Литмир - Электронная Библиотека
A
A

Річард притиснув її до себе:

— Вважай, що ми сказали.

Вона поцілувала його і в цей момент відчула, що у нього знову почала боліти голова.

— Ходімо, — сказала вона, підводячись. — Постріляємо ще, нехай твій біль заспокоїться.

Вони стріляли по черзі, а потім пішли збирати стріли. Побачивши, що одна з її стріл розщепила попередню, яку послав Річард, Келен ойкнула від захвату.

— Правоохоронці в Ейдіндрілі позеленіють від люті, почувши про це. Їм доведеться вручати почесну стрічку Матері-сповідниці! Та що там — вони позеленіють навіть, коли побачать у мене лук!

Річард посміхнувся, висмикуючи стріли з мішені:

— Ну, для початку тобі потрібно більше тренуватися. А то раптом вони не повірять на слово і зажадають доказів. Ми з Савідліном не хочемо зганьбитися. — Раптово він повернувся до неї:

— Стривай, що ти вчора говорила? Вчора вночі, про Квод, що ти сказала? Рал наклав на них закляття, проти яких Зедд виявився безсилий?

Келен була злегка здивована настільки несподіваною зміною теми:

— Так, його магія не змогла їх зупинити.

— Це тому, що Зедду підвладна лише Магія Приросту. Будь-який чарівник від народження має тільки магію Приросту. Даркен Рал не виняток, але він якимось чином опанував і протилежною Магією Збитку. Проти Магії Збитку Зедд безсилий. Так само, як і ти, адже магію сповідниць створили чарівники. — Келен кивнула, насупившись, а Річард запитав:

— Тоді як же тобі вдалося вбити Квод?

— Я закликала Кон Дар, — знизала плечима Келен. — Це теж частина нашої магії, хоча до того моменту я навіть не знала, як нею користуватися. Але це якось пов'язано з люттю. Власне, Кон Дар і означає «кривава лють».

— Ти розумієш, що кажеш? Висновок можна зробити тільки один: ти застосувала Магію Збитку. Інакше як би тобі вдалося знищити їх? Магія Зедда виявилася безсила, і твоя теж, тому що Квод був захищений від Магії Приросту. Отже, ти володієш Магією Збитку. Але якщо ваша магія, магія сповідниць, була створена чарівниками, звідки в неї взятися елементам Магії Збитку?

— Не знаю, — помовчавши, відповіла Келен. — Ніколи не замислювалася над цим. Але швидше за все ти правий. Може, коли дістанемося до Ейдіндріла, Зедд пояснить нам, в чому тут суть.

Річард з похмурим виглядом висмикнув з мішені чергову стрілу.

— Можливо. І все ж чому сповідницям підвладна Магія Збитку? Зморшки у нього на лобі стали глибше. — Не здивуюся, якщо відповідь криється в тій блискавці…

У Річарда — дар, у неї — Магія Збитку… Є чого злякатися. Келен поїжилась, але не від холоду.

Вони стріляли весь день, поки не почало темніти. Зрештою Келен вибилася з сил та заявила, що навіть заради порятунку власного життя не випустить більше жодної стріли. Вона порадила Річарду ще трохи постріляти перед відходом, щоб хоч ненадовго відтягнути повернення болю.

Спостерігаючи за ним, вона згадала, що хотіла випробувати його вміння цілком зосереджуватися на стрільбі, і встала у нього за спиною.

— Пора перевірити, чи так ти добре вмієш стріляти, як кажеш.

Коли він підняв лук, вона полоскотала його. Річард засміявся і пересмикнув плечима — але тільки після того, як вистрілив. Келен спробувала ще раз і з тим же успіхом. Її охопив азарт. Якщо лоскіт не діє, треба придумати щось інше.

Притулившись до його спини, Келен розстебнула йому сорочку. Її пальці пробіглися по його грудях. Під гладкою шкірою перекочувалися м'язи. Річард був поруч — теплий, сильний. Рідний.

Келен розстебнула ще кілька гудзиків, і її рука ковзнула до його живота. Річард продовжував стріляти, але Келен вже забула, що хотіла лише перешкодити йому. Вона поцілувала його в шию. Річард здригнувся — але спочатку стріла зірвалася з тятиви. Він дістав з сагайдака іншу. Келен розстебнула останній гудзик, і обидві її руки лягли на його оголений торс. Річард залишився незворушний, а її дихання, навпаки, почастішало.

Келен твердо вирішила перемогти в цій грі. Вона міцно притиснулася до нього, і рука її ковзнула ще нижче.

— Келен… — Видихнув Річард. — Келен, це нечесно!

Він як і раніше продовжував натягувати тятиву, але прицілитися не міг: стріла ходила ходуном.

Вона легенько куснула його за вухо і, поцілувавши, шепнула:

— А хто казав, що може відмовитися від усього, що відбувається навколо? Рука її опускалася все нижче і нижче.

— Келен, — хрипким голосом повторив Річард. — Це нечесно… це обман…

— Не має значення. Такі були твої власні слова. Ти запевняв, що можеш стріляти при будь-яких обставин. — Вона полоскотав язичком його вухо. — Цього достатньо, коханий? Чому ж ти не стріляєш?

— Келен… — Він задихався… — Ти обманщиця…

Келен засміялася низьким горловим сміхом і легенько стиснула пальці. Річард судорожно зітхнув і випустив тятиву. Ясно було, що цю стрілу вони ніколи не знайдуть.

— Схоже, ти промахнувся, — прошепотіла Келен йому на вухо.

Річард відкинув лук і, повернувшись до неї, поцілував її.

— Обманщиця, — повторив він. — Це нечесно…

Він відкинув її довге волосся і припав теплими губами до її шиї. Келен здригнулася. Світ раптово закрутився, і вона виявила себе лежачою на землі поряд з Річардом. «Я люблю тебе», — хотіла прошепотіти вона, але Річард закрив їй рот поцілунком. Руки її обвилися навколо його шиї. Келен ледь не задихнулася, але не хотіла переривати поцілунку.

Раптово Річард схопився на ноги.

В сутінках тьмяно блиснула сталь.

Пристрасть в очах Ричарда поступилася місцем магічному гніву Меча Істини.

Блискаюче лезо зі свистом розсікли повітря. Річард стояв в розстебнутій сорочці, і груди його важко здіймалися.

— Що трапилося? — Здивовано запитала Келен.

— Хтось іде сюди. Встань за моєю спиною. Швидко! Келен схопилася на ноги, вхопила свій лук і наклала стрілу.

Трохи попереду заколихалося трава. Але причиною тому був не вітер.

12

Сіра плямиста голова наближалася до них, раз у раз виринаючи з густої трави. Створіння, чим би воно не було, було не надто високим. З думкою про те, що це може бути ще один скрійлінг, Келен щосили натягнула тятиву, так що оперення стріли торкнулося щоки. Найбільше вона боялася, що не встигне вистрілити. Втім, судячи по минулій зустрічі зі скрійлінгом, стріла тут не допоможе, подумала Келен. І навряд чи їй вдасться знову закликати блискавку.

— Почекай, — раптом сказав Річард і відвів її лук в сторону.

Приземкувата безволоса фігура з довгими руками і товстими ногами раптово виринула перед ними. На прибульця були лише брудні рвані штани, підперезані мотузкою. Жовті очі втупилися в Келен.

— Красива пані.

— Самюель, — вигукнув Річард, дізнавшись незмінного супутника відьми Шоти. Що ти тут робиш?

Потворне створення з шипінням потягнулося до Меча Істини:

— Моє! Віддай!

Річард загрозливо махнув мечем, і Самюель відсмикнув руку. Кінчик меча торкнувся сірих складок шкіри у нього на шиї.

— Я запитав, що ти тут робиш.

Заплили очі блиснули.

— Господині потрібен Шукач.

— В такому випадку ти дарма сюди приперся. Нам нічого робити в землі Агад.

Самюель подивився на Річарда жовтим оком:

— Господиня залишила Агад. — Він повернувся і ткнув довгим пальцем у бік села. — Господиня чекає тебе там, де багато людей живуть разом. Він знову повернувся до Річарда. — Вона сказала, що, якщо ти не прийдеш, вона вб'є людей і дозволить мені засмажити їх і з'їсти.

Річард зціпив зуби.

— Якщо вона хоч когось зачепить…

— Вона обіцяла не завдавати їм зла… якщо, звичайно, ти прийдеш.

— Що вона хоче?

— Тебе.

— Це я зрозумів — навіщо?

— Господиня не сказала Самюелю. Веліла тільки тебе привести.

Келен послабила тятиву:

— Річард, адже Шота говорила, що вб'є тебе, якщо побачить знову.

Не зводячи очей з Самюеля, Річард відповів:

— Ні. Вона говорила, що вб'є мене, якщо знову побачить у межах Агада. Але вона покинула Агад.

40
{"b":"234820","o":1}