Олег Чорногуз
За десять відсотків, або Брат Васі
(Комедія)
Дійові особи
ВАСИЛЬ, або МАХТЕЙ — український бізнесмен.
КЛАРА, або ВІРА — його дружина.
КОЛЮНЬЧИК — студент.
ДЖЕК, або ДМИТРО,
ЕШЛІ, ВОЛТЕР — американці українського походження.
ВАСИЛИНА, ГНИПІДКОВА, ДУЦИК,
ПУЦИК, КРУЦИК, ФУЦИК, ЖІНКА №7 — жінки, що бажають виїхати до Америки — віковічної мрії кожного українця.
ХЕРАСИМ'ЮК-РИМАРЕНКО — листоноша.
ДЖЕК-ДРУГИЙ — кімнатний собачка.
ДІЯ ПЕРША
Картина перша
До квартири наближається Клара. Відчиняє двері, з яких валить дим, хапає віника, навстіж розчиняє вікно.
КЛАРА. О Господи!.. Колись і цю хату таки спалять. Господи, від чого воно так чадить? Задихнутися можна. Всю планету закоптили. Чи щось підсмажували... Чи щось пригоріло... Що вони тут смалили? (Розганяє дим віником, сідає на підвіконні). Ну й смердить! Можна вчадіти! Поки той бізнес вигорить, то я за цим димом на небо піду. А казав, собака, скоро в хаті грішми запахне... А це чим тхне? (Бере якусь тканину на підвіконні, принюхується). Що воно таке? Розцяцьковане... Ієрогліфи якісь... Та ще й димить по скаженому.
О Господи! Коли вже цей бізнес закінчиться? Коли він, собака, якусь роботу людську для себе знайде? Це ж треба стільки у мене було тих кандидатів у женихи, а я за цього баламута заміж вийшла... Чи це воно в усіх жінок світу так, чи тільки у мене, нещасної? У сусідів чоловіки, як чоловіки, а в мене... бізнесмен.
У дверях з'являється величезна, наче фура, купа білої тканини чи паперу. Ця вся величезна маса грізно наближається до хазяйки і притискає її майже до стіни. Клара б'є ту фуру віником і починає кричати.
КЛАРА. О Господи!.. Людоньки, рятуйте! Якась душогубка на мене суне!..
По той бік фури чути голос.
ВАСИЛЬ. Дурна, не кричи. Сусіди позбігаються... (Жінка лупцює віником по фурі). І не бий віником товар. Це погана прикмета. Знову бізнес прогорить.
КЛАРА. О Господи! Це знову ти... Зі своїм черговим бізнесом. А цього разу що за ліфчики привіз?
ВАСИЛЬ. Це не ліфчики...
КЛАРА. Я вже не питаю, що за товар, я хочу знати, звідки все це добро?
ВАСИЛЬ. З американської «гуманітарки».
КЛАРА. О Господи!.. У нашій кімнаті ще тільки американської «гуманітарки» не вистачало.
КОЛЮНЬЧИК. Василю Івановичу, (подає голос сива голова, що з'являється з-за фури з якимось чорним причандаллям у руках), а куди ваш апарат пристроїти?
КЛАРА. Його апарат можете у музей історичних цінностей здати. Він у нього за цим бізнесом уже і не доїться, і не стріляє. О Господи! Де ти, собако, взявся на мою голову? А були ж такі женихи... Один з них навіть у президента працював... (Знову замахується віником, Василь кричить з-за фури).
ВАСИЛЬ. Двірником. У телекомпанії...
КЛАРА. Хай двірником, але ж не бізнесменом. Хоч чесним був...
КОЛЮНЬЧИК. Василю Івановичу, в мене вже руки болять. Куди цей апарат поставити? Я вас питаю...
ВАСИЛЬ. Став на підвіконні, якщо нема куди.
КЛАРА. Тільки не на підвіконня. Ви останню шибку розтрощите... (Хоче вдарити віником по сивій голові).
ВАСИЛЬ. Не бий, не бий. Це не моя голова. Це голова мого нового партнера...
КЛАРА. О Господи. А я ледь безневинного чоловіка по голові не вмастила.
ВАСИЛЬ. Помовч. Це не чоловік. Це студент. Студента посоромилася б.
КЛАРА. Оце студент? З такою сивою головою? (З-за фури виглядає тільки сива голова).
ВАСИЛЬ. То в нього від наук усяких. Не те, що в тебе.
КЛАРА. Я й кажу... Видно, перевчився. У бізнес, як ти, собако, пішов? О, Господи, врятуй і помилуй!
КОЛЮНЬЧИК. Тітко, тихо. (Це студент — сива голова). Дайте слово сказати.
КЛАРА. Кажи. Це ж не на лекції. Хто тобі не дає?
КОЛЮНЬЧИК. Я не сивий. То сивина ось від оцього американського товару. Він у під'їзді звалився на мою голову. (Струшує чуба). Якийсь порошок. Від молі чи антимолі...
КЛАРА. Для молодого чуба всамраз... У голові, як знайдете...
КОЛЮНЬЧИК. Не в голові, а на голові.
КЛАРА. А яка різниця? Тепер ця антимоль, о Господи, і в головах заводиться. А ви ще й у мою кімнату завезли. Що я з цією «гуманітарною» робитиму? Їстиму? Хоч розв'яжи цю фуру. Покажи дружині, що ти цього разу привіз!
ВАСИЛЬ. Витягни і сама подивись...
КЛАРА. О Господи. Ти ж єдине вікно, собако, цим товаром затулив. За цією «гуманітарною» нічого не видно. У кімнаті, як у нашому під'їзді вночі.
ВАСИЛЬ. А ти увімкни світло.
КЛАРА. А ти лампочку купив? Остання перегоріла.
ВАСИЛЬ. Колюньчику, відсунь товар від вікна. Хай Клара гляне на товар лицем. Покажи їй один екземпляр із першої партії.
КЛАРА. Так це вже друга партія?
ВАСИЛЬ. Першу артистам цирку відвезли і там відштампували... Чуєш, димом пахне? Якщо товар піде, буде й третя. І четверта. У нас партій багато... Усім «гуманітарна» потрібна. Для народу. Для електорату. Як вони кажуть...
КЛАРА. О Господи... Він ще й партії обслуговує...
ВАСИЛЬ. Колюньчику, не слухай її. Витягуй товар. Хай дивиться і замовкне. Уже голова від неї болить.
Колюньчик витягує щось біле з «гуманітарки», подає Кларі. Та бере, розтягує її перед вікном, від якого Василь трохи відтягнув фуру. Клара крутить, як білим прапором, предмет і так, і так. Роздивляється.
КЛАРА. Нічого добрати не можу. Що воно таке? Велике і незграбне.
ВАСИЛЬ. А ти придивись краще.
КЛАРА. Роздивляюсь, а що це таке, убий — не второпаю.
ВАСИЛЬ. Що ти на них дивишся, ступо квадратна!.. Одягни, приміряй. Якраз на тебе.
КЛАРА. Що «одягни»? На що?
ВАСИЛЬ. Труси одягни. На себе.
КЛАРА. Оце труси?
ВАСИЛЬ. Так, труси. Дамські.
КЛАРА. І ти мені кажеш — «одягни». При студентові...
ВАСИЛЬ. Студент сліпий. Він не бачить.
КЛАРА. Як сліпий?
ВАСИЛЬ. Отак, сліпий. Ти що, ніколи сліпих не бачила?
КЛАРА. О Господи. Він уже інвалідів експлуатує.
ВАСИЛЬ. Він не зовсім сліпий. Тільки тимчасово.
КЛАРА. Як це сліпий тимчасово?
ВАСИЛЬ. Я на його окуляри у під'їзді наступив. Точніше, вони йому з носа злетіли. Під мій лівий черевик.
КЛАРА. О Господи. Нам ще цього не вистачало. Мабуть же достобіса дорогі.
ВАСИЛЬ. Американські. З попередньої «гуманітарки».
КЛАРА. Нам ще тільки американських окулярів не вистачало. О, Господи!
ВАСИЛЬ. Залиш Господа в спокої. Не експлуатуй його. Він все одно тебе з-за цієї фури не почує. Краще на труси подивися.
КЛАРА. При студентові?
ВАСИЛЬ. Та не ті, що на тобі, а ті, що в тебе на руках.
КЛАРА. О Господи, так це ти справді труси привіз? Жіночі?
ВАСИЛЬ. Не чоловічі ж... Там прорізу нема. Чи тобі вже теж, як студенту, повилазило?
КОЛЮНЬЧИК. Дядьку, не ображайте, а то вийду з партнерів по бізнесу.
