Хосе Френко задумливо потер своє неголене підборіддя:

— А може, пане Хуанес, ще щось і вийде?

— Що саме, Френко? Що може вийти, коли «Люцифер» потонув і лежить на дні морському?

— От, я ж і кажу: лежить на дні моря. Спокійно лежить, немов чекає, пане Хуанес…

Особливо уповноважений запитливо глянув на свого вірного помічника: нібито він на щось натякає, чи що?.. Але наступної ж таки хвилини Мігель Хуанес кинувся до штурманської рубки і заволав не своїм голосом:

— Негайно зв’язати мене по радіо з портовим управлінням Картанези. Ну, так, так, Картанези, хіба ви не чуєте, йолопе? Давайте! Кажу ж, негайно!

Через кілька хвилин він уже розпоряджався:

— Наказую негайно надіслати групу найдосвідченіших водолазів на узбережжя під урвищем, де стоять руїни стародавнього замку! Так, так, звідки починається шлях через пустелю Хоравенте до лісу Фонтіверос. Водолази мають старанно обшукати морське дно під тим урвищем. Мета: знайти великий автомобіль, що затонув там. Під вашу особисту відповідальність, пане начальник порту. Що, на якій відстані від берега? Скільки вистачить можливості опускатися, розумієте? Майте на увазі, це завдання державної ваги! І одразу ж таки рапортуйте про наслідки — особисто мені, в управління державної поліції!

Повернувшись до кабіни, Мігель Хуанес радісно ляснув свого помічника по плечу:

— Молодець, Френко! Як ви сказали: спокійно лежить, немов чекає, га? Ну, хай почекає трохи, ми його знайдемо, той «Люцифер», це не голка!

І все ж таки повного задоволення не було. Чому?

"Люцифер" знешкоджено, прекрасно… Є шанси, що водолази відшукають його в морі і витягнуть на берег, спеціалісти вивчать його будову і механізми. Самогубство Сивого Капітана не дасть тих наслідків, на які він сподівався, машина потрапить-таки до рук каудільйо. А вивчити її можна буде і без участі загиблого конструктора. Та чи ж справді загиблого? Ось у чому річ!

І знову Мігель Хуанес починав — уже вкотре! — перевіряти свої міркування.

Яким чином Сивий Капітан міг опинитися в Фонтіверосі тоді, коли Мігель Хуанес безуспішно намагався домовитися з ним? Те, що Хуанес чув там той же самий голос, який лунав перед тим у кабінеті начальника поліції, було безумовним. Але як Сивий Капітан дістався до Фонтівероса? «Люцифер» не міг, ніяк не міг проїхати відстань від столиці до Фонтівероса за такий короткий час. А крім того, численні пости поліції і жандармерії на шляхах, що вели до Фонтівероса, не пропустили б Сивого Капітана в ліс, обов’язково затримали б його. І все ж таки то був його голос, який Хуанес чув на галявині. «Люцифер» міг би за такий короткий строк дістатися до Фонтівероса, якби він мав крила й швидкість літака. Але ж це автомобіль, бодай і дуже вдосконалений, а не літак. Як же тоді? Загадка лишалася нерозв’язаною…

Мігель Хуанес знов починав міркувати вголос, поглядаючи на Хосе Френко.

— Слухайте, Френко. Ми маємо врахувати навіть такі можливості, які з першого погляду здаються неймовірними, розумієте. Наприклад, отаке. А що, коли в команді «Люцифера» була ще одна людина з таким самим голосом, як у Сивого Капітана? Та не вилуплюйте ваших дурних очей, все може бути. Це ж загадка, гідна найскладнішого детективного роману. Ну, розумієте? Двоє з однаковими голосами. Такими однаковими, що їх важко розрізнити.

— Розумію, пане Хуанес, — покірно обізвався Хосе Френко.

— Тоді слухайте далі. Один з них розмовляв по телефону з начальником поліції в столиці, а другий був у "Люцифері", який у той же час уже перебував поблизу Фонтівероса. І той другий відповідав мені там, на галявині. Розумієте, один лишався в столиці, а другий — на "Люцифері"… І, значить, один з них, той, що я його умовно називаю другим, загинув разом з «Люцифером», стрибнувши в море. Другий, а не перший Тоді все розв’язується

— Що розв’язується пане Хуанес?

— Та загадка ж голосів Усе стає ясним

— А хто ж загинув разом з "Люцифером"?

— Я вже який раз вам кажу: другий!

— Так, пане Хуанес Але хто ж насправді цей другий?

Мігель Хуанес злісно сплюнув

— А мені звідки знати? Або Сивий Капітан або не Сивий Капітан, одне з двох Слухайте Френко, ідіть ви під три чорти з вашими запитаннями! Ви просто заважаєте мені міркувати!

Цього разу Хосе Френко промовчав А Мігель Хуанес вів далі, розвиваючи свої дотепні припущення:

— Отже, постає ще одне запитання: хто з тих двох загинув разом з «Люцифером»? Перший чи другий? Сивий Капітан чи хтось інший? Якщо Сивий Капітан, то справа полегшується. Він, як ви свого часу вірно сказали, Френко, більше не псуватиме нам настрою. Але може бути й інше. Разом з «Люцифером» міг загинути той, хто мав схожий із Сивим Капітаном голос. Той, другий. Тоді Сивий Капітан залишився живим і десь перебуває, можливо, в столиці… І це було б вкрай погано. Бо безглуздям було б думати, що ця вперта людина не вигадуватиме й далі щось злочинне Тоді нас чекають суцільні неприємності, Френко. Головне ж, ми не знаємо, хто він такий насправді… І винні в цьому ви, Френко!

— Я?.. — Хосе Френко не зміг приховати свого здивування.

— Так, ви. Хіба я не казав вам одразу арештувати того Педро Дорілью, вашого знайомого з Авеню-дель-Прадо? Чому він досі не арештований? Я певен, що цей Педро Дорілья щось знає про справжню особу Сивого Капітана. Хіба ж ви не пам’ятаєте, як він тоді нахабно тримався? Отже, Френко, я вимагаю від вас негайних заходів Щоб завтра-таки я мав уже наслідки його допиту. Зрозуміли? Цей Дорілья — дуже енергійна людина, наскільки я пам’ятаю, гм… Та ви й самі мабуть, не забули про деякі неприємні наслідки вашої з ним зустрічі, чи не так?

Хуанес добре знав свого помічника і тому не додав більше жодного слова. Він і без того побачив як на низькому лобі Френко набрякла товста жилка, а обличчя загрозливо почервоніло Тепер Мігель Хуанес міг бути певним Педро Дорілья буде арештований і до того ж негайно

Приїхавши з аеродрому, Мігель Хуанес перечекав ще кілька хвилин перед тим, як іти з доповіддю до начальника поліції, хоча й знав, що той нетерпляче його чекає. Він ще раз ретельно обміркував становище, зважив усі слабкі сторони майбутньої доповіді. І коли відповіді на всі можливі запитання були вже складені, наважився увійти.

Так, Карло Кабанерос чекав на свого особливо уповноваженого. Одразу було помітно, який він зацікавлений. Маленькі оченята на товстому обличчі майже горіли від нетерпіння, принаймні так здалося Хуанесу.

— Отже, сідайте і доповідайте, — вимовив начальник поліції, не зводячи погляду з детектива. — Коротко і ясно.

— Доручення каудільйо, — слава йому! — виконане, — промовисто почав Мігель Хуанес, підносячи урочисто руку і на хвилинку спиняючись, як належало в таких випадках.

— Слава йому! — луною відізвався начальник поліції, так само підносячи руку. І одразу сердито додав: — Доповідайте мені, доповідайте!

— Слухаю, пане Кабанерос. «Люцифер» був оточений у Фонтіверосі. За розробленим мною планом я почав переговори з Сивим Капітаном. Але він відмовився здатись і зробив спробу вирватися з лісу. Я гнався за ним слідом. Автомобіль Сивого Капітана мусив спинитися над урвищем. Та чи внаслідок власної необережності, чи намагаючись будь-що вислизнути з наших рук, Сивий Капітан скерував машину в море, зірвався з урвища і потонув. Водолази за моїм наказом зараз розшукують «Люцифер», щоб виконати і цю частину доручення: машина таки опиниться в наших руках, пане Кабанерос!

— Гм… — сухо обізвався начальник поліції, і Мігель Хуанес здивовано поглянув на нього: ні, аж ніяк не такої стриманої відповіді чекав уславлений детектив після своєї переможної доповіді. Щось тут не так. Але — що саме?..

— Гм… — повторив начальник, все так само не зводячи пильного погляду з Хуанеса. — Значить, «Люцифер» потонув? Ви певні цього?

— Цілком, — твердо відповів Хуанес. Він розумів, що мусить тепер виявляти якнайбільше впевненості.

— Ви бачили на власні очі, як він упав у море з урвища і потонув? — допитувався начальник поліції.