Річард витер об штани спітнілі долоні.
— Мені це не подобається.
— Бойовий чарівник володіє двома врівноважуючими одна одну здібностями. Перша в тому, що він може прорвати завісу і викликати руйнування і смерть, війну. А друга — магія, необхідна для боротьби з силами Володаря.
Те, що ти бойовий чарівник, зовсім не означає, що ти — зло, Річард. Багато борються заради порятунку тих, хто беззахисний. Це означає, що людина зацікавлена у захисті невинних, — «Істинно буде народжений той, хто може покінчити з Володарем. Камінь він, кинутий у ставок, він відзначений долею і полум'ям. Тільки прихована в темряві дорога обранця», — процитував Річард.
Абатиса зігнула брову.
— Для людини, яка насміхається над пророцтвами, ти непогано підкований.
Знаєш основне. Якщо я, звичайно, не зовсім вижила з розуму, то, на мою думку, ти обранець.
Річард кивнув, відчувши раптом шрам на грудях.
— Ви хочете сказати, що моє життя обумовлене? Що я просто повинен прожити його так, як передбачено?
— Ні, Річард. Життя не визначене. Пророцтва кажуть тільки, що у тебе є певні можливості. Ти володієш здатністю впливати на події. Саме тому тобі так важливо вчитися. І найголовніше — навчитися приймати себе таким, який ти є. Якщо ти цього не навчишся, то нанесеш непоправної шкоди тому, що для тебе життєво важливо, що невід'ємно від тебе, — свободу волі. Якщо будеш діяти, не відаючи, що твориш, то ввергнеш себе і нас в хаос. Коли ти народився, я зберегла тобі життя тому, що в тебе є потенціал творити добро. В тобі — надія життя. Але поки ти повністю не приймеш обидві сторони своєї магії, ти небезпечний для всього живого.
Річарду відчайдушно хотілося змінити тему. Йому здавалося, що на нього валиться брила каменю.
— Що таке Камінь Сліз? Абатиса злегка смикнула плечем.
— У світі мертвих він представляє собою велику силу. У нашому світі це об'єкт, що володіє могутністю, яка представляє цю силу. Камінь Сліз — це гиря, що утримує Володаря в тому безмежжі, звідки його вплив не страшний світу живих, бо він урівноважений.
— Отже, раз Камінь тут. Володар вільний?
— Якщо б це було так, ми всі були б вже мертві, м-м? — Вона запитально підняла брову, але Річард промовчав. — Камінь — лише одна з печаток, замикаючих Володаря. Є й інші, які як і раніше цілі. Поки що магія утримує його внизу. Однак Камінь Сліз може порушити рівновагу, розірвати завісу і випустити Володаря на свободу, якщо в цьому світі ним неправильно скористається такий, як ти. Бачиш. Камінь Сліз здатний вигнати будь-яку душу в бездонні глибини нижнього світу. Але якщо скористатися ним з ненависті, заради особистої вигоди, він зруйнує завісу. А відновити завісу може лише тільки той, хто володіє даром обох магій. Камінь повинен повернутися на своє місце. А ми повинні боротися, щоб інші печаті зберігалися цілими до того моменту, коли такий, як ти, не відновить, поки не пізно, цей запор. Тим часом Володар набирає тут силу. Його поплічники прагнуть розшукати інші печатки. Існують і інші способи визволити Володаря.
— Енн… Ви впевнені щодо мене? Може…
— Ти довів це сьогодні ввечері, пройшовши крізь щит. Наші щити створені Магією Приросту. Ти міг проникнути сюди, тільки якщо твій Хань вдався до магії Збитку.
— А може, просто мій Хань, моя Магія Прирости, сильніше?
— Коли ти йшов через Долину заблукалих, тебе мало притягнути до башт. До обох башт. Я права?
— Я міг натрапити на них і випадково. Аннеліна втомлено зітхнула:
— Башти створені чарівниками, які володіли обома сторонами магії. У білій вежі — білий пісок. Зачарований пісок. Сумніваюся, що ти його прихопив.
— Це нічого не доводить. І що взагалі таке чаклунський пісок?
— Зачарований, або магічний, пісок дуже дорогий, практично безцінний.
Його збирають лише ті, хто випадково натикається на вежу. Зачарований пісок — це кристалізовані кістки чарівників, які загинули в цих вежах. У своєму роді магія в чистому вигляді. Він додає силу створеним з його допомогою заклинаням, добрим і злим. Правильно створене заклинання за допомогою чаклунського піску може викликати Володаря. Але ти замість білого прихопив трохи чорного піску, вірно?
— Ну так. Просто захотілося взяти трохи, тільки і всього.
Абатиса кивнула:
— Трохи. Річард, з тих пір, як побудовані вежі, жоден чарівник не зміг набрати чорного магічного піску. Навіть трохи. Його може взяти тільки той, хто володіє Магією Збитку. Бережи цей чорний пісок як зіницю ока. Він набагато цінніший, ніж ти можеш собі уявити.
— Чому? Для чого він потрібен?
— Чорний пісок — протилежність білого. Вони нейтралізують одне одного.
Чорний пісок, навіть одна піщинка, знейтралізує заклинання, що закликає Володаря. Чайна ложка цього піску — зброя дорожче королівств.
— І все ж, — наполягав Ричард, — не може ж бути так…
— Останні чарівники, народжені з подвійним даром, огорнули своєю магією Палац пророків, Пророки тих часів знали, що знову з'явиться на світ чарівник, що володіє обома магіями, бойовий чарівник, тому вони створили і Хагенський ліс, і мрісвізів. Народженого з Магією Збитку повинно тягнути в це місце. Тягнути вести битву тут. Нашийник не дозволяє Магії Прирости вбити тебе. Хагенський ліс забезпечує вихід іншій стороні твоєї магії. Це те, чого сестри Світла не можуть тобі дати.
— Але я бився Мечем Істини. — Річарду здалося, що його голос подібний до голосу волаючого в пустелі. — Я бився ним.
— Меч Істини також був створений чарівниками, які володіли обома сторонами магії. Тільки народжений з даром обох магій здатний розкрити всі його чарівні властивості. Тільки ти здатний закликати всю силу меча. А ти цього ще не зробив.
Меч — підмога для тебе, але ти б і без нього зміг вбити мрісвіза. Досить твого дару. Якщо не віриш, піди в Хагенскій ліс з одним ножем. Ти все одно вб'єш мрісвіза. Цим мечем боролися також інші. І у них взагалі не було дару, не кажучи вже про Магії Збитку. Вони не використали магії меча. Цей клинок був створений спеціально для тебе. Він — підмога, так само як пророцтво, як мрісвізи. Допомога, яка прийшла з глибин тисячоліть.
— Не думаю, що я бойовий чарівник.
— Ти їси м'ясо?
— А при чому тут м'ясо?
— Ти — дитя рівноваги, Річард. Чарівники повинні врівноважувати самі себе, врівноважувати те, що вони роблять, свою силу. Бойові чарівники рідко їдять м'ясо. Таке стримання врівноважує ті вбивства, які 'вони змушені іноді здійснювати.
— Вибачте, Енн, але я ніяк не можу повірити, що володію Магією Збитку.
— Саме тому ти так небезпечний. Всякий раз, коли ти стикаєшся з магією, твій Хань вчиться, як краще тебе захистити, краще тобі служити, але ти не віддаєш собі в цьому звіту. Рада-Хань примножує твої знання, хоч ти цього і не відчуваєш. Ти робиш певні вчинки, навіть не розуміючи їх значення. Як, наприклад, коли тебе потягнуло взяти чорний магічний пісок або круглу кісточку скріна у Еді.
Брови Річарда зійшлися на переніссі.
— Ви і Еді знаєте?
— Так, вона допомогла нам з твоїм батьком пройти через прохід, щоб забрати Книгу Зниклих Тіней.
— Про яку круглу кісточку ви говорите?
Річард побачив промайнулу в очах абатиси тривогу.
— У Еді була кругла кісточка, на якій були викарбувані монстри. Це дуже могутній предмет. Твоя Магія Збитку повинна була притягти тебе до неї.
Річард пригадав, що бачив цю круглу кісточку у Еді на високій полиці.
— Я бачив таку штуку в неї вдома, але не взяв її. Я не міг взяти те, що мені не належить. Може, це означає, що я насправді не володію Магією Збитку?
Аннеліна випросталась.
— Ні, ти ж її помітив. Те, що ти її не взяв, означає всього лише, що, оскільки тоді у тебе ще не було Рада-Хань, твоя сила не настільки розвинулася, щоб притягнути тебе до кістки, як тебе притягнуло до чорного піску.
— Це створює якісь складнощі? — Невпевнено запитав Річард.
Вона посміхнулася. На погляд юнака, кілька вимучено.
— Ні. Еді буде берегти її більше життя. Вона розуміє, наскільки це важливо. І згодом ти зможеш забрати її.
