3 глузду з'їхав! Наплачеться він тепер з ними. Сусідка моїх знайомих теж зробила в поліклініці, так вони такі зробилися, як підкови, в роті не вміщуються. Кажеш, добре зробили. Буває… Що, що?

Що я тобі хотіла сказати? Чого дзвонила? Стривай, а чого ж я тобі справді дзвонила? Забула, їй богу, забула! Ну, я тобі пізніше подзвоню. Телефон тепер під боком, сусіди у мене дуже хороші, інтелігентні люди. Бувай, мені ніколи, у мене молоко на плиті.

Ну, Лесичок, роби тьоті до побачення, тьотя вже | йде. Отак, отак, ручкою, ручкою. Риба моя, люба моя, пташка моя! Тьотя потім прийде. Ой, Лесику, дивись, яка гарна червона машинка приїхала. Ой, яка машинка! Машинка ту-ту! Лесичок поїде на машинці. Дивіться, сусідко, чого це до нас пожежна машина приїхала? Невже пожежа? Де ж воно горить? Дивись, Лесичок, дяді драбинку розклали і кишечку тягнуть. Куди ж це вони лізуть? До мого вікна! Господи! До мого вікна лізуть! У мене горить! Дим з вікна валить! Це ж моє молоко! Завжди так з цією Муською, заговорить тобі зуби, а потім пожежна машина. Ну, я побігла! Зроби, Лесику, тьоті до побачення, тьотя побігла. Я зараз прийду, розповім, як потушили, а потім подзвоню Мусьці, як через неї до нас пожежна машина приїздила.

Ні, Маріє Гордїївно, що ви мені не кажіть, а сала в борщ ви кладете багато. Це ви не сало кладете, це ви холестерин кладете. І отак покладете в домовину свого Карпа Гнатовича. Бачив я, бачив, як ви вранці йому яєчню смажили! Думаєте, ви яєчню смажили? Холестерин ви смажили. І ще на якийсь день-два вкоротили життя рідному чоловікові. В журналі «Здоровье» все правильно написано. Хочете, я дам вам почитати?

— А ти, Ромо, знову до восьмої години у волейбол грав? Мені з балкона все видно. Спорт то спорт… Проти спорту й журнал «Здоровье» нічого не має. Але ж треба міру знати. Яке навантаження на серце! Знову ж таки, ти долонею ляпаєш по м’ячу, капіляри розширюються, кров приливає до рук, а відливає від голови. А в результаті що виходить? А в результаті виходить деградація розумової діяльності. Ясно? А в тебе екзамен на носі.

— А-а-а! Карпе Гнатовичу! З риболовлі? І багато вловили? Три щупачки? Ой Карпе Гнатовичу, Карпе Гнатовичу, то не три щупаки ви собі вловили! Ви вже знаєте, що ви собі вловили? Ще не знаєте? То я вам скажу, що ви собі могли вловити, коли вже не вловили. Радикуліт — раз, ревматизм— два, малярію — три! Річка, вологість, комарики… Комарик вам на лисинку сів — чик, він далі полетів, а ви лягли. Добре, коли на ліжко, а то інший на ліжку полежить-полежить, помучиться-помучиться, а потім його на стіл кладуть. Та ногами вперед з хати. Так-то…

— Ви, Алло Миколаївно, сьогодні, мабуть, своєму Лесику знову морозиво купляли? Купляли, купляли, не крутіть, по очах бачу! Знаєте, що ви йому купляли? Не знаєте? То я вам скажу, що ви йому купляли. Ангіну ви йому купляли! Ясно? А ви не узнаєте, що таке ангіна? Я вам дам журнал «Здоровье», почитайте. Це не просто собі горло болить. Від ангіни ревматизм починається, а ревматизм не просто лиже суглоби, ревматизм, — він кусає серце! І от вам результат: бігав собі веселий хлопчик Лесик, і немає більше веселого хлопчика Лесика…

Ні-ні, я не хочу сказати, що може бути обов’язково «екзитус леталіс», як кажуть лікарі, але інвалідом з синюхою можна стати як раз плюнути. Отак…

— Фізкульт-привіт, Ромочко! Як екзамени?

А пиво, Ромочко, ти даремно пив сьогодні у кіоску. Це ж півкілограма зайвої ваги! Уявляєш собі, півкілограма! Нещасне серце. Ти тільки підрахуй: ти важиш кілограмів шістдесят п'ять, і воно мусить ці кілограми обслуговувати. А тут ні сіло ні впало ще плюс півкілограма. Уявляєш собі? Цілих півкілограма — майже цілий процент твоєї власної ваги! Воно, бідне, мусить: тук-тук-тук і зайвий «тук», бо його хазяїнові, бачте, пива захотілося. Знову ж таки приплив крові від голови до шлунка, занепад розумової діяльності, а в тебе ще два екзамени. Я вже не кажу про такий фактор, як алкоголізм. Сьогодні кухоль пива, завтра кухоль пива — і-і-і повело до синього носа й білої гарячки.

— Я, Карпе Гнатовичу, оце на балконі сидів і спостерігав, як ви в дворі козла забивали. Дванадцять партій зіграли не встаючи. Куди ж це годиться? Приплив крові, варикозне розширення вен. В одному місці, в другому, а там і до трофічної виразки два кроки. Скажіть ви мені, будь ласка, чи треба вам це у вашому віці? Не треба, правда? От бачите!

— От ви, Маріє Гордіївно, накрохмалили комірець Карпові Гнатовичу і зовсім не подумали над тим, що може статися. Мушу вам сказати, Маріє Гордіївно, що комірці від крохмалю стають твердими й мають тенденцію розтирати шию. Спочатку розітре він начеб і непомітно, а потім на те місце сяде яка-небудь інфекція. Сюди-туди, фурункул, карбункул, далі загальне зараження крові, і ви — вдова, Маріє Гордіївно.

— А-а-а! Ромочка! Я бачу, ти кудись зібрався? У туристський похід? Так, так… З одного боку, воно б наче й нічого. Спорт, так би мовити, проме-над, кисень, озон і взагалі різні вітаміни. На перший погляд, усе приємно й корисно. Але зваж на атмосферні опади! Дощ, град! Сюди-туди — і запалення легенів забезпечено, а там і до туберкульозу один крок. І дівчата з вами йдуть? Ну, ну! Хе-хе-хе! Ой молодь, молодь, нічого ви не знаєте! А чи знаєш ти, Ромочко, скільки різних інфекцій передається поцілунками? Не знаєш? Я був певен, що не знаєш! Ти думаєш тільки про рожеві, як пелюстки троянди, устонька, а не знаєш, що то не пелюстки троянди, а ворота різної зарази. Ти знаєш, скільки мікробів міститься в ротовій порожнині? Більше, ніж будь-де! Ось я тобі винесу підшивочку журнальчика, там навіть малюнки є різних мікробів, художньо виконані. Чим ото шалатися по різних пікніках, краще почитай…

— Ой, Ромочко, ой, що ти робиш! Підшивочкою по голові! Ой, порвеш підшивочку! Ой, у мене струс мозку буде! Ой, що ти робиш?!.

— Карпе Гнатовичу, ой, Карпе Гнатовичу, йой, що ви робите! Нащо ви спінінгом? Він же залізний! Ой, Карпе Гнатовичу, ой, більше не буду! Ой, там же в мене нирки! Ой, не робіть мені блукаючу нирку!

— Ой, Маріє Гордіївно, ой, ой! Куди ж ви макогоном суляєте! Там же в мене підшлункова залоза! Вона ж інсулін перестане виробляти!

— Ой, Алло Миколаївно, не дряпайтесь, ви ж своїм манікюром інфекцію в шкіру занесете! Більше не буду! Я ж вам добра хотів! Я ж серед вас добровільно вів оздоровчу кампанію. Ой, не бийте! Отруюйтесь, заражайтесь, хворійте, вмирайте, — я більше не буду! Ромко, порвеш підшивку!..

Ви мене питаєте, чого це я 8 Березня стою та посуд мию. Ну, як бачите, не я одна мию, багато нас тут таких, як я. А справа в тім, що як розібратися, то 8 Березня не сьогодні було, а вчора. То тільки на календарі написано, що сьогодні, а для нас воно вчора було.

Наше правління вирішило його трошки пересунути, як то кажуть, перенести. О! Бо вчора була неділя, а сьогодні, значить, понеділок. Отож наші руководителі порадилися, погомоніли між собою, а тоді скликали розширене правління та й оголосили:

— Товариші женщини! Йде 8 Березня, тасать, всежіноче свято! І правління нашого колгоспу вирішило якнайширше це свято відмітити. Кошти бухгалтерія певні виділила, так що з цього боку все буде правильно. Це ми до того, щоб не обмежуватись доповіддю і танцями. Щоб після доповіді була художня частина, щоб ми могли після доповіді до столу сісти випити-закусити, а вже тоді, тасать, танці і різна самодіяльність. Про всі оті напитки-наїдки ми, чоловіки, самі потурбуємось, а ваше жіноче діло сидіти в президії і в долоні плескати, коли котру преміюють. Тільки тут діло таке. 8 Березня випадає на понеділок… Воно якось не з руки у понеділок святкувати. Давайте 8-ме перенесемо на 7-ме, і хай воно вважається як 8-ме.