ВАСИЛЬ. Я її навіть за всі сто не продам, Вольтере... Дякую, але Клара не продається...
ВОЛТЕР. Монна Ліза... Ель-Греко... Окей... Ноу проблем... Ще сестри ієс?
ВАСИЛЬ. Будуть, Вольтере...
ВОЛТЕР. Як Монна Ліза Ель-Греко?.. Я беру. Багато беру. Юкрейн — супер! Популлі. Дежав'ю. Оранж лайв. Сістер.
ВАСИЛЬ (до Джека). Що він каже?
ДЖЕК. Він каже, що сьогодні українки дуже популярні в світі. І особливо в Америці після помаранчевої революції. З ними усі хочуть жити і брати їх собі в сестри.
ВАСИЛЬ. Тільки в сестри?
ДЖЕК. Ну-у... Це поки пройдуть випробувальний термін. Такий закон в Америці. Раніше емігранти проходили карантин на острові Свобода. А тепер...
ВАСИЛЬ. Я зрозумів. У «Кантрі-клаб»... Скажи йому, що привеземо через тиждень дві інших... сістер. Ноу проблем.
ДЖЕК. Я йому так і сказав і тобі нагадую: українки — ходовий товар. Беруть з руками і з ногами.
ВАСИЛЬ. Я вже зрозумів: зі стегнами і грудьми.
ДЖЕК. Ну, не можемо ж ми брати без рук... Вони ж не Венери Мілоські?! Ти сам розумієш. А кому потрібна сестра без стегон, без грудей?..
ВАСИЛЬ. А для чого їм ще й вища освіта?
ДЖЕК. Так тільки українки в барах і кабаре з вищою освітою працюють. Поголовна ж освіта в українок. Це ж дуже на Заході модно і добре ціниться. Мови знають. Престиж. Диплом міжнародний.
ВАСИЛЬ. Але я чув... Наші дипломи...
ДЖЕК. Ну, то в медицині, юриспруденції. Там своя мафія... Інородців туди ні ногою... Бояться, що ціни на їхні послуги упадуть... Кругова порука... По всій Америці...
ВАСИЛЬ. А ці для кабаре, для барів, стриптиз-клубів — так я зрозумів? Як живий товар?
ДЖЕК. Ноу, Василю... Частину виставимо під українські церкви, клуби, ресторани, редакції... Там теж є замовлення... Серйозний намір...
ВАСИЛЬ. І це довго триває?
ДЖЕК. Ноу... Такий товар довго не залежується. Це дефіцит. Весь час в русі. Особливо в стриптиз-клубах. Приходь і вибирай. Завжди продати можна. Ноу проблем. Бізнес є бізнес. Товар ходовий. (Василь і Джек ідуть до гурту, тоді прощаються і розходяться).
Картина третя
Василь і Клара на квартирі у Джека. Заходить Джек. Вітається.
ДЖЕК. Хай!
ВАСИЛЬ. Хай, хай, Джеку.
ДЖЕК. Як у нас тут справи?
ВАСИЛЬ. Дуцик нам десять відсотків не заплатила.
ДЖЕК. Як?
ВАСИЛЬ. А отак. Показала дулю і змилась. І помахала мені паспортом з під'їзду. Що тепер робитимемо?
ДЖЕК. Помахаємо і їй паспортом з балкона.
ВАСИЛЬ. Як це?
ДЖЕК. А от так. (Джек виймає кілька паспортів з кишені). Паспорти ж у мене.
ВАСИЛЬ. Але ж і в неї є також паспорт.
ДЖЕК. Звичайно. Я і їй вручив паспорт. Дуцик гадає, що вона найрозумніша і найосвіченіша в світі. Тільки не розумніша, Василю, за Джека. Джек — практик, а Дуцик — лише всього теоретик.
ВАСИЛЬ. Кажи швидше. Не філософствуй і не муч.
ДЖЕК. Справжні паспорти, Василю, у мене. А в Дуцик — справжнісінька фальшивка. Я їм радянські паспорти повиписував. З п'ятою графою. У кабаре з китайським прізвищем і без графи українок не беруть.
ВАСИЛЬ. І що ж тепер робитимемо?
ДЖЕК. Складатимемо прайс.
ВАСИЛЬ. Що складатимемо?
ДЖЕК. Прейскурант наших витрат. Сідай і пиши.
ВАСИЛЬ. Сідаю, пишу.
Джек ходить офісом, диктує. Василь пише.
ДЖЕК. Проїзд в один бік вісімсот доларів.
ВАСИЛЬ. Чотириста.
ДЖЕК. Соррі... Я кажу вісімсот. Туди і назад. Скажемо, Дуцик, якщо так поводитиметься — відправимо назад. В Україну. Газети продавати...
ВАСИЛЬ. Окей.
КЛАРА. І ти вже окейкаєш? Кажи, гаразд... Що ви за українці такі? Не встигне два іноземних слова почути — і вже окейкає. Від Волтера зачамрів...
ДЖЕК. Він валяв дурня. Сам учора з України приїхав. Це остання хвиля XX століття. Дуже багато пройдисвітів. Авантюристів. Шахраїв. Чесні — усі працюють. Манхеттен підмітають. Як ми з тобою...
ВАСИЛЬ. А ти хіба також з України?
ДЖЕК. А ти й досі не зрозумів? Тільки в Америці дійшло?
ВАСИЛЬ. Ну, ти й фрукт, Джеку!.. Чи як тебе раніше звали?
ДЖЕК. Я ж тобі вже казав — Дмитром. Можеш, коли нікого поруч не буде, Дімою називати.
ВАСИЛЬ. Може Дмитриком? Чи ти голубий?
ДЖЕК. Я після цих Дуциків-Пуциків уже синій.
ВАСИЛЬ. То й Волтер такий? Недавно з України?
ДЖЕК. Такий і Волтер. Володька з Мотовилівки. Гадаєш, він не знає української? То він корчить з себе емігранта у третьому поколінні. Два тижні як в Америці. Володька Сівкович. Волтер. Уолтер. Пиши далі...
ВАСИЛЬ. Що писати?
ДЖЕК. Стояли з Дуцик під церквою. Ловили їй багатого жениха. Чотири дні... У дощ, у холод, промерзли — тисячу доларів.
ВАСИЛЬ. Але ж ми стояли тільки один день?! Сонце світило.
ДЖЕК. Пиши, що кажу. У дощ. Ходили навколо гольф-клубу. Три дні — дві тисячі доларів.
ВАСИЛЬ. Ми ж на електровізках для гравців у гольф їздили. Дві години.
ДЖЕК. Я диктую, чи ти?
ВАСИЛЬ. Гаразд, пишу.
ДЖЕК. Ще дві тисячі. Під греко-католицьким собором виглядали женихів у суботу й неділю.
ВАСИЛЬ. Веррі велл.
ДЖЕК. Що таке?
ВАСИЛЬ. Копіюю Володьку. Волтера... Він так гарно вимовляє ці слова. Аж мені захотілося.
ДЖЕК. Зараза. Це у нас, в українців, зараза така. Повторювати іноземщину. А я вже налякався. Гадав, і в тебе дах поїхав. Так... Тепер одяг...
ВАСИЛЬ. Ага... Від Берлусконі.
ДЖЕК. Від Версаччі. Запам'ятай — від Вер-сач-чі. Два че... Від Версаччі — це клас. Ще тисяча триста доларів. Тепер — харчування. Дві тисячі доларів. Є кеш, конто.
ВАСИЛЬ. Який кеш? Яке конто?
ДЖЕК. По-українськи, рахунок. У ресторані «Арізона» розраховувалися готівкою.
ВАСИЛЬ. Який ресторан? Яка Арізона? Ми ж від італійців під деревом піцу холодну їли. Ховалися від дощу.
ДЖЕК. Добре, що ти нагадав. Тоді додамо ще сто доларів. За шкідливість. Ми ж могли там простудитися. Брали напої. Італійське вино (виймає чек) 1848 року — червоне «Гарібальді» і біле «Монах». Перше до м'яса. Друге до форелі.
ВАСИЛЬ. Якої форелі, якого монаха? Чи цього червоного?.. Як ти його називаєш?
ДЖЕК. «Гарібальді».
ВАСИЛЬ. От, от, «Гарібальді». Коли це ми їли і коли це ми пили? Ми ж на піці і хот-догах сиділи...
ДЖЕК. У мене бойфренд у ресторані. Я в нього чеки випросив. Там усе відповідно чеків. Пиши.
ВАСИЛЬ. Пишу.
ДЖЕК. Тисяча вісімсот двадцять три долари і сім центів плюс десять відсотків чайових.
ВАСИЛЬ. Підбивати бабки?
ДЖЕК. Почекай з бабками. Мене дівки цікавлять. Ми ж її цю, Дуцик, ще розважали.
ВАСИЛЬ. На чому розважали?
ДЖЕК. На американській «гірці». Вона ж захотіла побільше адреналіну отримати.
ВАСИЛЬ. Ну й що? Дивилися, як інші катаються.
ДЖЕК. Я кілька чеків підібрав. По двадцять п'ять доларів на атракціон. Всього п'ятдесят. Тепер за калькулятор.
ВАСИЛЬ. І як ти зможеш у неї забрати ці гроші?
ДЖЕК. Скажу, що повідомлю в імміграційну службу. Або повернуть в Україну, або в тюрму. Хай вибирає: гроші на бочку чи сумку з сухарями на плечі. Це не Україна. Тут нікому не дозволено закони порушувати...
ВАСИЛЬ. Ну ти й пройдисвіт, Джеку!..
ДЖЕК. З ким поведешся, Василю... Ти краще підбивай бабки... Підбив? Скільки?
ВАСИЛЬ. Десять тисяч сто сімдесят три долари нуль сім центів.
ДЖЕК. Гаразд, плюс десять відсотків за адреналін.
ВАСИЛЬ. За що?
ДЖЕК. За порушення угоди. За шкідливість переживання. Доплюсуй двадцять відсотків. Нам якраз припаде по десять. На брата.
ВАСИЛЬ. І хто це заплатить?
ДЖЕК. Волтер.
ВАСИЛЬ. Вольтер?
ДЖЕК. Він же їх узяв на роботу по фальшивих документах. І не в жінки, і не в сестри. І не в стриптиз-клаб, а в бордель.
