Ріццолі востаннє глибоко втягнула чисте повітря і штовхнула двері до наступного приміщення.

Вона знала, що на неї чекатимуть доктор Айлс і Корсак, але не очікувала, що Гебріел Дін також прийде. Він стояв по той бік столу для розтинів. Його сорочку й краватку прикривав білий халат. Обличчя Корсака явно свідчило про втому, він стояв, понуривши плечі, але агент Дін з вигляду не був ані виснаженим, ані пригніченим. Його свіже гарне обличчя псували хіба сутінкові тіні на підборідді. Він упевнено дивився на неї як людина, яка має повне право тут бути.

Під яскравим світлом ламп тіло здавалося ще моторошнішим, аніж кілька годин тому. З носа і рота й далі текла кров, лишаючи смуги на обличчі. Живіт роздуло так, ніби жінка була на останньому місяці вагітності. Під шкірою напнулися наповнені рідиною пухирці, а з деяких ділянок тулуба шкіра взагалі відшаровувалася. Під грудьми вона збрижилася, наче зім’ятий пергамент.

— Ви вже взяли відбитки, — зауважила Ріццолі, помітивши змащені чорнилом кінчики пальців.

— Щойно перед тим, як ви зайшли, — відповіла доктор Айлс, не відводячи погляду від візка з інструментами, який Йошима підкотив до столу. Айлс більше цікавилася мертвими, аніж живими, і, як завжди, не зважала, на емоційну напругу в залі.

— Щось удалося дізнатися, перш ніж ви змастили руки чорнилом?

— Ми здійснили зовнішній огляд, — сказав агент Дін. — Обрізали нігті. Обклеїли руки клейкою стрічкою і зняли її — можливо, знайдемо волокна.

— А коли ви сюди прибули, агенте Дін?

— Коли я приїхав, він був уже тут, — сказав Корсак. — Здається, у когось вигідніше місце в харчовому ланцюгу.

Якщо Корсак хотів підігріти її роздратування, йому це вдалося. Під нігтями в жертви можуть лишитися часточки шкіри нападника. У стиснутих кулаках інколи можна знайти нитки чи волосини. Огляд рук жертви — дуже важливий етап аутопсії. І вона його пропустила.

А Дін був присутній.

— Ми вже встановили особу, — сказала Айлс. — Знімки зубів Ґейл Їґер он там, на негатоскопі.

Ріццолі підійшла до негатоскопа й подивилася на плівки. Зуби світились, як маленькі моторошні надгробки на тлі чорної плівки.

— Стоматолог місіс Їґер торік ставив їй золоту коронку. Ось тут, номер двадцять. І пломби зі срібної амальгами — номери три, чотирнадцять і двадцять дев’ять.

— І це збігається із зубами трупа?

Доктор Айлс кивнула.

— Я не маю сумніву, що це тіло Ґейл Їґер.

Ріццолі знову обернулася до тіла на столі й зосередилася на низці набряків навколо шиї.

— Рентґен шийного відділу робили?

— Так. Розірвано обидва верхні відростки щитоподібного хряща. Можна припустити, що жертву душили руками.

Айлс звернулася до Йошими (він завжди працював мовчки, ніби привид, і інші часто взагалі забували, що він тут):

— А тепер підготуймо її до взяття вагінальних проб.

Те, що відбулося потім, вразило Ріццолі. Тіло жінки після смерті просто не могло зазнати більшої наруги. Це було гірше, ніж розтин черева. Гірше, ніж оголене серце й легені. Йошима зігнув м’які ноги і широко розсунув стегна жінки.

— Детективе, — звернувся Йошима до Корсака, який стояв найближче до лівого стегна Ґейл Їґер. — Можете потримати цю ногу?

Корсак перелякано витріщився на нього.

— Я?

— Просто тримайте коліно зігнутим, отак, щоб ми могли взяти проби.

Корсак неохоче взявся за стегно трупа, але потім відсахнувся: верхній шар шкіри лишився у нього на рукавичці.

— Господи! Боже мій!

— Шкіра все одно відшаровуватиметься, хоч би що ви робили. Просто тримайте стегно, будь ласка. Гаразд?

Корсак швидко видихнув. Крізь сморід, який наповнював приміщення, Ріццолі відчула ментоловий запах «Вікс». Корсак принаймні не став геройствувати, а змастив шкіру під носом бальзамом. Скрививши обличчя, він узявся за стегно і відвів його вбік, виставляючи на огляд статеві органи Ґейл Їґер.

— Отепер справді сексапільно, — пробурмотів він.

Доктор Айлс спрямувала світло на промежину і обережно розділила розпухлі статеві губи, щоб відкрити отвір піхви. Хоч би як добре трималася Ріццолі, вона не могла дивитися на це втручання і відвернулася.

Вони з Діном зустрілися поглядами.

До цього моменту він спокійно і відсторонено дивився на всі маніпуляції з тілом. Однак тієї миті Ріццолі побачила в його очах гнів. Такий самий гнів, який відчувала вона, адже якийсь чоловік довів Ґейл Їґер до цього остаточного розпаду. Вони дивилися одне на одного. На якийсь час лють об’єднала їх і суперництво забулося.

Доктор Айлс встромила в піхву тампон, потім розмазала зразок по скельці мікроскопа і поклала скельце на тацю. Далі вона взяла ректальний тампон — цей зразок також потрібно було проаналізувати на наявність сперми. Коли вона зібрала все необхідне й ноги мертвої жінки знову лежали на столі, Ріццолі вже подумала, що найгірше позаду. Навіть коли Айлс почала робити розтин Y-подібної форми, рухаючись від правого плеча до нижнього краю грудної кістки, Ріццолі й далі вважала, що з жертвою не можна зробити нічого принизливішого, аніж те, що вона вже побачила.

Айлс саме готувалася зробити розтин від лівого плеча, аж тут Дін запитав:

— А як щодо мазка з піхви?

— Зразки буде відправлено в лабораторію, — сказала доктор Айлс.

— Ви не дивитиметеся мазок?

— У лабораторії зможуть знайти ДНК сперми, навіть коли вона висохне на скельці.

— Це ваш єдиний шанс подивитися на свіжий зразок.

Доктор Айлс зупинилася, приклавши кінчик скальпеля до плеча трупа. Вона замислено подивилася на Діна, а тоді сказала Йошимі:

— Додайте на це скельце кілька крапель соляного розчину і покладіть його під мікроскоп. Буквально секунда — і я гляну, що там.

Далі за планом був розтин живота. Скальпель Мори Айлс надрізав шкіру роздутого черева. Сморід внутрішніх органів, які розкладалися, виявився нестерпним для Ріццолі. Похитуючись, вона відійшла і, задихаючись, стала над умивальником. Картала себе, що по-дурному намагалася довести свою витримку. Агент Дін, можливо, дивився на неї зараз і відчував свою вищість. Ріццолі не помітила, щоб у нього над верхньою губою блищав бальзам. Вона й далі стояла спиною до столу і радше слухала, аніж дивилась, як відбувається аутопсія. Чула, з яким сильним шумом повітря проходить крізь вентиляційну систему, як тече вода і грюкають металеві інструменти.

А потім Йошима покликав стривоженим голосом:

— Докторе Айлс!

— Що?

— Я поклав скельце під мікроскоп і…

— Там є сперма?

— Краще подивіться самі.

У голові вже не паморочилося. Ріццолі озирнулася й побачила, як Айлс стягнула рукавички і сіла за мікроскоп. Роздивлялася зразок, а Йошима стояв над нею.

— Бачите? — запитав він.

— Так, — прошепотіла Айлс і відсунулася від мікроскопа. Вигляд у неї був ошелешений. — Тіло знайшли близько другої дня? — запитала вона в Ріццолі.

— Приблизно.

— А зараз дев’ята вечора…

— То там є сперма чи ні? — втрутився Корсак.

— Так, є, — відповіла Айлс. — Рухлива.

— Тобто? — насупився Корсак. — Сперматозоїди рухаються?

— Так.

У кімнаті запала тиша. Усі знали, що означає ця знахідка, і всіх це спантеличило.

— Як довго сперматозоїди залишаються рухливими? — запитала Ріццолі.

— Залежить від середовища…

— Як довго?

— Після еякуляції вони можуть зберігати рухливість протягом одного-двох днів. Щонайменше половина цієї сперми під мікроскопом рухається. Еякулят свіжий. Можливо, йому не більше доби.

— А як давно померла жертва? — запитав Дін.

— Зважаючи на рівень калію в скловидному тілі, з якого я взяла зразок приблизно п’ять годин тому, ця жінка мертва щонайменше шістдесят годин.

Знову запала тиша. Ріццолі бачила на всіх обличчях один і той самий висновок. Вона поглянула на Ґейл Їґер. Її тулуб тепер було розпанахано, а всі органи виставлено на огляд. Притиснувши руку до рота, Ріццолі кинулася до умивальника. Вперше за всю кар’єру копа її знудило.