– Усе так, але ти ж знаєш мого сина: я завжди дізнаюся про все останньою! – поскаржилася Елінор.

– Він хіба не зупиниться в тебе?

– Та, звісно ж, ні. До нас він завжди приїздить спочатку, а потім прямує до Старої Леді,– відповіла Елінор, назвавши свекруху її прізвиськом.

– А…– Дейзі трохи принизила голос.– Як гадаєш, що Стара Леді робитиме з його гостею?

– Ти про що? З якою ще гостею? – перепитала Елінор.

– З тією… яку він везе… на весілля,– Дейзі відповіла навмисно повільно, пустотливо стріляючи очима на інших подруг. Усі вони вже знали, про кого йдеться.

– Про що ти кажеш? Кого він везе? – Від несподіванки Елінор не зовсім розуміла, про що мова.

– Свою останню дівчину, лах! – розкрила таємницю Лорена.

– Нічого подібного! Нік не має аніякої дівчини! – відрізала Елінор.

– Чому тобі так важко повірити, що твій син має дівчину? – запитала Лорена. Вона завжди вважала Ніка найкрутішим хлопцем з його однолітків. А особливо якщо враховувати статок Янгів, то було дуже шкода, що її непутня донька Тіффані так і не спромоглася привернути його увагу.

– Але ти ж чула про ту дівчину, так? Про ту, що з Нью-Йорка,– прошепотіла до неї Дейзі, задоволена тим, що саме їй судилося повідомити Елінор таку новину.

– Американка? Нікі не посмів би таке вчинити. Дейзі, твоя інформація, як завжди, та пах кей[37]!

– Що ти маєш на увазі? Моя новина – це не та пах кей, я її отримала з найнадійнішого джерела! Але хай там що, а я чула, що вона китаянка,– спробувала виправдати Ніка Дейзі.

– Справді? Як же ж її звуть і звідки вона? Дейзі, якщо ти мені скажеш, що вона з материкового Китаю, я матиму удар,– попередила Елінор.

– Я чула, вона з Тайваню,– обережно відповіла Дейзі.

– О господи! – загелготіла Надін.– Сподіваюся, вона не з тих «Тайванських Торнадо»[38]!

– Чому це? – суворо запитала Елінор.

– Ти ж знаєш, яка дурна слава летить за цими тайванками. Вони наскакують на чоловіка несподівано, збивають його з ніг, і перш ніж він оговтається й зрозуміє, що її й слід вистиг, вони висмоктують з нього все до останнього долара, саме як торнадо,– пояснила Надін.– Я знаю дуже багато чоловіків, які стали здобиччю таких жінок,– згадай лише про сина місіс К. С. Танг, Джеральда. Дружина обчистила його до нитки та зникла разом з усіма фамільними цінностями Тангів. Або ж нещасну Енні Сім: вона так і втратила чоловіка, він перебіг до однієї співачки з Тайбею.

Цієї миті до кімнати увійшов чоловік Керол.

– Привіт, леді, привіт! Як сьогодні секція Ісуса? – поцікавився він, пихкаючи сигарою та покручуючи між пальців келих «Хеннесі». Він був до останнього ґудзика схожий на карикатуру азійського фінансового магната.

– Добридень, дато! – в унісон протягли подруги, квапливо пересаджуючись у більш пристойні пози.

– Дато, Дейзі намагається довести мене до удару! Вона всім розповідає, що Нікі має нову дівчину-тайванку! – поскаржилася Елінор.

– Розслабся, Лілі. Тайванські дівчата – просто чудові. Вони знають, як по-справжньому піклуватися про чоловіка. Та вона, мабуть, і гарніша за всіх тих розпещених, народжених в інцесті дівиць, яких ти намагаєшся йому засватати,– вишкірився дато.– Хай там що,– вів він далі,– на твоєму місці я б менше переймався юним Ніколасом і більшу увагу негайно звернув би на «Сіна Ленд».

– Чому це? Що не так із «Сіна Ленд»? – здивувалася Елінор.

– «Сіна Ленд» то туху. Невдовзі обвалиться,– заявив дато із задоволеною посмішкою.

– Але ж «Сіна Ленд» – це блакитна фішка[39]. Як таке може статися? Мій брат навіть казав, що вони працюють над новими проєктами в Західному Китаї,– засперечалася Лорен.

– За інформацією з мого джерела, китайський уряд витяг активи з тієї величезної нової розробки у Синьцзяні. Я просто розвантажую свої акції, сто тисяч акцій щогодини, до самого закриття ринку.– Із цими словами дато випустив зі своєї «Коїби»[40] велику хмару диму й натиснув кнопку поруч із ліжком. Велика скляна стіна, крізь яку було видно сяючий басейн, почала нахилятися. Коли вона стала під кутом у сорок п’ять градусів, немов величезні консольні двері гаражу, дато важко вивалився крізь неї у сад і почимчикував до будинку.

На декілька секунд у кімнаті запанувала мертва тиша. Майже було чути, як у голові кожної леді напружено обертаються та риплять коліщата думок. Зненацька Дейзі підхопилася з крісла, перекинувши на підлогу лоток із локшиною.

– Швидше, швидше! Де моя сумочка? Треба зателефонувати моєму брокерові!

Елінор із Лореною також схопилися за мобільники. Надін поставила свого біржового маклера на швидкий набір і вже верещала в слухавку:

– Звалюй усе! «СІНА ЛЕНД». Так. Скидуй усе, що є! Я щойно з перших вуст почула, що вона своєї вже відспівала!

На іншому боці ліжка Лорена промовляла в телефон, піднісши його близько до рота та прикривши рукою:

– Дезмонде, мені начхати. Будь ласка, починай скидати акції просто зараз.

У Дейзі розпочалася гіпервентиляція.

– Сум тон, а![41] Я щосекунди втрачаю мільйони! Де мій чортів брокер? Тільки не кажіть, що цей виродок ще не повернувся з ланчу!

Керол спокійно дотяглася до сенсорного екрана біля своєї тумбочки.

– Мей, Мей, будь ласка, зайди та прибери, тут у нас дещо розлилося.

Потім вона заплющила очі, підвела руки вгору й почала уголос молитися:

– О Ісусе, наш владико та рятівник, благословенне твоє ім’я. Смиренно просимо прощення твого, бо згрішили перед тобою. Дякуємо за те, що надсилаєш нам твою милість. Дякуємо, Владико Ісусе, за розмови, якими ми обмінялись сьогодні, за живильну їжу, якою ми насолоджувалися, за силу твого святого слова. Прошу тебе: попіклуйся про любих сестер Елінор, Лорену, Дейзі та Надін, доки вони намагатимуться продати свої акції «Сіна Ленд»…

Розплющивши на мить очі, Керол із задоволенням помітила, що принаймні Елінор почала молитися разом із нею. Але, звісно ж, Керол не могла знати, що, безтурботно заплющивши повіки, Елінор молилася зовсім про інше:

– Тайванка! Молю тебе, Господи, нехай це буде неправдою!

У Купертіно[42] саме настав час після вечері. У вечори, коли вона не залишалась у Ніка, Рейчел, лягаючи спати, за звичкою телефонувала матері.

– Здогадайся, хто саме щойно закрив ту угоду за тим величезним маєтком на Лорел Ґлен Драйв? – збуджено похвалилася Керрі Чу китайською, щойно узявши слухавку.

– Ого, матусю, вітаю! Це ж твій третій продаж цього місяця? – уточнила Рейчел.

– Так! Я побила минулорічний рекорд нашого офісу! От бачиш, я знала, що приймаю правильне рішення, коли разом із Мімі Шень перейшла до офісу в Лос-Альтосі! – задоволено проказала Керрі.

– Так ти знову здобудеш звання Ріелтор Року, я знаю,– усміхнулась Рейчел, збиваючи під головою подушку.– Знаєш, я також маю деякі новини… Нік запросив мене поїхати з ним до Азії влітку.

– Справді? – перепитала Керрі, понизивши голос на цілу октаву.

– Матусю, тільки не починай нічого вигадувати,– попередила Рейчел, бо дуже добре знала цю інтонацію матері.

– Хая! Що ще вигадувати? Коли ти минулого Дня подяки привела Ніка додому, усі, хто бачив вас, голубків, разом, як один сказали, що ви ідеально пасуєте одне одному. Наразі прийшла черга представити тебе його родині. Гадаєш, він тобі освідчиться? – випалила Керрі, не стримавшись.

– Мамо, ми ніколи не розмовляли про весілля,– промовила Рейчел, намагаючись применшити фантазії матері. Вона й сама хвилювалася, коли думала про наслідки поїздки, але поки що не хотіла давати матері надію. Керрі вже дуже багато вклала в щастя доньки, тож Рейчел не бажала, щоб її сподівання зайшли… надто далеко.