів над дитям такий екс­перимент, і перебувала у впевненості, що народила саме донеч­ку...

Євстигній Зозулька зрадів, що його друг має такі здатності, адже це давало гарантію, що в нього буде неодмінно син.

Незадовго до пологів лицар Євстигній Зозулька запросив ча­рівника у свій невеликий Жузипучинський замок (ні­бито – просто погостювати), де перебували вагітна дружина Юлія й акушерки, що оточили її турботою. За два дні після прибут­тя в замок Хоми Лукича в Юлії Зозульки-Чупик почалися перейми, і незабаром вона благополучно розродилася дівчи­нкою. Поки утомлена пологами мати отямлювалася, бать­ко прийняв маля з рук акушерок і передав у руки чарівника... За три хвилини Євстигній повідомив дружині, що вона народи­ла гарненького хлопчика, і показав їй сина. Акушеркам маг навіяв, що народилася дитина чоловічої статі...

Зозульки назвали довгоочікуване чадо Олександром, а неофіційно називали Шуриком. (Перетворення офіційного ім'я Олександр на неофіційне Шурик відбулося за такою схемою: Олександр – Олексаша – Саша – Сашура – Шура – Шурик).

Шурик Зозулька ріс звичайним хлопчиком, котрий нічим не від­різнявся від інших, бо перетворення за методом Хоми Лу­кича було зроблено не тільки на анатомічному, але й на психо­логічному рівні...

Усе було прекрасно, поки Шу­рик Зозулька не досяг віку статевого дозрівання...

Одного разу, у віці тринадця­ти років, він прокинувся у своєму лі­жку не хлопчиком, а дівчи­нкою. Причому дівчинкою став не тільки анатомічно, але й психологічно...

Мати, звісно, була шокована несподіваним перевтіленням дитини, а батько змушений був зізнатися, що тоді, тринад­цять років тому, вона народила дівчинку, яка була перероблена на хлопчика за допомогою магії. А тепер, мабуть, дія магії припи­нилася, і дитина повернулася до первісної статі... Юлія Зозулька влаштувала чоловікові скандал, мовляв, як він посмі­в проводити над рідним дитям такі експерименти!..

Коротше, дитина продовжила жити начебто звичайною ді­вчинкою, з дівочим характером і дівочими пріоритетами. Довелося, зрозуміло, обновити гардероб Зозульки-молодшої: купити сукні, колготки та інші жіночі оболонки...

Олександра Зозулька продівувала, якщо так можна в даному випадку висловитися, місяць, а потім раптом знову перетвори­лася на хло­пця, на Шурика Зозульку. І удруге метаморфоза від­булася вночі. Протягом наступного місяця чадо було па­цаном, а потім, знов-таки вночі, переробилося на дівчисько... І так далі.

Євстигній заїкнувся був про те, щоб звернутися до мага Хоми Лукича – може, він зможе усунути це перевертання й закрі­пити стійку статеву іпостась, – але Юлія не тільки кате­горично заборонила піддавати дитину подальшим магічним експериментам, упевнена, що вони можуть погіршити ситуа­цію, але й зажадала від чоловіка, щоб він припинив усякі від­носини із чарівником, що так напартачив. Чоловік, обтяжений почуттям провини, пообіцяв. І більше з Хомою Лукичем не спілкувався.