ВАСИЛЬ. Окей, Колюньчику... Геніально!.. Не даром я його своїм співзасновником у бізнес узяв. Я казав — з нього люди будуть.
КЛАРА (з-за перегородки). Якщо собаки не з'їдять і бізнесменам не викинуть...
ВАСИЛЬ (до Клари, через скло). А ти там, ступо, не теленькай. Сиди і вдавай, що розумна. (До студента). Колюньчику, запрошуй жінок. По одній. Лагідно. Це жінки ж. А деякі з них може й замужем не були. Не загартовані... Так що ти з ними, Колюньчику, по- батьківськи...
СТУДЕНТ. Фути-нути... Я студент і по-батьківські?..
ВАСИЛЬ. Ну, не Джек же... Він же нашої мови як слід не знає... Тоді по-синівськи. Окей? Веррі вел?
КЛАРА. О Господи... І цей вже варнякає англійською... Можна подумати, що він її знає... Два слова за два дні вивчив і вже веррівелкає. Ти ж Джека так ніколи не навчиш української. Що за народ пішов? Не встиг іноземець рота розтулити, а воно вже пристосовується.
ВАСИЛЬ. Не пристосовуюсь. Культура виховання. Тепер так усі російськомовні всеукраїнські газети пишуть: «Етика зобов'язує: як гість розмовляє, так і господар має відповідати. Щоб нас у націоналізмі не звинуватили».
КЛАРА. А якщо твій гість іспанською заговорить?
ВАСИЛЬ. Гм-м...
КЛАРА. Що «гм»? А як італійською?
ВАСИЛЬ (чухається). Гм-м...
КЛАРА. А якщо французькою?
ВАСИЛЬ. Гм-м... Хіба ти всі мови світу збираєшся перераховувати? Гм-м?
КЛАРА. Що ти гимкаєш? Хіба ж українець має знати всі мови світу?.. А якщо до нас приїхав американець (показує на Джека), то й американською?
ВАСИЛЬ. Такої мови нема.
ДЖЕК. Ієс. Соррі... На Манхеттені.
ВАСИЛЬ. От чуєш? А я й розмовляю з ним американською — ієс.
КЛАРА. О Господи. Поліглота вдома тримаю.
ДЖЕК. Поліглота і собаку. Дог... Веррі гуд...
КЛАРА. Ноу, собака. Поліглот ієс чоловік.
ВАСИЛЬ. От бачиш, дособачилася. Тепер мене й за кордоном собакою називатимуть...
КЛАРА. А ну вас... З вами, догами, договоришся... Я краще пішла до себе... На кухню... А ви вже кличте тих баб... Бач, скільки назбиралося!.. Всі за кордон хочуть. Показилися... А хто тут націю буде збільшувати?.. А втім, може й правильно... Якщо такі васильки... То можна й секс-шопом обійтись... Там хоч гарантію дають... (Плюється і йде).
КОЛЮНЬЧИК (до жінок). Хто там перший за списком?.. Заходьте...
ПЕРША ЖІНКА (заходить перша відвідувачка, роздивляється). Вибачте, я, здається, помилилася адресою. Тут продаж трусів?
ВАСИЛЬ. І трусів також.
ДЖЕК. Соррі... Це каламбур. (Джек виходить з-за столу, по-американськи штучно посміхається, бере жіночку під руку. Подає стілець). Пан Василь жартує. Це агенція по працевлаштуванню жінок і бюро по знайомству в одному числі. Чи ясно я висловлююся, ясна пані?
ПЕРША ЖІНКА. О, так. (Сідає). І хто з вас неодружений?
ДЖЕК. Звичайно, ясна пані, я. І ще пан студент. Колюньчик.
ПЕРША ЖІНКА (дивиться спочатку на Колюньчика, тоді на Василя). Студент мені ні до чого... Той, теж без товарного вигляду. (На Василя). А щодо вас, то треба подумати. Але якщо й ви мені не дуже підійдете, то чи я можу розраховувати на резерв?
ДЖЕК. Звичайно, ясна пані... Але не тут, а за кордоном. В Америці. Там потребують українок: лагідних, працьовитих... Попрошу на секунду встати, ясна пані. (Жіночка жеманно підводиться. Джек дещо безцеремонно вивчає її струнку статуру). Соррі... І повинні бути сексуальні.
ПЕРША ЖІНКА. І як же я виглядаю?
ДЖЕК. О, ви ієс досить приваблива і ієс... сексуальна. Але це мій, ясна пані, суб'єктивний погляд, соррі, ... на товар... Соррі, на речі. Останнє слово за манхеттинським журі.
ПЕРША ЖІНКА (здивовано). Мене і там будуть розглядати?
ДЖЕК. Ієс... Обов'язково. Ви ж не заперечуєте, ясна пані, виїхати у нашому супроводі... соррі, ... до Нью-Йорку?
ПЕРША ЖІНКА. А у Париж ви не набираєте?
ДЖЕК. Соррі... На даному етапі у нас, як вас сказати, екскузьмі, ... ясна пані, ієс ракурс... Точніше, профіль суто американський. Ви українка?
ПЕРША ЖІНКА. Так, українка.
ДЖЕК. Соррі... Співаєте, танцюєте?..
ПЕРША ЖІНКА. Після третьої чарки... Яка українка не співає і не танцює?..
ДЖЕК. Окей... Ієс... Це правда. Американці так і кажуть. Українці... Пліз... Нація, яка після того, як нап'ється, соррі, ... співає. У вас паспорт ієс?
ПЕРША ЖІНКА. Ви хочете запитати, чи мені вже є 16 років?
ДЖЕК. Ієс, так, ясна пані.
ПЕРША ЖІНКА. Я двічі була вже замужем і збираюся втретє...
ДЖЕК. О, ви нам підходите, ясна пані. Отже, у вас досвід є?..
ВАСИЛЬ. Курс молодого бійця вам уже не доведеться проходити. З окопів просто в атаку...
ПЕРША ЖІНКА. Не зрозуміла?! (Повертається до Василя, довго дивиться на нього). А це що у вас за хмир?
ДЖЕК. Що ієс хмир?
ПЕРША ЖІНКА. А ви американець?.. Зрозуміло... Як вам пояснити?.. У нас ще кажуть: дивадло... Болотяне чмо. Або: Пилип з конопель...
ДЖЕК. Пліз... Екскузьмі... Васіл не Пилип. Васіл ієс пан Василь.
ПЕРША ЖІНКА. Яка різниця — Пилип чи Василь? Яке їхало, таке й здибало.
ДЖЕК. Пліз... Ви про мене?
ПЕРША ЖІНКА. Поки що про нього. (Киває на Василя). А що далі?
ДЖЕК. Пан Васіл поясне...
ВАСИЛЬ. Мадам, залишайте нам паспорт, ми вам надаємо анкету і розписку, що ваш паспорт у нас. Ви завтра в цей самий час приносите до нас заповнену анкету і заяву, що хочете виїхати добровільно, без тиску з нашого боку, за кордон. (Бере в руки паспорт, подає анкету, читає прізвище в паспорті, тоді заповнює розписку). Юля Круцик... (Проте Юля не звертає уваги на Василя і дивиться на Джека).
ПЕРША ЖІНКА. То й справді до Америки?
ДЖЕК. Ієс... Так, ясна пані Юльо, до Америки.
ПЕРША ЖІНКА. Ти мені, моє сонечко, подобаєшся. А як тебе звати?
ДЖЕК. Соррі... Ієс... Джек...
ПЕРША ЖІНКА. О пане, в мене ще Джека не було. Якщо не знайду там кращого, може й за тебе заміж вийду, Джеку. Будеш у мене четвертим.
ДЖЕК. Пліз, екскузьмі... Чому четвертим? Ви ж говорили, соррі, що були тільки двічі замужем?
ПЕРША ЖІНКА. Та я ваших американських бюрократів знаю. Поки пройдеш у вас співбесіду у посольстві, поки видасте візу, або взагалі не видасте... А долари останні відберете, то я можу ще спокійнісінько на цей час ще разок вийти заміж. Так, що ти готуйся, Джеку. У випадку відкриття візи... Ти мене зрозумів?...
ВАСИЛЬ. Він у нас розумний.
ПЕРША ЖІНКА. А тебе, чмо болотне, ніхто не питає. Бувай і не кашляй. Паспорт у сейф поклади і на ключ закрий. А то разом з тобою ще вкрадуть. Хоча кому ти там потрібен?! (Виходить).
ВАСИЛЬ. От баба!.. Чого вони усі на мене, як на собаку накидаються?
ДЖЕК. Ієс кохання... Люблять тебе, Васіл, дуже... Колюньчику, пліз, давай наступну.
Підстрибуючи, у коротенькій спідничці вище колін і майже до самої розеточки, вбігає ще одна дамочка.
ДРУГА ЖІНКА. Здрасті-пужалуста.
ДЖЕК. Пліз... Пане Васіл... (Джек звертається до Василя). Перекладіть, пліз... Соррі. Що вона сказала?
ВАСИЛЬ. Вона з вами привіталася.
ДЖЕК. Соррі... Ще раз пліз... Якою мовою?
ВАСИЛЬ. Московською.
ДЖЕК. О соррі ... екскузьмі... Ми набираємо українок, ясна пані.
ДРУГА ЖІНКА. Я і єсть українка. Російськомовна. Руську школу кінчала.
Джек задумався.
ДЖЕК. Прошу вас, соррі, вийти. Мені потрібно порадитися з колегою і запросити перекладача.
ВАСИЛЬ (до відвідувачки). Мадам, він американець. По-московськи не розуміє...
ДРУГА ЖІНКА. Так, я можу перейти на державну... Мені сказали: «чеши на общєпонятном». Він міжнаціональний, так я того...
ВАСИЛЬ. Тоді чешіть.
ДРУГА ЖІНКА. В смислі — вийти?
