У цьому розділі автор хотів би висвітлити деякі з тих неоднозначних медичних технологій і ліків, які можуть зацікавити радше не спортсменів, а людей, які займаються спортом і час від часу отримують травми. Кінезіотейпи

Це такі красиві різнокольорові стрічки, які треба наклеювати на проблемні й хворі ділянки. Ті з читачів, хто регулярна ходить у спортзал або підписаний на інстаграм фітнес-тренерів, очевидно, бачили кінезіотейпи хоча б раз. І треба визнати, що виглядає цей девайс стильно й спортивно, додаючи +10 до станової тяги та +15 до впевненості спортсмена в собі. Кінезіотейпи популярні не лише серед пересічних любителів потягати гантелі, а й серед професійних атлетів. Декларується, що вони покращують кровообіг, знімають набряки, біль і навіть можуть покращити фізичні показники того, хто матиме щастя їх наліпити 161.

Справжню популярність кінезіотейпи отримали на Олімпійських іграх у Пекіні у 2008 році, коли їх рулонами просто так роздавали спортсменам. А якщо ціла олімпійська збірна обліпилася чимось загадковим і красивим, то ні в кого не виникне сумнівів, що так і треба.

Але сумніви виникають усе одно.

Один із перших рекламних аргументів кінезіотейпістів: це — «новітня наукова розробка». Що саме по собі смішно, бо подібні тейпи розробили ще в 70-х роках минулого століття. Але тоді принаймні нам мав бути доступний величезний корпус доказових публікацій на користь кінезіотейпів, за сорок-то років!

І досліджень справді безліч. Причому висновки їхні часто діаметрально протилежні. Тому зосередьмося на ґрунтовних метааналізах.

Кінезіотейпи можуть допомагати від міофасціального болю (це коли болять м’язи та зв’язки). Однак якість доказів виявилася низькою через недоліки дизайну дослідження 162.

Є огляд, у якому кінезіотейпування мало сприятливий ефект при колінному остеоартриті 163. Однак самі дослідники вказують, що якість доказів недостатня і до їхніх висновків треба ставитись обережно.

На сьогодні не існує достатніх доказів переваги кінезіотейпінгу над іншими варіантами лікування 164.

Великий метааналіз у Journal of Physiotherapy 165. Чинні докази НЕ дозволяють рекомендувати кінезіотейпи при захворюваннях скелетно-м’язового апарату.

Метааналіз у журналі Sports Medicine так само свідчить про відсутність бодай якихось переконливих доказів. А самі докази на користь кінезіотейпів автори нагороджують епітетом «anecdotal» 166.

Інколи в публікаціях чи просто в мережі можна натрапити на вислів «Anecdotal evidence». «Анекдот» у такому випадку означає не дуже смішну історію, а просто історію, ілюстрацію певного явища. Наприклад: «Після крему „Ясний Промінь“ мій пеніс виріс до 20 см. Міняю місце роботи».

Або: «Після викачування повітря з колби муха здохла через 20 секунд».

Тобто сам по собі «анекдот» необов’язково кумедний, інколи він може навіть передавати об’єктивну істину. Але разом з тим навіть правдиві епізодичні свідчення не можуть бути доказами. Бо не дозволяють екстраполювати дані в широкому сенсі. У декого після крему пеніс може вирости в ширину або й зовсім відвалитися. І не всі мухи витримають 20 секунд.

А проте «анекдоти» неабияк впливають на людську свідомість, бо «історії із чийогось життя» нас по дефолту вражають найбільше.

Крім ужитку в спортивній медицині, кінезіотейпи також пробували використати і в медицині звичайній. Ось дані кількох досліджень.

При лімфатичному набряку в онкохворих ефект від кінозіотейпів не відрізняється від стандартного лікування 167.

В інсультних хворих кінезіотейпінг може використовуватись як додатковий засіб, однак його ефективність ще треба підтвердити в якісних клінічних дослідженнях 168.

Усе це звучить не надто обнадійливо, особливо коли йдеться про «революційну ефективну розробку».

Після цього трохи дикуватими видаються заяви на сторінках кінезіотейпістів у соцмережах. Методику рекомендують:

від дискомфорту при вагітності;

від болю в спині;

при травмах суглобів;

при варикозі;

від шрамів;

для лікування ДЦП… І так далі, і так далі… 169

У деяких читачів може виникнути запитання: у чому претензія? Кінезіотейпи якщо не допоможуть, то точно не нашкодять.

Претензія в тому, що вони доволі недешеві й одноразові. Приміром, сім’я, де є дитина з ДЦП або родич похилого віку після інсульту, не завжди заможна. І викидати кілька сотень гривень (щонайменше) щомісяця на сумнівні стрічки — не найкраща ідея.

Але брехливих обіцянок для ефективних продажів замало.

Як це буває з кожною сумнівною методикою, адепти кінезіотейпінгу надзвичайно охоче опускаються до шаманства й магії. Тейпи бувають різноманітних кольорів. І одні продавці чесно заявляють, що це має суто естетичне значення. А інші стверджують, що:

зелений колір допомагає регенерації;

червоний відновлює ушкоджені тканини;

жовтогарячий стимулює виздоровлення;

чорний прогріває.

Інші кольори також мають свої потаємні сили.

У кінезіотейпів дві цільові аудиторії: спортсмени, які хочуть покращити свої показники, і справді хворі люди.

І якщо перша категорія має повне право обклеювати себе чим завгодно (хоч стрічкою-мухоловкою), аби перемогти у змаганнях, то у другої категорії має бути достатньо тверезого мислення, щоб не витрачати зайвих грошей.

Як засвідчує емпіричний досвід автора книжки, якщо протягом десятків років дослідникам ніяк не вдається однозначно продемонструвати ефективність методики або препарату, то цей препарат або методика — не працює. «Траумель»

«Траумель» — це суперпопулярна мазь і розчин для ін’єкцій, які мають допомагати від травм, розтягнень і хвороб шкіри. Засіб такий відомий, що оселився в аптечках мільйонів наших співгромадян. (Одразу хочеться похвалити рекламний підрозділ фірми-виробника за креативність, адже розвісити величезний банер мазі від забоїв на здоровенній сніжній гірці в столиці — справді хороша ідея.)

Формально «Траумель» — це гомотоксикологічний препарат (один із сортів гомеопатії). У реальності ж концентрація діючої речовини в «Траумелі» за гомеопатичними мірками досить висока, тому цілком імовірно, що препарат містить якусь кількість заявлених молекул (переважно це всілякі травки).

Про «Траумель» існує багато позитивних публікацій, де автори стверджують, що не мають конфлікту інтересів (тобто не отримували грошей від виробника). Однак дослідження розроблялись і здійснювалися на гроші фірми Heel (яка цей «Траумель» виготовляє). Що саме по собі вже цілком можна вважати конфліктом інтересів, навіть якщо дослідникам за це не платили гроші в кишеню. Можливість профінансувати планування дослідження і публікацію в журналі може бути ціннішою за гроші.

А проте варто розглянути докази «за» 170.

При розтягненні зв’язок гомілки «Траумель» такий самий ефективний, як мазь з диклофенаком. Тут є два нюанси. 1. У дослідженні не було плацебо-контролю. Оскільки розтягнення зв’язок чудово минає саме по собі, то взагалі невідомо, чи допомагає сама мазь з диклофенаком. 2. Пацієнти не знали, чим саме їх лікують. А дослідники, які інтерпретували результати, знали, тому що мазі відрізнялися за виглядом.

Три статті за авторством Krüger K з різницею в рік 171. Можливо, «Траумель» змінює імунну відповідь на навантаження 172. Можливо, «Траумель» прискорює регенерацію 173. Можливо, «Траумель» впливає на параметри імунної системи. В усіх дослідженнях зазначається: «Чи мають ці знахідки якесь клінічне значення — невідомо» 174.

В іншому дослідженні на тваринах було виявлено, що «Траумель» не впливає на загоєння шкіри (дослід на мишах).

Усі перелічені дослідження мали спонсорську підтримку від Heel GmbH.

Тепер подивімося на незалежні (не спонсорські) публікації.

«Траумель» неефективний при мукозиті (запаленні слизових оболонок) 175.

В одній із праць дослідники взагалі кажуть прямим текстом: «Механізм дії „Траумелю“ незрозумілий. Він лишається популярним, попри відсутність доказів ефективності» 176.