ВАСИЛЬ. І скільки ж тут?

ВОЛТЕР. Ще рівно двісті тисяч доларів. Це десять відсотків від того капіталу, який на цей день після офіційного одруження і розлучення з леді Кларою у його святості сеньйора Ешлі залишався. І вам побажання, Василю. Від його святості сеньйора Ешлі. Він доручив мені це вам сказати усно...

ВАСИЛЬ. І що ж він тобі сказав усно?

ВОЛТЕР. Він передав: «Візьми, Волтере, ці гроші і передай Василеві за "оренду" Клари, бо вона така, що із своїх грошей може Василю не дати ні цента»...

КЛАРА. Ах ти, собако... Попик нещасний... Він мене ще й за авантюристку має?.. Сам же на мені женився. У Лас-Вегасі.

ВАСИЛЬ. Кларо, помовч. Вольтер говорить.

КЛАРА. Мовчу, серденько, мовчу. Я ж казала, що собака людині щастя приносить. Ми собі нового песика, Васю, купимо. Породистого. Назвемо його... (Дивиться пильно на Джека).

ДЖЕК. Що ви на мене так дивитися?

КЛАРА. Не дивлюсь, а думаю, як того породистого песика назвати...

ВАСИЛЬ. Кларо, серденько, помовч. Вольтер говорить.

ВОЛТЕР. Не Вольтер, а Волтер. Можна й Уолтер.

ВАСИЛЬ. Вибачте, Вольтере. Це в мене м'яке полтавське «ель». Говоріть, Вольтере.

ВОЛТЕР. І він мені ще додав, мовляв, дає ці додаткові десять відсотків братові Васі, аби він йому ніколи ні за які гроші, не доведи Господи, не повернув назад Клару...

КЛАРА. Ах ти, собако!.. Піп-гладіатор з Кентуккі... Мультимільйонер нещасний...

ВАСИЛЬ. Золотенька ти моя, Кларусю, серденько, помовч.

КЛАРА. Любий мій, позолочений мій, мовчу. Хай патякає далі...

ВОЛТЕР. Його святість сеньйор Ешлі усно ще додав, що сеньйорина Клара віднині і на віки вічні призначена самим Господом Богом пану Василеві, а не йому. Бо те, що його святості сеньйору Ешлі призначено Богом тут, на грішній землі, вона, тобто сеньйорина Клара, в їхньому спільному житті могла б скоротити з максимуму до мінімуму.

КЛАРА. Ах ти, собако!.. Не вір жодному його слову, Васильку. Він, коли мене гладив і лапав, усе сюсюкав: «Матушко ви моя!.. Вас сам Бог сотворив для мене на небі і опустив з неба на це широке двоспальне ліжко».

ВАСИЛЬ. Золотце, помовч... А що ще його святість сеньйор Ешлі усно сказав?

ВОЛТЕР. А більше нічого й не сказав...

ВАСИЛЬ. Я не про це. Він більше нічого від мене за цих десять відсотків не вимагає?

ВОЛТЕР. Ні, він тільки розповів, що йому напередодні цього дійства з пані Кларою...

КЛАРА (червоніючи). Ніякого дійства не було...

ВАСИЛЬ. Золотце моє, помовч.

КЛАРА. А ти що, мій позолочений, хотів, щоб було?

ВАСИЛЬ. Я до Вольтера звертаюся... Що той Ешлі ще сказав.

ВОЛТЕР. Так от його святість сеньйор Ешлі розповів, що йому приснився Божий сон. Начебто з неба до нього прилетів ангел і протрубив йому в ліве вухо, оскільки на праве сеньйор Ешлі не чує...

ВАСИЛЬ. І що той сурмач йому повідомив?

ВОЛТЕР. Так той ангел вам, Василю, через його святість сеньйора Ешлі порадив зайнятися серйознішим бізнесом, ніж постачання на американський ринок жінок... Бо жінки вас знову підведуть або до монастиря, або, соррі, до «казенного дому»... Так що вибирайте щось одне з двох.

ВАСИЛЬ. А сеньйор Ешлі, його святість, окрім того янгола, що мені порадив?

ВОЛТЕР. Також порадив торгувати не жінками, а димом. Як Філіпп Моріс. Той починав з цигарок.

ВАСИЛЬ. Щоб я торгував після всього цього цигарками?

ВОЛТЕР. Ні, щоб ви робили гроші з диму.

ВАСИЛЬ. З якого диму?

ВОЛТЕР. З небесного... Соррі, з того, що з труб іде. Заводських чи фабричних... Он бачите? (Показує на вікно).

ВАСИЛЬ. Що ви мені обидва димову завісу в очі пускаєте. Який янгол?

ВОЛТЕР. Кажу, соррі, ... небесний. Той, що прилітав до його святості сеньйора Ешлі і від імені Бога попередив: «Якщо люди й надалі так коптитимуть небо, то Бог відмовляється влаштовувати вам Страшний суд і навіть нізащо не повторить навіть "Содом і Гоморру". А ще сказав, щоб ми на самообслуговування переходили.

ВАСИЛЬ. І що мені робити далі?

ВОЛТЕР. Ангел сказав, що Всевишній нібито дуже закашлявся і ледь від того диму не задихнувся. Перестав ураз і говорити, і думати, і діяти. Тільки на мигах показав, мовляв, щось робіть з цим димом уже самі, якщо на цій землі жити хочете...

ВАСИЛЬ. А де тепер той янгол?

ВОЛТЕР. Поки що в реанімації. Намагався піднятися до себе на небо, так теж ледь не задихнувся і втратив орієнтацію. Зараз лежить у госпіталі. Але американці обіцяють його за допомогою фірми НАСА невдовзі запустити в космос через дірку в стратосфері.

ВАСИЛЬ. А що ж Господь Бог?

ВОЛТЕР. Він сказав наостанок: «Передайте Василеві як бізнесмену, щоб він надалі думав і працював над новими ідеями в ім'я Бога. В крайньому разі хоча б заради себе...»

ВАСИЛЬ. Він що до мене й справді звертався?

ВОЛТЕР. Очевидно. Так його святість брат во Христі Ешлі сказав: «Передайте братові Васі, хай димом торгує. Це дуже вигідний бізнес і грошей більше, ніж від жінок. За десять відсотків можна мільярдером стати. Стільки того товару на землі».

ВАСИЛЬ. А куди ж я той всепланетарний дим діватиму?

ВОЛТЕР. А це вже ваша проблема. Ви ж бізнесмен. Сідайте і працюйте над новими технологіями... У вас он скільки ідей крутиться в голові... А може, вам теж якийсь сон присниться. Бог підкаже. Ви тільки його гарненько попросіть. Через молитву.

ВАСИЛЬ. А це гарна ідея!.. Слухай, а може, разом? З тобою, Вольтере, з Джеком... (Дивиться на купу грошей, тоді розриває перев’язану пачку, починає перелічувати купюри). Га-а? По руках? Разом?..

ДЖЕК. Що разом?

ВАСИЛЬ. Ловитимемо...

ДЖЕК. Кого ловитимемо?

ВАСИЛЬ. Той дим, що йде...

ДЖЕК. Соррі... Звідки йде і куди?

ВАСИЛЬ. Ну, трубами — з землі на небо. Бо й справді якось незручно перед... Богом.

ДЖЕК. О Господи! Правду Клара сказала — мовляв, з ким ти зв'язався, Боже?! Тільки поглянь сюди. Опустись нижче і подивися на нас, дурнів. Господи, молю Тебе! Змилуйся над нами, поглянь хоч одним оком на нас, грішних перед Тобою...

ГОСПОДЬ БОГ. Хлопці, не можу. їй-богу, не можу... Ви так уже закіптюжили Землю, що за димом нічого не видно... Я вже втратив і сам усяку орієнтацію...

ВАСИЛЬ, ВОЛТЕР, ДЖЕК, КЛАРА (хором). О Господи! Помилуй нас, грішних... Ми й справді не відаєм, що творимо на цій Землі... Спасай і рятуй!.. Бо прийшов кінець. Всесвітній, екскузьмі, кінець виставі...