— Ми розробили безліч програм і планів, але їх усі відкинув Командувач. У будь-якому разі, такі масштабні диверсії були б безглуздими й недоцільними, принаймні до недавнього часу. Департамент біології і медицини реалізував план зі зловживання антибіотиками, але незабаром наші задуми були розкриті та знешкоджені. І необдумані акції Європейського відділення майже поставили нас перед ризиком викриття.

— Ха, людина, яка вбила власними руками, говорить про не привернення уваги!

— Товариші, послухайте мене. Рано чи пізно, це все одно сталося б. Ви повинні знати, що уряди по всьому світу готуються до війни. У Європі та Північній Америці вони вже почали репресії щодо Організації. Тільки-но гоніння почнуться тут, редемптористи одразу ж перейдуть на бік уряду. Отже, наше головне завдання — вигнати редемп-тористів з Організації!

— Це не від тебе залежить!

— Звичайно, це повинен вирішувати Командувач. Але, товариші, я вам можу заявити прямо, що Командувач симпатизує адвентистам!

— Ти просто видаєш бажане за дійсне. Усі знають про необмежену владу Командувача. Якби все було так, як ти сказав, редемптористи вже давно були б виключені з Організації.

— Може бути, Командувач має власну думку. Можливо, це буде предметом обговорення на сьогоднішньому зібранні.

Після цієї фрази увага переключилася з Пань Ханя на обговорення кризи, з якою зіткнулося товариство. Відомий вчений, лауреат премії Тюрінга[67], виліз на стіл і почав говорити:

— Час для розмов минув. Товариші, який наш наступний крок?

— Загальне повстання!

— Ви не думаєте, що це просто безглузде самогубство?

— Хай живе дух «Трисоляриса»! Ми — цупке насіння дикого вогню, після переродження ми стаємо лише сильнішими!

— Повстання повністю демаскує нас, і нам доведеться оголосити про своє існування світу. Якщо ми зможемо представити детальний план дій із чіткими цілями, я впевнений, багато людей підтримають нас.

Остання фраза належала Пань Ханю; більшості присутніх вона сподобалася.

Хтось крикнув: «Командувач тут!». Натовп розступився, щоб дати дорогу.

Ван підняв голову і відчув запаморочення. Світ став чорно-білим у його очах, і єдиною кольоровою плямою була людина, яка щойно з'явилася.

В оточенні молодих охоронців Командувач повстанської організації «Земля — Трисолярис» Є Веньцзє спокійно йшла крізь натовп.

Вона зупинилася в середині порожнього простору, звільненого їй натовпом, підвела кістлявий кулак, і з рішучістю та силою, якої Ван Мяо ніяк не міг від неї очікувати, викрикнула:

— Геть людську тиранію!

Натовп відказав на вітання фразою, виголошеною в унісон усіма присутніми, що, безсумнівно, свідчило про повторення її незліченну кількість разів:

— Світ належить «Трисолярису»!

— Вітаю вас, товариші, — вимовила Є Веньцзє. У її голос повернулися знайомі Ван Мяо ніжність й інтонації. Тепер не залишилося й тіні сумнівів, що це була вона. — Я погано почувалася останнім часом, і ми з вами давно не зустрічалися. Але зараз ситуація критична, я знаю, що ви всі перебуваєте під великим тиском. Тож я тут, щоб із вами переговорити.

— Командуваче, бережіть себе! — промовив хтось у натовпі. У голосі відчувалася щира турбота.

Вона продовжила:

— Перш ніж обговорювати важливі питання, вирішимо раз і назавжди одне непорозуміння. Пань Хань, — вимовила Є Веньцзє. Її очі не намагалися навіть відшукати його в натовпі, вона просто дивилася на присутніх.

— Я тут, Командуваче! — Пань Хань вийшов уперед. Ван Мяо бачив, як під час появи Є Веньцзє спробував загубитися в натовпі. Він хотів здаватися спокійним, але жах, що переповнював його, був очевидний. Командувач не назвала його «товаришем», що безсумнівно було поганою ознакою.

— Ти серйозно порушив обумовлені правила дисципліни для членів Організації, — вимовила Є Веньцзє, навіть не дивлячись у його бік. Її голос залишався спокійним, ніби вона говорила з пустотливою дитиною.

— Командуваче, Організація зіткнулася з кризою, яка ставить під загрозу її існування. Якщо ми не вживатимемо дієвих заходів щодо виявлення і знищення внутрішніх ворогів і дисидентів, ми втратимо все!

Є Веньцзє затримала на Пань Хані ласкавий погляд на кілька секунд. Кожен подих йому вочевидь давався дуже важко.

— Кінцева мета організації «Земля — Трисолярис» і полягає в тому, щоб утратити все. Усе, що в цей момент належить до роду людського, включно з нами.

— Тоді ви повинні симпатизувати адвентистам! Ко-мандуваче, будь ласка, чітко позначте свою належність до цієї фракції, це дуже важливо. Адже так, товариші? Надзвичайно важливо! — кричав Пань Хань і робив закличні жести руками, озираючись навколо. Але натовп мовчав.

— Ставити такі питання не в твоїй компетенції. Ти скоїв серйозний дисциплінарний проступок. Якщо хочеш дати пояснення, то зараз якраз варто це зробити. В іншому разі, ти будеш покараний за свої дії, — повільно, карбуючи кожне слово, промовила Є Веньцзє, немов пояснювала нетямущій дитині.

— Я збирався позбутися Вей Чена, цього математичного генія. Це рішення було ухвалене товаришем Евансом і проголосоване на засіданні одноголосно. Якщо він справді досяг успіху у створенні математичної моделі задачі трьох тіл, яка забезпечує повне її розв'язання, тоді наш Господь не прийде на Землю, і історична експедиція «Трисоляри-са» на Землю буде знищена. Я вистрілив у Шень Юйфей тільки після того, як вона першою відкрила вогонь. Мої дії були самозахистом.

Є Веньцзє кивнула:

— Ми повинні тобі вірити. Зрештою, це не найголовніше. Я сподіваюся, що ми й надалі зможемо довіряти тобі. А тепер, будь ласка, повтори запитання, яке ти мені поставив раніше.

Пань Хань був приголомшений таким поворотом, і йому знову перестало вистачати повітря:

— Я прошу ... вас ... чітко і без недомовок відкрито оголосити себе прихильником фракції адвентистів. Зрештою, план дій, розроблений адвентистами, завжди збігався з вашими ідеалами.

— І в чому полягає цей план, повтори, будь ласка.

— Людське суспільство вже не в змозі самостійно вирішити свої проблеми. Воно не може покладатися на власні сили, щоб зупинити ті безумства, які постійно відбуваються навколо. Тому ми просимо Господа нашого прийти в наш світ і Його силою і владою управляти і наставляти нас на шлях створення нової, досконалої людської цивілізації.

— Чи є адвентисти ревними поборниками цього плану?

— Звичайно! Командуваче, будь ласка, не вірте неправдивим чуткам, які поширюються про нас.

— Це не брехливі чутки! — вигукнув якийсь чоловік. Він вийшов із натовпу наперед. — Мене звуть Рафаель, я з Ізраїлю. Три роки тому мій син загинув в автомобільний аварії. Я пожертвував свою нирку палестинській дівчинці, котра страждала на невиліковну хворобу нирок на знак моєї надії, що наші народи можуть жити в мирі. Заради своїх ідеалів я був готовий пожертвувати життям. Багато палестинців і ізраїльтян також докладають зусиль для досягнення цієї мети. Але всі вони марні. Наш спільний дім дедалі більше затягує трясовиння взаємної помсти.

Зрештою, я зневірився в людстві і приєднався до Організації. Відчай перетворив мене з пацифіста на екстреміста. Також, можливо, через мою велику фінансову допомогу Організації, я увійшов до керівного складу адвентистів. І я можу вам сказати, як є: адвентисти мають свою, окрему секретну програму дій.

Вона полягає в такому: рід людський — породження зла. Людська цивілізація вчинила жахливі злочини проти Землі, і має бути за це покарана. Кінцева мета адвентистів — просити нашого Господа обрушити на нас свій гнів: повністю винищити все людство!

— Реальна програма дій адвентистів уже давно є секретом Полішинеля, — вигукнув хтось.

— Але ви не знаєте, що ця програма була розроблена не після їхнього приєднання до Організації. Це була початкова мета, мрія всього життя Майка Еванса, ідейного натхненника адвентистів. Він брехав Організації із самого початку, обвів довкола пальця всіх, включно з Командувачем! Він перетворив Адвентистів на королівство терору, населеного екстремістськими захисниками довкілля та божевільними, які ненавидять людство.