Ван Мяо думав, що тільки-но вони зберуться разом, як почнеться жвава дискусія про світ «Трьох тіл», але він помилився. Глибокий, проте дивний ігровий контент, схоже, мав серйозний психологічний вплив на гравців. Усім їм було важко говорити про це. Тому вони обмежилися лише формальним представленням одне одному. Старий, вийнявши витончену люльку, набив її тютюном і закурив, розглядаючи картини на стіні. Решта сиділи мовчки в очікуванні організатора зібрання. Усі вони прийшли раніше призначеного часу.
Насправді Ван Мяо знав у реальному світі двох із шістьох присутніх. Старий був відомий вчений, який отримав визнання завдяки своїй праці з поєднання ідей східної філософії з новітніми науковими дослідженнями і їхніми результатами. Дивно вдягнена жінка була відомим авангардним письменником, і, як не дивно, усе ще мала успіх у читачів. Усі її книжки мали одну особливість — починати читати їх можна було з будь-якої сторінки.
Один із двох чоловіків середнього віку виявився віце-президентом найбільшої китайської софтверної компанії, хоча за його вбранням неможливо було здогадатися про це. Другий обіймав високий пост у Національній елек-троенергетичній компанії. Іще тут були репортер у ЗМІ національного масштабу і аспірант технічного профілю. Ван Мяо зрозумів, що, найімовірніше, більшість гравців «Трьох тіл», так чи інакше, належать до еліти суспільства.
Організатор зібрання не змусив себе довго чекати. Серце Ван Мяо забилося пришвидшено, тільки-но він побачив його: організатором виявився Пань Хань, головний підозрюваний у вбивстві Шень Юйфей. Не змінюючи виразу обличчя, Ван Мяо витягнув мобільний і під столом почав набирати смс-ку Да Ши.
— Ха, усі прийшли заздалегідь! — Пань Хань привітав їх у розслабленій манері, ніби нічого й не сталося. Зазвичай він мав вигляд брудного волоцюги, але сьогодні був одягнений у добре скроєний костюм. — Ви всі такі, якими я вас і уявляв. «Три тіла» створені для людей вашого соціального класу, обивателям важко зрозуміти ідею і прийняти реалізацію гри. Ігровий процес потребує наявності спеціальних знань і критичного мислення, чого бракує звичайним людям.
Ван Мяо закінчив набирати текст і відіслав смс-ку такого змісту: «Виявив Пань Ханя. Кав'ярня «Юньхе» в районі Сичен[65]».
Пань Хань продовжив:
— Усі з присутніх — успішні гравці у світі «Трьох тіл». У вас найкращі результати, і ви всі повністю віддаєтеся процесу гри. Я вірю, що гра стала важливою частиною вашого життя.
— Вона надає сенс моєму життю, — сказав аспірант.
— Я побачив випадково гру на комп'ютері мого внука, — підхопив старий філософ, підіймаючи свою люльку. — Хлопець спробував зіграти кілька разів, але відмовився продовжувати, визнавши її занадто незрозумілою. Але я захопився. Вважаю її глибокою, дивною, страхітливою й красивою одночасно. Такі величезні шари інформації приховані під простими візуальними рішеннями.
Кілька присутніх, включно з Ван Мяо, ствердно кивнули.
Ван Мяо отримав відповідь на повідомлення від Да Ши: «Ми бачимо його. Не хвилюйся, усе добре. Продовжуй зображати перед ним фанатика, але не перегравай».
— Так, — кивнула письменниця. — З літературного погляду «Три тіла» так само прекрасні: прогрес і падіння двохсот трьох цивілізацій являє собою нову форму епосу.
Вона згадала 203 цивілізації, але особистий рахунок Ван Мяо зупинився на цифрі 184. Це ще раз переконало його в тому, що прогрес кожного гравця в грі індивідуальний, і, можливо, локації і світи також не збігаються.
— Я втомився від реального світу і людей у ньому, — промовив молодий репортер. — «Три тіла» стали моєю другою реальністю.
— Насправді? — запитав Пань Хань зацікавлений.
— І для мене також, — сказав віце-президент софтвер-ної компанії. — Порівняно із «Трьома тілами» реальний світ нецікавий і вульгарний.
— Шкода, що це всього лише гра, — додав керівник енергетичної компанії.
— Чудово, — сказав Пань Хань. Ван Мяо зауважив, що його очі блищали від збудження.
— Я поставлю запитання, відповідь на яке, думаю, хоче знати кожен із присутніх, — подав голос Ван Мяо.
— Я знаю, що ви хочете запитати, але продовжуйте.
— «Три тіла» — це всього лише гра?
Решта гравців закивали. Очевидно, що це було головне запитання, відповідь на яке їх цікавила перш за все.
Пань Хань піднявся й урочисто вимовив:
— Світ «Трьох тіл», або «Трисолярис», існує в реальності.
— Де? — в унісон скрикнули кілька гравців.
Пань Хань знову сів і, перш ніж відповісти, помовчав:
— На деякі з ваших питань я відповісти можу, на деякі — ні. Але якщо вам призначено пов'язати свою долю з «Трисолярисом», то настане той день, коли ви отримаєте відповіді на всі ваші запитання.
— А наскільки точно гра відображає будову «Трисоля-риса»? — запитав репортер.
— Здатність до дегідратації у трисоляріан протягом багатьох циклів переродження цивілізації абсолютно реальна. Для того щоб упоратися з примхами навколишнього природного середовища, їхні тіла завжди можуть бути повністю висушені, перетворені на сухі волокнисті об'єкти. Це дає можливість перечекати період абсолютно непридатних для виживання кліматичних умов.
— А який вигляд мають трисоляріани?
Пань Хань похитав головою:
— Я не знаю. Справді. Але після відродження до життя кожної наступної цивілізації, вони набувають іншого зовнішнього вигляду. До речі, у грі є ще один об'єкт, який має точний аналог у «Трисолярисі», — біологічний комп'ютер.
— А я завжди вважав, що це абсолютна вигадка, — сказав віце-президент софтверної компанії. — Я проводив експеримент у себе в офісі із понад сотнею співробітників. Навіть якщо ідея знайде реальне втілення, то швидкість розрахунків за допомогою біологічного комп'ютера буде навіть нижча, ніж обчислення вручну.
Пань Хань обдарував усіх загадковою усмішкою:
— Так, це правда. Але ви тільки уявіть, що кожен із 30 мільйонів солдатів, які формують комп'ютер, у змозі піднімати й опускати чорні й білі прапорці більше сотні тисяч разів за секунду. І легка кавалерія цілком здатна переміщатися системною шиною в кілька разів швидше за швидкість звуку, або навіть іще швидше. Тоді результат буде дуже відрізнятися від вашого експерименту.
Ви запитували, який вигляд мають трисоляріани? Згідно з деякими даними, тіла трисоляріан, які формували комп'ютер, мали поверхню з повним відбиванням. Найімовірніше, це була мутація, яка надавала еволюційну перевагу виживання в умовах потужного сонячного випромінювання. Дзеркальна поверхня могла набувати будь-якої форми, і вони виробили спосіб спілкування між собою за допомогою фокусування світла власними тілами. Така світлова мова передавала інформацію практично миттєво, що стало основою створення біологічного комп'ютера. Звичайно, подібний комп'ютер мав усе ще низький коефіцієнт корисної дії, але вже давав змогу проводити обчислення, занадто складні для обчислень вручну. Так, комп'ютер у «Трисолярисі» спочатку з'явився як біологічний пристрій, і лише потім як механічний і електронний.
Пань Хань піднявся і почав походжати за спинами гравців:
— У «Трьох тілах» запозичено лише будову людського соціуму для симуляції розвитку. Це дає змогу гравцям хоч трохи відчувати себе у звичному середовищі. Реальний «Трисолярис» має мало спільного зі світом «Трьох тіл», але три Сонця існують насправді. Вони — рушійна сила світобудови «Трисоляриса».
— Розробка цієї гри, безумовно, коштувала шалених грошей і зусиль, — сказав віце-президент. — Але їхньою метою не є отримання прибутку.
— Метою створення «Трьох тіл» було лише одне: знайти і об'єднати однодумців. Таких, як ми, — сказав Пань Хань.
— І які ідеї нас об'єднують? — запитав Ван Мяо й одразу ж пошкодував про це. Запитання могло пролунати занадто різко і вороже.
Воно справді повисло в повітрі, і Пань Хань почав уважно вивчати кожного з присутніх. Потім він запитав майже ласкаво:
— А що б ви сказали, якби цивілізація «Трисоляриса» прийшла у наш світ?
