Далі він знаходить маленьке блакитне весельце[36], завбільшки з ложечку до морозива, і, їй-богу, береться ним гребти, пробуючи зрушити з місця усі дев’ять сотень фунтів. Уявляєте? Нарешті він знаходить маленький компас та велику непромокальну карту, розстеляє її на колінах, а згори кладе компас. Ось так він розважався, аж поки хвилин через тридцять нас не підібрав катер, — за спиною закинута волосінь, на колінах компас і розстелена карта, і веслує щосили тим дрібненьким блакитним весельцем, немов поспішає до Майорки. О, боже!

Сержант Найт усе знав про Майорку, і так само Орр, адже Йосаріан часто розповідав їм про такі пристановища, як Іспанія, Швейцарія та Швеція, де можуть інтернувати й утримувати американських льотчиків в умовах безтурботної розкоші до самого кінця війни, варто лиш туди прилетіти. У своїй ескадрильї Йосаріан був провідним авторитетом з питань інтернування, і під час кожного вильоту до Північної Італії він уже планував вимушену посадку в Швейцарії. Він, звісно, віддав би перевагу Швеції, де інтелектуальний рівень вищий і де він міг би плавати голяка серед вродливих дівчат з низькими, скромними голосами і наплодити там цілі табунці неслухняних, щасливих позашлюбних Йосаріанчиків, які з’являться на світ під опікою держави, яка випустить їх у життя без ганебного тавра; та Швеція була недосяжна, надто далека, і Йосаріан чекав на осколок снаряда, який виведе з ладу один із моторів над Італійськими Альпами і дасть йому привід попрямувати до Швейцарії. Він би навіть не сказав пілотові, куди його веде. Йосаріан подумував змовитися з якимось надійним пілотом і прикинутися, що в них зламався один мотор, а тоді знищити докази обману, посадивши літак «на черево», та єдиний пілот, якому він довіряв, Маквот, був щасливим і на війні, він досі ловив шалений кайф, коли з ревом пролітав над Йосаріановим наметом або над головами купальників на пляжі настільки низько, що сильний вихор від пропелерів прорізав на воді темні борозни і здіймав пелену водяних краплинок, які потім ще кілька секунд осідали на воду.

Про Добза й Голодного Джо тут не могло бути й мови, а також і про Орра, який знову паяв клапан форсунки в пічці, коли зневірений Йосаріан пришкандибав до намету, нічого не добившись від Добза. Грубка, яку Орр змайстрував з перевернутої металевої бочки, стояла посеред намету на рівненькій цементній підлозі, яку також змайстрував він. Орр зосереджено працював, стоячи навколішках. Намагаючись не звертати на нього уваги, Йосаріан прошкутильгав до своєї койки і сів, протяжно застогнавши від перевтоми. Цівки поту холодком пощипували чоло. Добз гнітив його. Док Деніка гнітив. Загрозливе передчуття біди почало гнітити його, коли він глянув на Орра. Усе його тіло задрижало зсередини. Нерви тіпались, пульсувала вена на зап’ястку.

Орр через плече глянув на Йосаріана, його вологі губи оголили опуклий ряд великих заячих зубів. Потягшись убік, він відкопав у своїй тумбочці пляшку теплого пива і, відкоркувавши, подав Йосаріану. Ніхто не промовив ані слова. Йосаріан зсьорбнув шумовиння з шийки і задер голову. Орр мовчки стежив за Йосаріаном, хитро посміхаючись. Йосаріан насторожено дивився на Орра. Орр хихотнув з легким присвистом і, присівши навпочіпки, повернувся до роботи. Йосаріан напружився.

— Не починай, — попросив Йосаріан із погрозою в голосі, обіруч стискаючи пивну пляшку. — Не починай возитися зі своєю грубкою.

Орр тихо хихикнув.

— Я майже скінчив.

— Ні, не скінчив. Тільки збираєшся почати.

— Ось форсунка. Бачиш? Майже зібрана.

— А ти збираєшся її розбирати. Знаю, чим ти займаєшся, вилупку. Я вже триста разів бачив, як ти це робиш.

Орр затрепетав від радості.

— Хочу, щоб тут бензин не протікав, — пояснив він. — Зараз він ледьледь сочиться.

— Я не можу на тебе дивитись, — зізнався Йосаріан безбарвним голосом. — Як хочеш працювати з чимось великим, то прошу дуже. Але в цій форсунці повно малих детальок, і зараз я не маю терпіння спостерігати, як ти прієш над усім цим клятим, нікому не потрібним дріб’язком.

— Якщо вони маленькі, це ще не значить, що вони нікому не потрібні.

— Мені байдуже.

— Ще раз?

— Коли мене немає поруч. Ти життєрадісний недоумок, і тобі не зрозуміти, що значить почуватися так, як я зараз. Коли ти порпаєшся в цьому дріб’язку, зі мною робиться щось таке, чого навіть пояснити не можу. Тоді виявляється, що я не можу тебе терпіти. Я починаю тебе ненавидіти і вже серйозно подумую гупнути цієї пляшкою тебе по голові або штрикнути в шию отим мисливським ножем. Розумієш?

Орр дуже вирозуміло кивнув.

— Зараз я не розбиратиму форсунки, — сказав він і почав її розбирати, працюючи повільно, невтомно, з несхибною точністю, схиливши над самою підлогою своє селянське недоладне обличчя, старанно колупаючись у невеличкому пристрої з такою безмежною, пильною зосередженістю, що, здавалося, він взагалі про свою роботу не думає.

Йосаріан подумки вилаяв його і вирішив не звертати на нього уваги.

— А взагалі, якого дідька ти так квапишся з цією грубкою? — гаркнув він за мить, не стримавшись. — Надворі спека. Можливо, трохи пізніше ми підемо купатись. Чого ти так хвилюєшся через холод?

— Дні коротшають, — по-філософському зауважив Орр. — Я хотів би усе це для тебе завершити, поки ще є час. Тоді в тебе буде найкраща грубка в ескадрильї. Вона буде горіти цілу ніч завдяки регулятору подачі пального, який я зараз ремонтую, а від цих металевих пластин піде тепло по всьому намету. Якщо ти перед сном поставиш свій шолом з водою на цю штуку, матимеш теплу воду для вмивання, коли прокинешся. Хіба не класно? Якщо захочеш зварити яйця або суп, просто поставиш казанок ось сюди і підкрутиш полум’я.

— Чому ти говориш тільки про мене? — захотілося знати Йосаріанові. — А де будеш ти?

Низькоросле тіло Орра здригнулось від тамованого задоволення.

— Не знаю, — вигукнув він, і дивне, деренчливе хихикання раптом вирвалося крізь його заячі зуби, немов вибуховий потік з двигуна. Він говорив, захлинаючись слиною від сміху. — Якщо мене й далі так збиватимуть, то не знаю, де я буду.

Йосаріан був зворушений.

— Чому б тобі не спробувати звільнитися від бойових вильотів, Орре? У тебе є привід.

— Я маю лише вісімнадцять бойових вильотів.

— Але тебе мало не на кожному збивають. Ти щоразу або топиш літак у морі, або йдеш на вимушену посадку.

— Ах, я не проти бойових вильотів. Як на мене, це гарна розвага. Злітав би зі мною кілька разів, як не будеш чільним. Просто задля сміху. Хе-хе.

Орр весело покосився на Йосаріана. Йосаріан відвернув очі.

— Мене знову призначили чільним.

— Як не будеш літати чільним. Якби ти мав трохи мізків, знаєш, що треба було б зробити? Негайно піти до Пілчарда і Рена і сказати, що ти хочеш літати зі мною.

— І щоб мене разом з тобою щоразу збивали? Це така розвага?

— От саме тому й мусиш це зробити, — наполягав Орр. — Коли йдеться про пірнання в море чи вимушену посадку, то я найкращий пілоту полку. Для тебе це буде добра практика.

— Добра практика в чому?

— Добра практика на той випадок, якщо колись доведеться піти на вимушену посадку на морі чи на суші. Хе-хе-хе.

— Маєш ще одну пляшку пива? — сердито спитав Йосаріан.

— Хочеш розбити її у мене на голові?

Цього разу Йосаріан розсміявся.

— Мов та хвойда в римській квартирі?

Орр хтиво заіржав, його товсті щоки надулися від задоволення, наче він поклав за кожну по дичці.

— А ти справді хочеш знати, чому вона гамселила мене туфлею по голові? — шпигнув він.

— А я знаю, — шпигнув Йосаріан у відповідь. — Повія Нейтлі мені розказала.

Орр вишкірився як горгулья.

— Нічого вона не розказала.

Йосаріанові стало жаль Орра. Орр був такий маленький і бридкий. Хто його захистить, якщо він залишиться живий? Хто захистить цього добросердого, простодушного гномика від хуліганів і нахаб або тренованих атлетів, як-от Еплбі, в яких мушки в очах і які при першій же нагоді потопчуться по ньому з бундючним і самовпевненим виглядом? Йосаріан часто переживав за Орра. Хто захистить його від ворожості й обману, від кар’єристів і від злобливого снобізму дружини великого цабе, від ницої, вбивчої зневаги корисливих людей і від приязного сусіда-м’ясника з низькосортним м’ясом? Орр був веселий і довірливий простачок з шапкою кучерявого різнобарвного волосся, з проділом посередині. Для них він був мов дитяча забавка. Вони видурять у нього гроші, збезчестять дружину і не пожаліють його дітей. Йосаріан відчув, як хвиля співчуття до Орра накрила його.