ВАСИЛЬ. В смислі — кажіть.
ДРУГА ЖІНКА. Що казати?
ВАСИЛЬ. Що вас запитають на те й давайте відповідь.
ДРУГА ЖІНКА. Так ви питайте!
ДЖЕК. Ви ієс... Пліз... Соррі... Українка?
ДРУГА ЖІНКА. Так. Я вже сказала. Російськомовна.
ВАСИЛЬ. У вас, мадам, є паспорт? Прізвище?
ДРУГА ЖІНКА. Так. Я Пуцик. Пуцик Ляля. Ось мій паспорт. (Джек бере паспорт. Читає. Передає Василеві).
ВАСИЛЬ. Справді Пуцик. Але п'ята графа відсутня.
ДРУГА ЖІНКА. Так у нас же відмінили. За незалежної.
ДЖЕК. Окей... А метрична посвідка, екскузьмі, ... ясна пані?..
ДРУГА ЖІНКА. Та ти що, мужик?.. З того світу звалився?!
ДЖЕК. Ієс... З Америки.
ПУЦИК. І маєш американське ім'я?
ДЖЕК. Ієс, соррі... Джек.
ПУЦИК. Джек? Кльово... Я Ляля... Ляля Пуцик...
ДЖЕК. Соррі... Екскузьмі... Я знаю.
ПУЦИК. Звідки, мужик?
ДЖЕК. Соррі... З документ... Ієс ... З паспорта.
ПУЦИК. А-а. А я вже було думала... Ти мені підходиш.
ДЖЕК. Соррі... Не зрозумів?
ПУЦИК. А що тут його розуміти?! Я беру твоє серце... Ну, як у пісні співається... (Співає). Візьми моє серце, дай мені своє (простирає руку Джекові) — і по рукам...
ВАСИЛЬ. Мадам, це не ярмарок.
ПУЦИК. Я знаю, мужики. Це ринок. Демократія. Вільні люди. Приватна ініціатива. От я і проявляю... ініціативу. Не проявиш — не проживеш. Кажу, що ти мені як мужик подобаєшся. Беру. Про угоду потім поговоримо. Спочатку хоч у ресторан якийсь заведи. Покалякаємо. А тоді вже знайомитися будемо. Ти ж у готелі живеш? Чи не так?..
ВАСИЛЬ. Джеку, чого ти мовчиш?.. Скажи їй...
ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Що казати?
ВАСИЛЬ. Хай подає паспорт, заяву і заповнює анкету... Ми розглянемо її питання.
ПУЦИК. Мужики, яке питання? Вже все вирішено... (Василь встає з-за столу, бере її за плечі).
ВАСИЛЬ. Завтра, кохана. Завтра. (Колюньчик не стримується, сміється).
ПУЦИК. Чому завтра? Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні...
ВАСИЛЬ. Колюньчику, не смійся. Тут плакати треба. Проведи мадам...
ДЖЕК (підказує). Юлю...
ПУЦИК. Не Юлю, а мадам Лялю.
ВАСИЛЬ. Вибачте, Лялю... Колюньчику, давай наступну.
Заходить третя дамочка.
ВАСИЛЬ. Прізвище?
ДУЦИК. Дуцик.
ВАСИЛЬ (здивовано). Як Дуцик? Ви хіба сестри?
ДУЦИК. Не зрозуміла?
ВАСИЛЬ. Перша була Круцик, друга — Пуцик, а третя — Дуцик... Голова розболілась. Мадам, як вас хоч звати?
ДУЦИК. Ліліана-Мар'яна Дуцик...
ВАСИЛЬ. Слава Богу!
ДУЦИК. Що «слава Богу»?
ВАСИЛЬ. Хоч імена різні. А то тут недовго й заплутатися, як між трьох сосен. (Повторює вголос). Круцик, Дуцик, Пуцик... У мене також була одна знайома — така собі Фуцик... Так вона Клеопатрою Фуцик називалася. А я вже було думав...
ДУЦИК. Хай коні думають. А ми що робитимемо?.. Смакуватимемо прізвищами?
ВАСИЛЬ. Мадам Пуцик...
ДУЦИК. Не Пуцик, а Дуцик. Диктую по літерах: Дорка... Улита... Ціцелія... Гикавка...
ВАСИЛЬ. Зупиніться!.. Я далі вже зрозумів.
ДУЦИК (не звертає на нього уваги, дивиться то на Джека, то на Колюньчика, то на муху на стелі і ніби читає газету без цензури). Казіка...
ВАСИЛЬ. Мадам, я все зрозумів. Паспорт у вас є?
ДУЦИК. Якщо не витягли. (Лізе до сумочки). Слава Богу, все на місці. А то в цих маршрутках щипачі проїхати з сумочкою спокійно не дають. Є паспорт...
ВАСИЛЬ. А графа є?
ДУЦИК. Яка графа?
ДЖЕК. Соррі... П'ята.
ДУЦИК. Україна незалежна відмінила. На прохання Америки... Тепер усі американці... Пардон, українці і американці, і росіяни, і євреї, і поляки...
ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... А українці?
ДУЦИК. Цього я не знаю.
ВАСИЛЬ. Мадам, нам графа потрібна.
ДЖЕК. Соррі... Екскузьмі. Ми набираємо українок...
ДУЦИК. А хто вам тепер це підтвердить чи видасть такий документ? Хіба пан Поровський...
Василь дивиться на Колюньчика: мовляв, і ти цього Поровського згадував. Колюньчик знизує плечима.
КОЛЮНЬЧИК. Я чув, але... Фути-нути, не знаю.
ВАСИЛЬ (до пані Дуцик). А хто такий пан Поровський? Я вже про нього оце вдруге чую.
ДУЦИК. Піп чи дяк, а може церковний староста при Київському патріархаті. Словом, віруючий чоловік. Може він підтвердить. Довідку видасть. Тепер тільки він визначає, хто українець, а хто москаль. Таку концепцію придумав.
ВАСИЛЬ (зацікавлено). І як він це робить?
ДУЦИК. Дуже просто!..
ДЖЕК. Соррі... Американці кажуть, екскузьмі, все геніальне, соррі, просто...
ДУЦИК (погоджується). Просто... (Тоді повертається до Василя). Заходите до церкви. Скажімо, Київського патріархату — отже, ви українець чи українка. Заходите в Києво-Печерську лавру...
ДЖЕК. Соррі... Екскузьмі... А Лавра що?
ВАСИЛЬ. Монастир, церкви, що належать Московському патріархату. Так Леонід Кравчук розпорядився...
ДУЦИК. Якщо в Лавру, то ви москаль чи москалька... У синагогу — єврей чи єврейка, у мечеть...
ВАСИЛЬ. Зрозуміло, мадам. Цікава концепція Поровського.
ДЖЕК. Соррі... А ви, ясна пані, куди ходите?
ДУЦИК. Це що?.. Така інформація також входить у вашу програму?
ДЖЕК. Ноу, пліз, ноу...
ДУЦИК. На тому тижні ходила з подругою у Києво-Печерську лавру...
ДЖЕК. Соррі... То ви є московка?
ДУЦИК. Послухайте, як вас?..
ДЖЕК. Ай, ієс... Джек.
ДУЦИК. Послухайте, містере Джеку, і не перебивайте. Мені туди ближче від дому. Тоді сусідка мені сказала, що тільки той ближче до Бога, хто до нього молиться рідною мовою. Бо усі мови усім народам Бог дав. То я пішла у Володимирський і там Поровського зустріла.
ВАСИЛЬ (ніби зрадів). Так Поровський там? У Володимирському?..
ДУЦИК. Я його не бачила.
ВАСИЛЬ. То як же ви його зустріли?
ДУЦИК. Подруга показала... Каже: «Он до настоятеля сам Поровський пішов», — і показала мені якусь спину... Може, то спина Поровського була, а може когось іншого...
ВАСИЛЬ. От ви візьміть у нього довідку, що ви українка, і завтра приходьте знову до нас. З паспортом і довідкою. Труси від Версаччі не купите?
ДУЦИК. Якщо дасте довідку.
ВАСИЛЬ. Яку довідку?
ДУЦИК. Що вони від Версаччі.
ВАСИЛЬ. Зрозуміло. Принесете від Поровського довідку, а ми вам від Версаччі... Колюньчику, клич наступну даму...
До кімнати заходить огрядна гарна молодиця — типова козачка. Роздивляється труси. Потім фотокартки.
ДЖЕК. Соррі... Вас без паспорту... Екскузьмі, ... пліз... Бачимо, що ви українка...
ВАСИЛЬ. І без довідки...
ГНИПІДКОВА. По чому бачите?
ВАСИЛЬ. По статурі.
ГНИПІДКОВА. Так, ви не помилилися. Я українка. Козачка. Козачки ще не перевелись. А от козаки... Дивлюсь на вас і козаків не бачу...
ВАСИЛЬ (не звертає уваги на образливі слова). Освіта?
ГНИПІДКОВА. Вища. (Показує рукою над головою). Метр дев'яносто...
ВАСИЛЬ. Мадам замужем?
ГНИПІДКОВА. Була.
ВАСИЛЬ. Ще раз не хочете, мадам?
ГНИПІДКОВА. Що ще раз?
ВАСИЛЬ. Заміж, мадам.
ГНИПІДКОВА. Спаси і помилуй!.. Достатньо одного разу і на все життя... Такий собака попався...
ВАСИЛЬ (насторожено). Ми не про собак, мадам. Ми про чоловіків говоримо. За американця хочете вийти заміж, мадам? Вродливий, середніх років, без дурних звичок, сексуальних відхилень, мадам. У зоні не сидів.
ГНИПІДКОВА. Це ж його треба побачити.
ДЖЕК. Соррі... Тільки в Америці. ... Екскузьмі... На Манхеттені.
ГНИПІДКОВА. Тож мені за ним треба ще в Америку їхати?
ВАСИЛЬ. Ну, ви ж хочете заміж, мадам?
ГНИПІДКОВА. Хто сказав? Я не хочу. Мені робота потрібна. Гляньте, руки які. Золоті!
