Картина I
Біля дверей відділу № 28 натовп. Всі галасують. Кожний силкується пробратись першим до дверей. Ніхто нікого не пускає. Крок-Ценденбаум сором'язливо стримує натовп, впершись руками в одвірки. Коридором біжить Кіра Кнольц.
КНОЛЬЦ (про себе). Невже я таємницю розгадала?! Невже вона помре в моїй душі?! (Стрибає в натовп).
Хтось головою пробиває двері. Вони відчиняються, і всі падають на підлогу. В кабінеті на столі стоїть босоніж тьотя Варя. В її руках мітла. Тьотя Варя змітає зі стін пилюку.
ТЬОТЯ ВАРЯ (здригнувшись). Тю-ю! Пришелепуваті! Тільки те й роблять, що по кабінетах від нудьги цілими днями ганяють. За що їм гроші платять? На східцях смітять, плюються, а ти після них прибирай. І для кого я урни ставлю?!
ФАРТУШОК (зціпив кулаки). Десь тут портфелик, голубонько, був?
КАБЛУЧОК (зціпив кулаки, ледве стримуючи себе). А де ж, душенько, портфелик?
ХВОСТЕЦЬКИЙ-ЩУКІН (поштиво кланяючись). Шановна, ви не бачили, куди портфелик свій поклав він?
Картина II
Повзуть у кабінет. Потім схоплюються на ноги і розбігаються по кабінету. Тьотя Варя виходить у коридор з відром у руках. Всі нишпорять під кріслами, столом, диваном, за сейфом, трюмо, шафою, стелажами, картинами, портретами, під килимами, підшивками газет, журналів. Всі сопуть і сором'язливо лаються.
ДІЯ VI І ОСТАННЯ
Картина I
Ті ж. Входить тьотя Варя. В її руках портфель. Портфель жовтий, але вже не товстий.
ТЬОТЯ ВАРЯ (голосно). Ви цим цікавились? Кому його віддати?
ВСІ (одночасно висовують голови, дивляться на тьотю Варю). Пор-р-р... (на деяку мить залишаються з широко відкритими ротами. Потім голосно, радісно). Він! Портфель!
Кидаються до тьоті Варі. Перша підбігає сором'язлива Крок-Ценденбаум і вириває з рук. На неї накидаються 12 заввідділами і виривають портфель.
КНОЛЬЦ (обурено, хвилюючись). Нікчемні, підлі всі і, взагалі, нікчеми. Я ненавиджу вас і більше – не терплю!
ТЬОТЯ ВАРЯ (ще більше дивується). Подуріли люди. За портфель б'ються. Бийтесь, хоч лусніть. (Продовжує спокійно змітати павутиння).
В кабінеті розпочинається бійка. Скромний службовець Фартушок будильником б'є по голові Хвостецького-Щукіна. Сором'язлива Крок-Ценденбаум трощить рахівниці на черепах заввідділів від № 1 до № 12. Під столом Кіра Кнольц.
КНОЛЬЦ (стогне і вигукує). Помру я швидше, ніж портфель віддам. Вмираю я, не люблячи нікого.
Тьотя Варя кидає мітлу і, перелякана, тікає з кабінету. Сором'язлива Крок-Ценденбаум хапає мітлу і з словами: «Віддайте портфель!» розмахує над головами. Пилюка стоїть стовпом. Видніються черевики заввіділом № 25, підтяжки — № 26, штани — № 27, лисина — № 28.
КАБЛУЧОК (схоплюється на ноги). Ви звірі всі! Я крові вимагаю!
ФАРТУШОК (схоплюється на ноги). Пси ненажерливі! Я вимагаю жертв!
ФАРТУШОК і КАБЛУЧОК (одночасно – вимогливо, гнівно). Дайте мені, чого я вимагаю. Портфель віддайте мені, і завтра я одружуюсь.
КНОЛЬЦ (бадьоро). В землі спочинемо ми всі.
У повітрі літають папери, арифмометри, друкарські машинки, настільні календарі, чорнильні прилади, зойки, стогін, вигуки, лайка. Чути, як портфель роздерли на шматочки.
КНОЛЬЦ (егоїстично, радісно). Тепер ні пуху вам і навіть ні пера!
На порозі з'являється Незнайомець Ікс-плюс-Ігрек. За його спиною — перелякана тьотя Варя.
ХВОСТЕЦЬКИЙ-ЩУКІН (злякано, тихесенько). Петро Петрович прийшли!
Всі блискавично виструнчуються.
НЕЗНАЙОМЕЦЬ (громовим басом). Дурні-і! (У кожного на устах з'являється блаженна усмішка). Портфель попав під скорочення штату.
Незнайомець виходить, гримнувши дверима. Всі хапаються за голови. Німа сцена. Тьотя Варя посміхається.
КІНЕЦЬ
