Так от, її чоловік, фуражир Онисько, висунув ідею: «Добре, якби Росія отаких скажених, як моя Клавка, забирала до себе. Хоч назовсім, а хоч на лікування…» Може, й Онисько має рацію. Була б вигода подвійна. Росія збирала б у себе суперпатріотів: правих, лівих, центристів, комуністів, монархістів, фашистів, смірнових, мєшкових, андрєєвих, касатонових — словом, увесь «цвет русской нации». Будматеріал нової імперії. А на території інших держав посилала б нормальних росіян. З нормальною людською психікою. З повагою до інших народів. До інших держав. То й інші народи думали б про Росію як про нормальну державу. І не чекали б «быстрейшего ухода русских».

З міжнародним привітом!

Гаврило

Хутір Мозамбік. Квітень 1992 р.

Високовисунені законотворці!

У нас, на хуторі Мозамбік, знову клопіт. Передова свинарка Астраущенко закохалася у вашого депутата Чаходєєва. Вона його ласкаво називає «красный мститель». Як вам відомо з моїх попередніх описів, свинарка Астраущенко також з усього українського любить лише українських свиней. Тому депутат Чаходєєв, як вона каже, підходить їй «і по формє, і по содєржанію, і по внєшності, і по духу».

— Це те, що мені нада, — каже вона. — Я всю жізнь мріяла про такого стойкого большевіка, такого залізного лицаря…

Дід Тимоха переконує свинарку Астраущенко:

— Та який він у біса лицар! Він як ото в нас на хуторі Ваня-ненаю. Його підсилають задиратися… Їх там ціла шайка-лєйка. Чудо-юдо. Партія комуністів заборонена, а «красных дьяволят» півпарламенту. І кричать: «Руки прочь от партейного имущества!» Чудо-юдо. Шайка-лєйка..

Я пояснив дідові, що у парламентах не «шайки-лєйки», а фракції. На що він відповів, що це фракція диверсантів. Які так хочуть незалежної України, як баба Улька хотіла більшовицької влади. Про людське око кричала «хай живе», а потайки шептала: «Те, що гнидавим народилося, вошивим здохне…» Тільки ж баба Улька має козацькі, вольнолюбиві гени. А ці — гнидаві, рабські…

Я міг би вам про це й не писати. Але ви часто запитуєте: «Що про нас скаже народ?» Ото він і каже.

А ще народ питає, чи не пора б вам зробити у парламенті інвентаризацію депутатів? Хто кого висував? Хто і як кого обирав? Хто і скільки проспав на засіданнях? Яку роботу корисну зробив? Яку лінію гне? Бо скидається на те, що певна частина депутатів діє за принципом того «красного кавалериста», який казав: «Все человечество подразделяется на красных и синих. Красные — свои, синие — противник…»

Інша частина депутатів сповідує «державну стратегію» власного пупа. Насиджує у парламенті собі пенсію та інші блага.

Правду кажучи, дивишся оті ваші засідання і думаєш. Ну й артисти! Галасує за «незалежну Україну». Голосує проти неї. І запевняє, що така воля народу.

Якби то наша воля! Ми взяли б протоколи отієї, вибачте, вашої балаканини. І списки ваших поіменних голосувань. Співставили б. І одразу ж було б видно: хто будує незалежну Україну, а хто займається «перестройкой» фашистського комунізму в «гуманний соціалізм». Хто хоче приватизації, хто «прихватизації». А тоді вже вирішували б, як ви кажете, «процедурні питання».

Вельми високі державні персони!

Громадськість хутора Мозамбік не дивує, що ФУММ — феномен українського марксиста-мутанта — не зміг би пояснити навіть сам Карл Маркс. Бо як пише поет: «Страшні не дурні, а придурки. І — яничари, а не турки». Громадськість хутора Мозамбік не дивує, що вчорашні компартійні боси, в основному, прилаштувалися у системі агропромислового комплексу. На українських ґрунтах дуби приживаються добре. Громадськість Мозамбіка дивує, коли вони встигли стати мільйонерами? Вчора ж усі поголовно були люмпеном. Босотою. Кричали на всі заставки: «Пролетарі, єднайтеся!» А сьогодні об’єдналися… В малі підприємці з великої дороги…

Фуражир свиноферми Онисько наївно запитує: де зараз гроші, які награбувала комуністична партія?

Там, де зараз комуністи.

А комуністи де?

Ті, що капітально накрали, стали капіталістами.

Ті, що недотягли, переодяглися у соціалістів. І кричать про наш «соціальний захист». Вішають знову соціалістичну лапшу на наші незалежні вуха. Щоб знову заманити у капкан. І остаточно облапошити.

Ті, що недовчилися красти, повернулися в «школу комунізму» — у профспілки.

А той, хто був таким комуністом, як Штірліц — фашистом, сидить голим, вибачте, задом на холодній печі і чекає «мгновєній весни».

Он Фенька вусата проголосила ультиматум:

— Два роки ходжу без трусів. Прийду, ляжу перед Верховною Радою, хай подивляться на моє ізобіліє…

І ще нас дивує, що «привид комунізму», який бродив по Європі, зараз бродить по наших селах, баламутить людей. А постійно-тимчасовий наш уряд цього не бачить.

До речі, дід Тимоха каже, що наш постійно-тимчасовий уряд подібний на бочку із самогонною закваскою. Щось у тій бочці пихкає. Щось булькає. Само у собі бродить. А результат покажеться лише тоді, як починають гнати.

Але повернуся до того, з чого починав.

Чому нас так турбує, що свинарка Астраущенко закохалася у депутата Чаходєєва. Після того, як на неї упав бюст вождя «мирового пролетариата», вона, як деякі політики сусідніх нам держав, має «непредсказуемый характер».

Ми не знаємо, який характер має депутат Чаходєєв. Але, не дай, Боже, вони об’єднаються! І, не дай, Боже, почнуть творити дітей. Що ж то будуть за громадяни незалежної України, які з молоком матері усмокчуть ненависть до своєї Вітчизни, до свого народу, до його святинь? Громадськість хутора Мозамбік не бажала б продовження такого роду в межах своєї географічної території. І тому уклінно просить здорові сили парламенту в разі непередбачених амурно-агресивних дій з боку свинарки Астраущенко (можлива спроба викрадення нею депутата) запобігти цьому соціальному і національному лихові.

З грандіозною пошаною!

Гаврило

Хутір Мозамбік

Місяця березня, року 1992-го

Високий голово!

Ото коли Ви перебували в Бразилії, я був у Гондурасі. Ви шукали виходу з екологічної кризи. Я шукав свиню. Породисту. Мініатюрну. Завбільшки з кицьку, а плодовиту, як колорадський жук. Вихід з кризи економічної…

Так надходить мені телеграма з Мозамбіка. Від фуражира Ониська: «Сиди там. Проси політичного притулку. Свинарка Астраущенко сказала, що нарешті Гаврилові хандрець. Дописався. Верховна Рада завела на нього дєло…»

Скажу по секрету, я такого кореня, що краще на рідній землі сидітиму в каталажці, ніж на чужій буду «у притулку», навіть в палацах мільйонерші.

Повернувся додому. Зібрав, як кажуть, «кружку, ложку, дві пари кальсон». Чекаю. І, звісно, всякі думки в голову лізуть. Одна тішить, що буду першим політв’язнем незалежної України. Друга смутить, що свинарка Астраущенко радітиме. Мовляв, усе життя воював за незалежність — довоювався. Вона колись призналася фуражирові Ониську: «Цель нашей соціалістіческой боротьби состоїт в тому, щоб проти незалежників воювали самі незалежники. Бить їх їхніми ж руками…»

Дак ото сиджу, чекаю каральної руки й думаю Дай виговорю усе, що на душі. Представників правопохоронних органів у парламенті попереджаю: за вислови свинарки Астраущенко, діда Тимохи, фуражира Ониська, буфетниці Клавки та інших індивідів — відповідальності не несу. За їхні непарламентські слова — також. Бо якщо депутат у вашому парламенті може всеукраїнно оцінити виступ свого колеги: «Это сон рябой кобылы», — то фуражир Онисько, робоче місце якого розташоване безпосередньо біля кобилячого хвоста, має повне право заявити, що такий депутат годиться кобилі під хвіст.

Шановний пане!

Дід Тимоха поділяє Ваших депутатів на: народних, міжнародних, лженародних.

Народні — і є народні.

Міжнародні — ті, що сидять на спині українського народу, а працюють на сусіда. І твердять, що політик має бути з подвійним дном. Отже, вони за «государственное двуязычие», вони за «двойное гражданство», вони за «федеративное устройство». Словом, як каже дід Тимоха, вони хочуть Українській державі підсунути таке «устройство», щоб вона ніколи не була державою.