КЛАРА. І ти, студенте, бізнесмен? О Господи. А хто ж учитися і працювати у цій державі буде?
ВАСИЛЬ. Помовч. Краще скажи — товар сподобався?
КЛАРА. Якого ж він розміру?
ВАСИЛЬ. Це безрозмірні. Як колготки.
КЛАРА. Вони ж десь вісімдесят другого розміру.
ВАСИЛЬ. При одяганні зменшуються! Це ж американські. Одягаєш і зменшуються...
КЛАРА. О Господи. Зведеш ти мене зі світу. Без трусів. Аби не клімакс, кинула б тебе і пішла світ за очі. Навіть за бомжа.
ВАСИЛЬ. Життя після клімаксу тільки починається. Учені так пишуть...
КЛАРА. Такі звихнені, як ти.
ВАСИЛЬ. Оноре Бальзак писав.
КЛАРА. Тільки не у нас з тобою. Та й ти не Оноре.
ВАСИЛЬ. Я Ніцше... (До студента). Колюньчику, ти там акуратно розвантажуй товар. Її не слухай. Тобі до бальзаківського віку ще далеко.
КЛАРА. До клімаксу також.
ВАСИЛЬ. Розвантажуй, Колюньчику, розвантажуй. Коли хочеш мати своїх десять відсотків.
КЛАРА. І ви оце йому вірите? Десять відсотків!.. За десять відсотків я й сама цю фуру розвантажила б. Так не буде ж їх.
ВАСИЛЬ. Помовч.
КЛАРА. Не помовчу!
ВАСИЛЬ. Помовч, ступо!
КЛАРА. Не помовчу, собако! Не дури себе і дітей.
Колюньчик мовчки розвантажує. Кладе товар на ліжко, на підлогу. Нарешті у кімнаті з'являється з-за «гуманітарки» Василь. Позаду нього довготелесиіі Колюньчик.
КОЛЮНЬЧИК. А цей апарат куди?
ВАСИЛЬ. Клара візьме.
КЛАРА. Сам візьми. Що ти мені оцю залізяку підсовуєш?
ВАСИЛЬ. Це не залізяка. Це наш хліб.
КЛАРА. У залізі?
ВАСИЛЬ. У металі і фарбі.
КЛАРА. О Господи. Ще й фарбувати будеш?.. Цікаво, а що?
ВАСИЛЬ. Труси.
КЛАРА. Ні, я таки повішусь на цьому вісімдесят другому розмірі.
ВАСИЛЬ. Помовч. (До студента). Колюньчику, покажи роботу апарата.
КЛАРА. Ти що, здурів? Якого апарату?
ВАСИЛЬ. Тобі тільки одне в голові. Це зовсім інший апарат. Сам студент придумав. Працює на електриці і вручну.
КЛАРА. О Господи! З ким я зв'язала свою нещасну долю?..
ВАСИЛЬ. Колюньчику, показуй роботу апарата. Не звертай на неї уваги. Вона все життя плаче, але щоб уже пішла від мене, так ніколи. Вірить, що я таки стану мільйонером. Он Філіпп Моріс з чого починав?.. З пачки сигарет. Можна сказати, з диму... Рокфеллер — з пляшки нафти. Пускав дим ув очі — продавав як ліки...
КЛАРА. А ти із жіночих трусів?.. Прозорих. Можна сказати, шириною у горизонт.
ВАСИЛЬ. Не передражнюй. З чогось же колись починати треба.
КЛАРА. З чого ти тільки не починав: і з цвяхів, і з дощок, і з шпалер, і з томатів, і з карамельки...
ВАСИЛЬ. Замовкни!.. Я шукав свою нішу.
КЛАРА. Яку нішу?
ВАСИЛЬ. Не ту, що ти подумала. Бізнесову нішу. Колюньчику, увімкни апарат. Кларо, подай йому свої труси.
КЛАРА. Ті, що на мені? Ті, що на ногах?
ВАСИЛЬ. Ті, що в руках.
КЛАРА. І що ж вийде?
ВАСИЛЬ. Побачиш. Тільки про всяк випадок відійди. На метрів два...
КЛАРА. Ви зовсім збожеволіли з цим бізнесом. Що ви хочете робити?
ВАСИЛЬ. Мовчи, дивись — побачиш.
Колюньчик бере труси. Закладає в апарат. Натискає кнопку. Щось клацнуло, вибухнуло і задиміло. Кімната наповнилася димом. Труси начебто загорілися. Клара перелякано кидається в протилежний куток кімнати. Перелякана хапається за голову.
КЛАРА. О Господи!.. Слава Богу, жива. Вони цим бізнесом мене вб'ють і квартиру спалять.
ВАСИЛЬ. Не панікуй. Апарат випробуваний на людях. Працює, як ваги в аптеці. Колюньчику, виймай і показуй мадам.
КЛАРА. Не називай мене так.
ВАСИЛЬ. Я люблю так. Не те, що ти мене обзиваєш собакою.
Колюньчик виймає з апарата труси. Подає Кларі.
КОЛЮНЬЧИК. Ще теплі. Можете одягати.
КЛАРА. Що одягати?
КОЛЮНЬЧИК. Труси.
КЛАРА. Оце труси? Господи!.. А це що за собака на них? Господи, червоний пес у чорних окулярах стягує труси з якоїсь дами. Ви збожеволіли!..
КОЛЮНЬЧИК. Це тепер так модно. Труси від Мадонни...
КЛАРА. А собака чого червоний?
КОЛЮНЬЧИК. Не червоний, а вогненний. За китайським календарем. Рік Вогненного Собаки.
ВАСИЛЬ. Наймодніші труси року. Одягни.
КЛАРА. При студентові?
ВАСИЛЬ. Одягай через голову. А ти що, хіба ніколи не роздягалася перед студентами? Перший раз чи що? Ти ж в Академії мистецтв працювала. Натурницею.
КЛАРА. Коли це було... Та й фігура не та. Я можу й так одягти. Але щоб собака труси з дами знімав... Перший раз бачу. Студенте, що ти на це скажеш?
КОЛЮНЬЧИК. У мене ім'я є.
КЛАРА. Це ім'я чи прізвище?
ВАСИЛЬ. Яка тобі різниця? Одягай.
КЛАРА. Гаразд, гаразд, Колюньчику, не ображайся. Краще скажи: жінки люблять, коли з них штани знімають?
КОЛЮНЬЧИК. Це не по моїй лінії. Вам видніше...
Клара тим часом приміряє труси. Через голову.
ВАСИЛЬ. Тобі тільки одне в голові. Одягла? Ну, як?
КЛАРА. Та начебто гріють. Хоч у кімнаті нічим дихати.
ВАСИЛЬ. Тоді, Колюньчику, розвантажуємо і за роботу.
КЛАРА. За яку роботу?
ВАСИЛЬ. Труси штампувати будемо. З собакою на зворотній стороні. Тепер це модно. Труси від Мадонни.
Картина друга
За столом сидить Василь. Дивиться в стелю, тоді на папір і щось пише. Заходить Клара.
КЛАРА. Ось я тобі газети з оголошеннями принесла. Фірмам потрібні молоді чоловіки. До сорока років. Оплата від 300 до 500 доларів.
Василь здивовано дивиться у бік Клари, але немов кудись за обрій. Крізь неї.
ВАСИЛЬ (питає Клару). Ти мене бачиш?
КЛАРА. Начебто бачу.
ВАСИЛЬ. Тоді скажи — я схожий на ідіота?
КЛАРА. Як оце дивишся за обрій, то як дві краплі води.
ВАСИЛЬ. І ти справді гадаєш, що я зі своїми даними на когось у цьому капіталістичному світі працювати буду? Я що — гірший від інших?
КЛАРА. Василю, але час показав, що з тебе ж такий бізнесмен, як з мене Ані Лорак. Чим ти вже тільки не торгував: і окулярами, і томатами, і бюстгальтерами, і курячими лапками, і карамельками, і трусами. Нічого ж не вийшло. А тут поглянь, яку тобі роботу пропонують. Які гроші!.. Ти хоч глянь. (Подає йому газету, але той сердито відмахується).
ВАСИЛЬ. І не подумаю...
КЛАРА. Не будеш, так не будеш, а як там труси?
ВАСИЛЬ. Які труси?
КЛАРА. Жіночі труси. Ті, що собака вогненний в чорних окулярах стягує їх з дамських сідниць.
ВАСИЛЬ. Не йдуть. Не той розмір і не той коленкор. Не та фарба. Не ті асоціації. Зрозуміла?
КЛАРА. Не зрозуміла.
ВАСИЛЬ. А що ж тут розуміти? Кожна баба візьме в руки, погляне на труси і назад кладе. Каже, партнер подумає, що там не фарба Гогена, не світло і тіні, а місячні. Дурень — студента послухав!.. Рік Собаки, китайський пес!.. (Знущально). Червоний, як вогонь. На дракона схожий. А на практиці ось що вийшло... І «гуманітарну» не продали і американські труси закаляли...
КЛАРА. Казала ж вам, дурням, василька намалюйте, тільки ж не зеленого, а синього... Як небо влітку. Як у студента-художника «пензлик». Труси з молотка пішли б. Яка баба відмовиться від «пензлика»?
ВАСИЛЬ. Не мороч мені голови. Дай подумати, як цю помилку виправити. Може труси в стриптиз-клуб відвезти?.. Стартовий капітал потрібний. Інвестор. А що, якщо?.. Це ж ідея!
КЛАРА. Яка ідея?
ВАСИЛЬ. Не твоєї жіночої голови діло. Це ж ідея!.. (Тримається за голову, бігає по кімнаті). Кларо, це ж ідея! Дай сюди альбом!.. Сімейний альбом. (Бере альбом, дивиться, тоді підбігає до Клари, цілує).
