П'ятнадцятирічний юнак на ім'я Ерагон, полюючи в горах, знаходить таємничий камінь, схожий на яйце. Він приносить знахідку на ферму, де мешкає з дядьком Герроу та кузеном Рораном. Герроу виховував Ерагона разом зі своєю покійною дружиною. Про Ерагонового батька нічого не відомо, а мати, Селена, була сестрою Герроу. Відколи народився Ерагон, її ніхто не бачив.

Перегодом із кам'яного яйця вилуплюється маленький дракон. Коли Ерагон доторкнувся до цього створіння, на його долоні з'явилась срібна мітка, і між ними утворився непорушний зв'язок. Так юнак став одним із легендарних вершників Дракона.

Спільнота вершників з'явилась кілька тисячоліть тому, маючи на меті припинити криваву війну між ельфами та драконами. Вершники стали охоронцями миру, будучи водночас цілителями, філософами й могутніми заклинателями. Час їхнього панування був для світу золотою епохою.

Коли люди прибули до Алагезії, вони теж увійшли до цього елітного ордену. Утім, після довгих років миру жорстокі й войовничі ургали вбили дракона юного вершника на ім'я Галбаторікс. Через цю втрату юнак ледь не збожеволів, а коли старші вершники відмовилися дати йому нового дракона, вирішив повстати проти їхньої влади.

Галбаторікс викрав дракона, якого назвав Шруйкан, і примусив істоту служити собі, підкоривши її чорними закляттями. Потому він згуртував довкола себе тринадцять зрадників-клятвопорушників. За допомогою своїх жорстоких спільників Галбаторікс скинув вершників, убивши їхнього ватажка, і проголосив себе королем усієї Алагезії. Однак його успіх був частковий, бо гномам з ельфами пощастило уникнути поневолення, а невелика частина людей створила на півдні Алагезії незалежну державу Сурда. Упродовж двадцяти років між цими силами не було миру, і все закінчилося війною, яку спричинило підступне знищення вершників.

Саме тоді Ерагон теж стає вершником. Він розуміє, що потрапив у смертельно небезпечне становище, бо Галбаторікс убиває кожного вершника, який не присягнув йому на вірність. Тому Ерагон переховує дракона від своєї родини, доки той росте в лісі. Свого вихованця юнак назвав Сапфірою — на честь того дракона, про якого розповідав сільський казкар Бром. Невдовзі кузен Роран покидає ферму, прагнучи заробити грошей на весілля з Катріною, донькою м'ясника.

Сапфіра була вже завбільшки з Ерагона, коли до селища завітало двоє потворних незнайомців, назвавшись разаками. Вони прибули до Карвахола, шукаючи кам'яне яйце. Злякавшись, Сапфіра викрадає Ерагона й летить у гори. А коли вони з юнаком повертаються назад, на місці колишньої ферми залишилось одне тільки згарище. Друзі насилу рятують з-під уламків ледь живого Герроу.

Невдовзі Герроу помирає, і Ерагон присягається знайти та знищити разаків. Бром знає про існування Сапфіри й хоче приєднатись до пошуків убивць. Урешті-решт Ерагон таки погоджується, а старий казкар дарує йому меч Зарок, що колись належав вершникові. Утім, старий не хоче пояснювати, як той опинився в нього.

Під час тривалої подорожі Бром навчає Ерагона різних корисних речей, магії, а також мистецтва битися на мечах. З часом вони загублять слід разаків і вирішать завітати до міста Тейрм, де мешкає Джуод, старий приятель Брома, котрий може підказати їм правильний шлях.

Там-таки в Тейрмі ексцентрична знахарка Анжела ворожить Ерагонові й пророкує майбутню боротьбу темних сил за контроль над його долею, кохання до шляхетної незнайомки, а також вигнання з Алагезії та зраду близьких людей. Її супутник, кіт-перевертень Солембум, теж дає юнакові декілька мудрих порад. Потому Ерагон, Бром і Сапфіра вирушають до Драс-Леони, де сподіваються знайти разаків.

По дорозі Ерагон дізнається, що Бром — агент повсталих проти Галбаторікса варденів і що донедавна він переховувався в Карвахолі, чекаючи на появу нового вершника. Старий також розповідає, як двадцять років тому вони з Джоудом викрали яйце Сапфіри в Галбаторікса. Тоді ж таки Бром убив Морзана, першого й останнього з клятвопорушників. Але підступний Галбаторікс ще й досі володіє двома драконячими яйцями.

Біля Драс-Леони разаки нападають на Ерагона та його супутників. Вони завдають Бромові смертельної рани, коли той захищає хлопця. Але напад разаків відбиває якийсь юний незнайомець на ім'я Мертаг, котрий, як з'ясувалося, також полює на потвор. Наступної ночі Бром помирає. Перед смертю він зізнається, що колись був вершником і що його дракона так само звали Сапфірою. Ерагон поховав Брома, зробивши надгробок з піщанику, який Сапфіра обертає на діамантову гробницю.

Втративши Брома, Ерагон із Сапфірою вирішують приєднатись до варденів. Та Ерагона несподівано беруть у полон у місті Джилід і приводять до таємничого Смерка, довіреної особи Галбаторікса. За допомогою Мертага хлопцеві вдається втекти, захопивши із собою полонену ельфійку Арію, яку довгий час тримали у в'язниці. Після цього Ерагон із Мертагом стають добрими друзями.

Перебуваючи в непритомному стані, Арія подумки переказує Ерагонові історію про те, як вона перевозила яйце Сапфіри від ельфів до варденів, сподіваючись, що дракон вилупиться для котрогось з їхніх дітей. Однак під час подорожі на неї напав Смерк, і вона змушена була за допомогою магії закинути яйце якнайдалі. Саме так воно й опинилося в Ерагона. Але зараз Арія серйозно поранена і їй потрібна медична допомога варденів. Подумки вона підказує Ерагонові шлях до повстанців.

Утікачів продовжують переслідувати ургали, заманюючи їх у Беорські гори. Несподівано Мертаг, який від самого початку не хотів їхати до варденів, зізнається Ерагонові, що він син клятвопорушника Морзана. Утім, сам Мертаг засуджує дії свого підступного батька, уникаючи заступництва Галбаторікса, аби самому шукати своєї долі. Він показує Ерагонові великий шрам на спині, який з дитинства залишився від удару батькового меча — Зарока. Так Ерагон дізнається, що його зброя належала колись батькові Мертага — людині, котра зрадила вершників і продалась королю Галбаторіксу, по-звірячому вбивши багатьох своїх товаришів.

Перегодом Ерагон та його друзі ледь не гинуть у сутичці з ургалами. Аж раптом на допомогу їм приходять вардени. Повстанці переховуються у Фартхен Дурі, велетенській горі, усередині якої перебуває ціле місто. Саме тут розташована столиця гномів — Тронжхейм. Урятованих прибульців відправляють до Аджихада, ватажка варденів, а бідолаху Мертага кидають до в'язниці через його батька. Аджихад розкриває Ерагонові багато таємниць, зокрема й історію про те, що вардени, ельфи та гноми погодились, аби вишколом нового вершника спочатку займався Бром. Перегодом навчання мало відбуватися під наглядом ельфів, тож Ерагонові варто вже зараз зважитись на цей крок.

Після цього юнак зустрічається з королем гномів Ротгаром і донькою Аджихада Насуадою. Його магічні здібності перевіряють Близнюки, двійко голомозих потворних чаклунів, які давно служать Аджихаду. Коли одужує Арія, Ерагон змагається з нею на мечах, а пізніше несподівано зустрічається зі знахаркою Анжелою та котом-перевертнем Солембумом, які й собі приєдналися до варденів: Одного дня Ерагон із Сапфірою навіть благословляють у натовпі дитину варденів.

Мирне життя Ерагона у Фартхен Дурі уриває лиха звістка про наближення війська ургалів, яке прорвалось через тунелі гномів. У грандіозній битві Ерагон залишився без Сапфіри й був змушений битися зі Смерком сам на сам. Сильніша за будь-яку людину потвора легко перемагає хлопця, завдавши йому страшного удару мечем. Але зненацька з'являються Сапфіра та Арія, які з гуркотом руйнують стелю замку, відволікаючи тим самим увагу Смерка. Якраз цим і скористався Ерагон, вразивши супротивника в самісіньке серце. Втративши свого ватажка, ургали тікають до тунелів.

Доки Ерагон був без пам'яті, його подумки відвідував Тогіра Іконока, славетний чаклун. Він запропонував йому зустрітися в Елесмері, місті ельфів. Прийшовши до тями, хлопець розуміє, що, незважаючи на всі старання знахарки Анжели, у нього залишився величезний шрам, схожий на шрам Мертага. Юнак усвідомлює, що тільки дивом уникнув смертельної небезпеки в сутичці зі Смерком і що надалі йому треба вдосконалювати свій бойовий вишкіл.