— Як ти гадаєш, він дозволить мені пройти повз Діану, щоб принести результати аналізів її ДНК? — спитала Міріам у Маркуса.

— Це залежить від того, наскільки він «обламаний». Якби ти отак довела до непритомності мою дружину, то я порубав би тебе тесаком і з’їв на сніданок. На твоєму місці я б і не рипався.

Міріам скреготнула кріслом по підлозі.

— Я все ж таки ризикну. — І з цими словами вона блискавкою промчала повз мене.

— Чорт, ти диви! — спантеличено видихнула Сара.

— Вона — надзвичайно моторна навіть для вампіра, — запевнив її Маркус.

Метью посадив мене. Але навіть від такого незначного руху все довкола завертілося, із мені здалося, що голова моя ось-ось вибухне. Я на мить заплющила очі, а коли знову подивилася на Метью, його очі були сповнені тривоги.

— Все нормально, серденько?

— Та трохи ошелешена, якщо чесно.

Пальці Метью браслетом обхопили мою п’ясть, мацаючи пульс.

— Вибач, Метью, — промимрив Маркус. — Я й гадки не мав, що Міріам так поведеться.

— А що тобі лишається, як не вибачатися? — похмуро гаркнув йому батько, не підводячи очей. — Починай пояснювати, в чому мета вашого візиту — і негайно!

На лобі у Метью тіпнулася, пульсуючи, вена.

— Міріам… — почав був Маркус.

— Я не питаю Міріам, я питаю тебе, — відрізав батько.

— Що відбувається, Діано? — спитала моя тітка, яку Маркус і досі обіймав за плечі.

— Міріам гадає, що на тому алхімічному малюнку зображені ми з Метью, — обережно пояснила я. — На тій стадії хімічного вінчання, яка зветься conjunctio, тобто шлюб. А наступна стадія — conceptio.

— Conceptio? — спитала Сара. — А це концептіо означає те, що я підозрюю?

— Можливо. Латиною це означає «зачаття», — пояснив Метью.

Сара ошелешено витріщилася на нього.

— Маються на увазі діти?

Але мій розум був уже далеко. Я подумки гортала ілюстрації манускрипту «Ешмол 782».

— Conceptio там теж не було. — Я простягнула руку і торкнулася Метью. — Його хтось поцупив! І тепер «зачаття» теж зберігається у когось так само, як у нас зберігається conjunctio!

Міріам бездоганно-вчасно впливла до кімнати зі стосом паперів у руках.

— Кому все це віддати?

Діставши від Метью погляд, який ніколи б не побачити, Міріам із блідої стала сіро-синьою. І похапливо віддала йому результати аналізів.

— Ти привезла мені не ті результати, Міріам. Вони належать якійсь особі чоловічої статі, — кинув Метью, роздратовано гортаючи перші сторінки.

— Це й справді результати Діани, — підтвердив Маркус. — Вона — химера, Метью.

— А що це таке? — поцікавилася Ем. Химера являла собою міфологічну тварюку з тілом дракона, левиці та козла. Я перелякано зиркнула вниз — чи не видно у мене між ногами хвоста?

— Химера — це особа, чиї клітини поєднують у собі два та більше генетичних профілів, — пояснив Метью, ошелешено витріщившись на першу сторінку.

— Цього не може бути. — Моє серце гучно гупнуло. Метью обійняв мене обома руками, тримаючи результати перед нами на столі.

— Це велика рідкість, але така можливість існує, — похмуро сказав він, водячи очима по сірих стовпчиках.

— Наскільки я можу судити, це ЗСД, — припустила Міріам, ігноруючи попереджувальний похмурий погляд Маркуса. — Це результати з її волосся — пасма, яке ми знайшли на стьобаній ковдрі, коли перевезли речі до «Старої хатинки».

— ЗСД означає зникаючий синдром двійнят, — пояснив Метью, обернувшись до Сари. — Ребекка мала якісь проблеми на початкових стадіях своєї вагітності? Кровотеча чи скарги на викидень?

Сара похитала головою.

— Навряд чи. Втім, їх не було вдома, вони подорожували Африкою, а до Сполучених Штатів повернулися, коли вона була на четвертому місяці.

Ніхто й ніколи не казав мені, що мене зачали в Африці.

— Ребекка могла й не знати про ті негаразди, — похитав головою Метью, стиснувши губи. — Цей синдром трапляється ще до того, як жінки дізнаються про свою вагітність.

— То я мала брата чи сестру-близнюка, але у матері стався викидень?

— То був твій брат, — сказав Метью, показуючи вільною рукою на результати аналізів. — У тебе був брат-близнюк. У подібних випадках міцніший плід абсорбує кров та тканини другого плоду. Це трапляється на ранніх стадіях, і здебільшого відбувається непомітно, не залишаючи слідів зниклого близнюка. А чи не свідчить результат аналізу Діаниного волосся про наявність у неї здібностей, що не проявилися під час решти ДНК-аналізів?

— Та трохи є: подорожування в часі, зміна форм та віщування, — відповів його син. — Діана повністю увібрала їх усіх.

— То мій брат мав стати мандрівником у часі, а не я, — повільно мовила я.

Розмитий фосфоресцентний слід позначив прихід моєї бабусі до кімнати. Вона повільно підійшла до мене, злегка торкнулася плеча і сіла край стола.

— Він також мав би генетично обумовлену схильність керувати відьмовогнем, — сказав Маркус, киваючи головою. — У зразку волосся ми знайшли тільки маркер вогню. Здатності керувати іншими стихіями виявлено не було.

— А чи не думаєте ви, що моя мати знала про мого брата? — спитала я, пробігши пальцем по сірих, чорних та білих стовпчиках.

— Звісно, що знала, — впевнено мовила Міріам. — Ви ж народилися на свято богині. І вона дала вам ім’я Діана.

— Ну то й що? — спитала я, здригнувшись від спогаду про сон: я лечу на коні крізь ліс у сандалях і туніці з дивним відчуттям, ніби тримаю в руках лук та стрілу, що супроводжувала відьмовогонь.

— Богиня Місяця мала брата-близнюка — Аполлона. «Цей лев до сонця швидко мчить, щоб там сестру свою зустріть, ім’я якої — Місяць». — Міріам процитувала рядки з алхімічної поеми, і очі її заблищали. Вона щось замислила.

— Ви ж читали «Полювання Зеленого Лева»?

— Читала, і пам’ятаю наступні рядки: «Через обряд чудесний, що вінчанням зветься, цей лев їм допоможе народити короля — так вже ведеться».

— Про що це вони теревенять? — роздратовано спитала Сара.

Коли ж Міріам намірилася пояснити, Метью похитав головою. І вона замовкла.

— Король-Сонце та Королева-Місяць — в алхімії сірка та ртуть — оженилися і зачали дитину, — сказала я Сарі. — В алхімічній системі образів дитя, що народиться в результаті зачаття, буде гермафродитом і символізуватиме, таким чином, змішану хімічну субстанцію.

— Іншими словами, Метью, — в’їдливо зауважила Міріам, — у манускрипті «Ешмол сімсот вісімдесят два» йдеться не лише про походження і не лише про еволюцію та вимирання. Там йдеться також і про розмноження.

Я огидливо скривилася.

— Дурниці.

— Можете вважати це дурницями, Діано, але я все зрозуміла. Вампіри та відьми зрештою зможуть народжувати дітей. І інші змішані партнери теж зможуть. — Міріам тріумфально відкинулася на спинку крісла, мовчки спонукуючи Метью до бурхливої реакції.

— Але ж вампіри не можуть розмножуватися біологічним способом, — заперечила Емілі. — І ніколи не могли. І різні види не можуть водитися й запросто народжувати потомство.

— Види змінюються, пристосовуються до нових обставин, — завважив Маркус. — Інстинкт виживання через розмноження є дуже потужним і, безперечно, достатньо потужним, щоб спричинити зміни на генетичному рівні.

Сара нахмурилася.

— Ти кажеш так, наче нам загрожує вимирання.

— Може й загрожує, — втрутився в розмову Метью, відсунувши на середину стола результати аналізів разом із нотатками та сторінкою з «Ешмола 782». — Відьми народжують дедалі менше дітей, а їхня сила постійно слабне. Вампірам стає дедалі важче довести до завершення процес відродження теплокровної істоти. А демони все більше й більше стають нестійкими.

— Але я й досі не розумію, яким чином це дозволить вампірам та відьмам народжувати дітей, — не вгавала Емілі. — І якщо колись стануться зміни, то чому вони неодмінно мають розпочатися з Діани та Метью?

— Міріам вдавалася в це питання, коли спостерігала за ними в бібліотеці, — пояснив Маркус.