ВАСИЛЬ. Я бачу, мадам. Кожний палець у золоті. А ви хто за професією?
ГНИПІДКОВА. Хірург... Лікарні номер сім...
ВАСИЛЬ. Ну, ви знаєте, мадам, українські дипломи в Америці...
ГНИПІДКОВА. Знаю. То може для початку вийду за американця заміж, тоді підучусь... Американським лікарям, кажуть, добре платять. Свого кину. Тоді підберу вже по душі і по грошах.
ВАСИЛЬ. Цікаве у вас мислення, мадам.
ГНИПІДКОВА. Цікаве. Як у кожної жінки. Жіноче. Ми ж не головою думаємо.
ВАСИЛЬ. Ви нам підходите, мадам. Заповнюйте анкету, залишайте паспорт.
ГНИПІДКОВА. Паспорт і диплом — ніколи. Навіть під дулом пістолета, хлопці... Тепер так багато пройдисвітів і шахраїв у світі розвелось. Кажуть, спочатку забирають паспорти, тоді гроші, а потім у борделі продають: до Туреччини, Німеччини, Об'єднаних Еміратів, Ізраїлю...
ВАСИЛЬ. Ми вас вивозимо до Америки, мадам, а не в Ізраїль.
ГНИПІДКОВА. А яка різниця?
ВАСИЛЬ. Велика.
ГНИПІДКОВА. Я розумію. Америка є велика, Ізраїль — маленький. Хвіст крутить собакою.
ВАСИЛЬ (невдоволено). Що ви всі про собак?!
ГНИПІДКОВА. Так рік Собаки ж.
КОЛЮНЬЧИК. Труси на згадку купите?
ГНИПІДКОВА. На згадку яку? Ніякої згадки ще не було...
ВАСИЛЬ. Ну, це ми фігурально. Труси від Берлусконі...
ДЖЕК. Від Версаччі.
ВАСИЛЬ. Пардон, від Версаччі. Я все їх плутаю. Версаччі вже вбили, а Берлусконі ще живий.
ГНИПІДКОВА. Оці труси?! (Бере одну пару в руки). З васильком?
ДЖЕК (дивиться на Василя). Соррі... З васильком.
ГНИПІДКОВА. Мені без чоловіка збуджуватися не можна. Наступного разу. Як тільки заміж вийду. У мене ще від Івана 12 пар залишилося. На цілий рік. Ну, я, хлопці, пішла. Дрібненькі ви для мене.
ВАСИЛЬ. А анкету, мадам? Візьміть анкету. Вдома заповните...
ГНИПІДКОВА. Можна і вдома...
ВАСИЛЬ. Колюньчику, клич наступну. (Заходить наступна).
ДЖЕК. Соррі, пліз... Як звати?
КРУЦИК. Круцик. Перепрошую... А ви що по іменах підбираєте?
ВАСИЛЬ. Оскільки п'яту графу ліквідували, так ми по іменах. Нас цікавлять тільки українки.
КРУЦИК. Так це ж дискримінація жінок!..
ВАСИЛЬ. Нічого подібного. Таке у нас замовлення. На такий товар...
КРУЦИК. Товар?
ВАСИЛЬ. Ну, це по-татарськи, мадам... Від слова «товариш»... Фігурально. Товаришка. Розумієте — велика нація підупадає. Американська. Можна сказати, повний моральний, мадам, дефолт. Терміново потрібне вливання гарячої козацької крові...
КРУЦИК. Так ви мене, перепрошую, на нічні аналізи запросили?
ВАСИЛЬ. Ви не так зрозуміли, мадам. Ми фігурально. Підбираємо наречених для американських женихів. Терміново потрібні українки. В Америці дефолт.
КРУЦИК. Так ви українок по іменах визначаєте?
ВАСИЛЬ. І по церкві. За концепцією пана Поровського...
ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Тепер по-іншому не визначиш.
ВАСИЛЬ. Чоловіків, мадам, ще можна по бані...
КРУЦИК. По якій бані?
ВАСИЛЬ. По церковній, мадам. Якщо баня кругла і золота з голубим...
КРУЦИК. Що ви мені голову морочите і, перепрошую, те, що нижче...
ВАСИЛЬ. І ми, мадам, перепрошуємо. То ви українка, мадам? У нас є перелік українських імен... (Дивиться у папірець). Катерина, Леся, Олеся, Галина, Світлина, Дарина, Ярина, Марина, Мирослава, Роксана, Роксолана, Руслана, Соломія, Іванна, Петрина, Василина...
КРУЦИК. Я, перепрошую, якраз Василина.
ВАСИЛЬ. Чудово, мадам!.. А я Василь. Отже, ми з вами тезки.
КРУЦИК (розчаровано). Так ви не американець?
ВАСИЛЬ (показує на Джека). Американець он він. Але українського походження.
КРУЦИК (розглядає уважніше Василя). На перший випадок може бути. Якщо, зрозуміло, справжнього американця не зустріну.
КОЛЮНЬЧИК. Тітко, он він справжній. (Показує на Джека). Без походження. На Манхеттені народився.
КРУЦИК. Ану, перепрошую, встань. (Василина підходить до Джека).
ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Не зрозумів?.. Пліз-айм... Я?
КРУЦИК. Ну, не я ж. Не ти ж мене, перепрошую, вибираєш, а я тебе.
ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Ви не так зрозуміли!
КРУЦИК. А що тут розуміти? І так все ясно. (Витягує його за столу). У мене вже був один. Ікона писана!.. Як за столом сидів. А як устав — одна нога довша, друга коротша. А третьої взагалі не було. Ще під час виконання інтернаціональних обов'язків позбувся. Перепрошую, втратив її на полях Афганістану. Вставай, вставай!
ВАСИЛЬ. Що ви собі дозволяєте?
КРУЦИК. А оце бачив? (Василина тикає пальцем у вивіску). Бачив, питаю?
ВАСИЛЬ. Ну.
КРУЦИК. Не нукай. Читай.
ВАСИЛЬ. Кантрі клаб... Агенція знайомств.
КРУЦИК. Не клаб і не краб, а клуб, перепрошую, агенція знайомств. От я й знайомлюсь. Закачай штанину. Так... (Мацає його за ногу). Тепер закачай другу. (Роздивляється). І ця біла, аж жовта. Хворієш жовтухою?
ДЖЕК. Ноу... Соррі, жовтухою...
КРУЦИК. А чого ноги жовті? Вмирати збираєшся?
ВАСИЛЬ. Мадам, воно в нього від несподіванки.
КРУЦИК. А ти, перепрошую, клієнте номер два, помовч... І до тебе черга дійде. (До Джека). Показуй руки. Закачай. Теж, як віск... І ти гадаєш?..
ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Я нічого не гадаю.
КРУЦИК. А тепер ти. (Підходить до Колюньчика).
ВАСИЛЬ. Мадам, студент не продається. Йому ще вчитися треба на... Ван-Гога...
КРУЦИК. А я його й не купую. Мені жовтороті ні до чого.
ВАСИЛЬ. Так чого його ото дивитися?
КРУЦИК. Ти помовч, помовч, адвокате. (Це до Василя). А ти встань, студенте.
КОЛЮНЬЧИК. Фути-нути. У мене ім'я є.
КРУЦИК. Я вже сказала, студенте, я за тебе заміж, перепрошую, не збираюсь виходити. Мені жовтороті не підходять. Закачай ногу.
КОЛЮНЬЧИК. Фути-нути... Може штанину?
КРУЦИК. Поговори мені. Закачай. Так... Тепер другу. Тепер покажи Джеку і оцьому (показує на Василя) адвокату.
КОЛЮНЬЧИК. Фути-нути... Показав — і що далі?
КРУЦИК. А далі за гарні ноги дають медалі. Отакі, Джеку, у тебе мають бути ноги і руки. Як у студента. Бачив? Товар лицем. А ти мені, перепрошую, що пропонуєш? Жовті свічечки від Московського патріархату?
ДЖЕК. Соррі... Пліз... То вони, ясна пані, від сидячої праці.
КРУЦИК. А ти бігай. Перепрошую, за бабами бігай. Вони наллються. Як у студента. Ти ж одружуватися збираєшся? Може щось і вибігаєш. А тепер ти. (Це до Василя). Чого витріщився? Виходь.
ВАСИЛЬ. Я одружений, мадам. Хоч тепер і фіктивно.
КРУЦИК. Якщо фіктивно, то й розлучитися недовго. Та я тебе ще й не беру. Показуй зуби. Я так і знала. Перепрошую, куриш чи прополіс у сухом'ятку жуєш?
ВАСИЛЬ. Ні... Не палю і не жую.
КРУЦИК. А чого такі жовті? На пасті економиш? Вживай «бленд-а-мед». Он зуби вже камінням обросли. Виходь з-за столу... На ноги подивлюсь... Не купуватиму ж кота в мішку...
КЛАРА. Ах ти, собако... (Це Клара вибігає з комірчини з віником у руках). Ти на очах рідної жінки готовий продатися цій су... Ах, ти су...
КРУЦИК. Ша-а! Не кричи і не розмахуй віником. Я його й даром не візьму. Про який продаж ти говориш? Мені щоб ще доплачували, то я його... Я йому кажу, щоб вийшов з-за столу і хоч пару трусів продав. Чого ти там сидиш і маркетингом трусів не займаєшся?
ВАСИЛЬ. Знижка десять відсотків. Якщо оптом.
КРУЦИК. Оптом, оптом. Дай пар сім. Ні, давай краще п'ять. У святкові дні з ними тільки морока... Може, перепрошую, буде свято і на моїй вулиці, як ти кажеш, Джеку? Га-а? (Вона бере кілька пар трусів, кладе гроші). Ну й розмалювали... Мабуть, наші, хоч і латинкою понаписувано... Що воно хоч тут написано?
ВАСИЛЬ. Це від Берлусконі, мадам...
ДЖЕК. Соррі, пліз... Від Версаччі...
КОЛЮНЬЧИК. Ну, фути-нути... (Підходить до дверей). Хто там наступний?..
У кімнату входять троє: начебто чоловік, жінка, хлопчик. Дорослий з косичкою, хлопчик і жінка «під їжачка».
