Травлення інтегральних мікросхем на поверхні протона являло собою грандіозний проект з неймовірним рівнем технічної складності, і тисячі космічних кораблів працювали над його реалізацією понад п'ятнадцять тисяч три-соляріанських годин. Процес налагодження програмного забезпечення зайняв іще п'ять тисяч трисоляріанських годин. Нарешті настав час тестового запуску «Софона».

Глибоко під землею на великому екрані центру управління виводився довгий рядок ходу виконання програми самотестування «Софона». Потім зображення на екрані змінилося на звіт про хід завантаження операційної системи. Нарешті на порожньому синьому екрані з'явився рядок із таким текстом: «Завантаження «Мікро-Інтелект 2.10» завершене. «Софон I» готовий до прийому команд».

— Отже, Софон створений, — сказав радник з науки. — Ми наділили протон мудрістю. Це найбільш мініатюрний штучний інтелект, який ми здатні створити.

— Але ж, це, навпаки, найбільший штучний інтелект з усіх, що існували, — сказав Правитель.

— Варто нам тільки збільшити розмірність цього протона, як його розміри кардинально зменшаться.

Радник з науки ввів на терміналі управління команду-питання:

> «Софон I», система управління просторовою функцією зміни розмірності працює у штатному режимі?

Підтверджую. «Софон I» може розпочати зміну розмірності в будь-який момент.

> Довести значення вимірів до трьох.

Після введення цієї команди двовимірна протонна мембрана, що обвивала «Трисолярис» з усіх боків, стала стрімко згортатися, немов рука велетня підняла завісу над світом. Миттєво сонячне світло залило всю поверхню планети. Протон, згорнутий із двох вимірів у три, перетворився на величезну сферу на стаціонарній орбіті, розміром приблизно з гігантський місяць-супутник планети. «Софон» містився на темному боці планети, але сонячне світло, відбите від його дзеркальної поверхні, перетворило ніч у день і на неосвітленому боці. Температура на поверхні «Трисоляриса» залишалася ще дуже низькою, тому ті, хто зібрався в центрі управління, могли спостерігати за змінами, що відбулися тільки через екран монітора.

Зміна розмірності проведена успішно. «Софон I» готовий до прийому команд.

> Довести значення вимірів до чотирьох.

Гігантська сфера в космосі почала стискатися, поки зрештою не зрівнялася у розмірах з летючою зіркою. Ніч знову опустилася на неосвітлений сонцем бік планети.

— Правителю, сфера, яку ми зараз спостерігаємо, не є реальним «Софоном». Це всього лише його проекція у тривимірному просторі. По суті, «Софон» у чотиривимірному просторі гігантських розмірів, а наш світ з його точки спостереження — не більше, ніж тонкий тривимірний аркуш паперу. Гігант стоїть на цьому аркуші, а ми можемо бачити тільки відбитки його ніг.

Зміна розмірності проведена успішно. «Софон I» готовий до прийому команд.

> Довести значення вимірів до шести.

Сфера в космосі зникла.

— Які розміри шестивимірного протона? — запитав правитель.

— Близько п'ятдесяти сантиметрів у радіусі, — відповів радник з науки.

Зміна розмірності проведена успішно. «Софон I» готовий до прийому команд.

> «Софон I», ти нас бачиш?

Так. Я бачу центр управління зсередини, так само, як і внутрішні органи кожного з присутніх, і навіть молекулярний склад їхніх клітин.

— Що він говорить? — здивувався правитель.

— Софон спостерігає тривимірний простір із шестивимірного; це все одно, що ми розглядаємо плоске двомірне зображення на картині. Природно, що він бачить нас наскрізь.

> «Софон I», увійди до центру управління.

— Він може проходити крізь стіни і ґрунт? — здивувався правитель.

— Це не зовсім відповідає поняттю «крізь». Радше він проникає із вищого виміру. Йому не важко проникнути у будь-який замкнутий простір нашого світу. Тут знову можна провести аналогію з нами, які існують у тривимірному просторі, і двовимірною площиною. Ми можемо легко увійти в будь-яке коло, намальоване на площині, вступаючи в нього зверху. Але жодна двомірна істота на такій площині не може повторити подібне, не порушуючи меж кола.

Ледве радник з науки закінчив своє пояснення, дзеркальна сфера з'явилася нізвідки посередині центру управління, левітуючи в просторі. Правитель наблизився до сфери і подивився на своє спотворене зображення на дзеркальній поверхні «Софона».

— Це насправді протон? — вражено запитав він.

— Правителю, це проекція шестивимірного протона у тривимірному просторі.

Правитель простягнув руку і, побачивши, що радник з науки не виказує заперечень, м'яко торкнувся поверхні протона. Легкий дотик відштовхнув «Софон» на значну відстань.

— Він здається гладеньким. Незважаючи на те що «Софон» наділений лише масою протона, я відчув певний опір своєму руху, — правитель був спантеличений.

— Це через тиск повітря на поверхню сфери.

— А ми можемо збільшити його розмірність до одинадцяти і зменшити його розміри до звичайного протона?

Ледве правитель вимовив це, радник з науки різко крикнув «Софону» голосом, сповненим страху:

— Увага! Це не команда!

«Софон I» розуміє.

— Правителю, якщо ми зараз збільшимо розмірність до одинадцяти, ми втратимо його назавжди. Коли «Со-фон» зменшиться до розміру звичайної елементарної частинки, внутрішні датчики і порти введення/виводу стануть меншими за довжину будь-якої електромагнітної хвилі. Наслідком цього буде неможливість контактувати з макросвітом і неможливість приймати наші команди.

— Але наша кінцева мета полягає в тому, щоб знову зменшити його розміри до значень елементарних частинок.

— Так, але ми повинні дочекатися створення «Со-фона ІІ», «Софона III» і «Софона IV». Кілька софонів будуть у змозі створити систему, здатну контактувати з макросвітом за допомогою квантових ефектів. Наприклад, припустімо, що ядро складається з двох протонів. Вони взаємодіятимуть між собою і дотримуватимуться певних квантових правил відносно один одного. Нехай ним буде протилежно направлений один до одного спін[85] з обертанням протонів, протилежно спрямованих один одному. Якщо такі два протони витягти із ядра, то незалежно від того, як далеко рознести їх один від одного в просторі, зв'язок між ними збережеться. Навіть більше, якщо змінити спін одного з них, то спін іншого теж зміниться. І якщо обидва таких протони перетворити на софони, то вони створять на основі цього ефекту систему зв'язаних і взаємодіючих частинок, а якщо додати ще кілька софонів — отримаємо систему великої кількості сплутаних частинок. Утворення може бути збільшено до необхідних розмірів. У такий спосіб ми забезпечимо можливість прийому електромагнітних хвиль будь-якої частоти для контактування з макросвітом. Звичайно, реальні квантові ефекти, необхідні для створення такого утворення софонів, дуже складні. Моє пояснення — надзвичайно спрощена метафора.

Розгортання інших трьох протонів у двох вимірах виявилася успішною з першої спроби. Створення кожного софо-на так само забрало лише половину часу, витраченого на створення «Софона І». Після закінчення процесу синтезу «Софона ІІ», «Софона III» і «Софона IV» формування квантового взаємоіндуктивного утвору також відбулося успішно.

Правитель і всі радники знову зібралися в тіні величезного Маятника «Трисоляриса». Над ними витали чотири софони, згорнуті до шостого виміру. На їхній металевій дзеркальній поверхні відбивалося сонце, що сходить. Це надавало їм схожості з гігантськими тривимірними очима, які виникли в космосі під час минулих невдалих експериментів.

> Софонна формаціє, довести значення вимірів до одинадцяти.

Після того, як надійшла ця команда, чотири дзеркальні кулі зникли.

Радник з науки розпочав пояснення:

— Правителю, тепер «Софон І» і «Софон ІІ» будуть запущені до Землі. Попередньо ми помістимо в їхні мікросхеми величезні бази знань, використовуючи які, софони зможуть розуміти природу простору. Вони зможуть черпати енергію з вакууму і ставати високоенергетичними частинками миттєво, а також переміщуватися в просторі зі швидкістю, близькою до швидкості світла. Це може здатися порушенням закону збереження енергії, але насправді софони лише «запозичують» енергію зі структури вакууму. Проте рано чи пізно час для повернення запозиченої енергії настане, але — у далекому майбутньому під час розпаду протона. На той час кінець всього Всесвіту буде вже не за горами.