Литмир - Электронная Библиотека
Содержание  
A
A

Крістофер Паоліні

ЕРАГОН. БРІЗІНГР,

або

Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

Короткий зміст книг «Ерагон»

та «Ерагон. Найстарший»

П'ятнадцятирічний юнак Ерагон був неабияк подивований, знайшовши в горах Хребта синій камінь. Ерагон мешкав на фермі поблизу маленького селища Карвахол разом зі своїм дядьком Герроу та двоюрідним братом Рораном, отож забрав камінь туди. Юнака виховували Герроу та його покійна дружина Маріан. Про свого батька він не знав геть нічого, а його мати Селена була сестрою Герроу, проте відтоді, як народився Ерагон, її ніхто не бачив.

Перегодом камінь розколовся на дві частини, й на світ з'явилось дитинча дракона. Коли юнак доторкнувся до маленького дракончика, то на його долоні з'явився срібний знак, а між їхніми душами виник чарівний зв'язок. Так Ерагон став одним із легендарних Вершників дракона. Свого дракона він назвав Сапфірою, бо саме так звали дракона, про якого йому розповідав сільський казкар Бром.

Вершники дракона з'явились багато тисяч років тому після спустошливої війни між ельфами та драконами, і їхня місія полягала в тому, щоб не дозволити двом расам розпочати нову війну. Вони стали миротворцями, просвітниками, цілителями, філософами та найвеличнішими чарівниками — бо зв'язок із драконом наділяв людину здатністю чаклувати. Під керівництвом та захистом Вершників країна пережила свій «золотий вік».

Незабаром до Алагезії прибули люди. Вони також вступили до цього елітного ордену. Мир тривав упродовж багатьох років, проте його порушили войовничі ургали, які вбили дракона молодого Вершника — людини на ім'я Галбаторікс. Через цю втрату Галбаторікс ледь не збожеволів, а коли його старші брати відмовились дати йому нового дракона, він вирішив їх знищити.

Укравши собі нового дракона й назвавши його Шруйкан, Галбаторікс скористався чорними закляттями й змусив його служити собі. Після цього він зібрав групу з тринадцяти зрадників — клятвопорушників ї, перемігши разом з ними Вершників та вбивши їхнього ватажка Враеля, проголосив себе королем Алагезії. Наполохані ельфи змушені були тікати вглиб соснових лісів, а гноми сховалися в тунелях та печерах. Відтоді жодна раса не наважувалась вийти зі своїх схованок. Так тривало понад сто років, упродовж яких усі клятвопорушники померли. Учасником цих складних перипетій став і Ерагон.

За сім місяців після народження Сапфіри до Карвахола прибуло двоє підозрілих чужинців, схожих на жуків. Вони шукали яйце Сапфіри й оголосили, що незабаром у цих землях будуть разаки. Ерагонові й Сапфірі пощастило втекти, проте чужинці зруйнували домівку Ерагона й убили Герроу.

Тоді Ерагон заприсягнувся вистежити разаків і вбити їх. Залишаючи Карвахол, він зустрів казкаря Брома. Той звідкись знав про існування Сапфіри й погодився супроводжувати Ерагона під час його мандрів. На самому початку мандрівки старий казкар подарував Ерагонові червоний меч Вершника дракона — Зарок, проте не схотів розповісти, як він до нього потрапив.

Під час мандрівки Бром став Ерагоновим учителем — він навчив його літати з мечем і користуватися магією. Загубивши слід разаків, вони вирішили піти до портового міста Тейрм, де мешкав старий приятель казкаря — Джоуд. Бром гадав, що той допоможе знайти їм лігво разаків. У Тейрмі мандрівники дізнались, що разаки живуть десь поблизу міста Драс-Леони. Вирушаючи з Тейрма, Ерагон устиг зустрітися зі знахаркою Анжелою, яка зазирнула в його майбутнє, а також отримав декілька порад від її кота-перевертня Солембума.

Мандруючи до Драс-Леони, Бром зізнався, що є агентом варденів — повстанців, які збиралися скинути Галбаторікса. Сам він переховувався в Карвахолі, чекаючи на появу нового Вершника дракона. Бром також розповів про те, що двадцять років тому він був одним із тих, хто не побоявся викрасти яйце Сапфіри в Галбаторікса. Під час викрадення Бром переміг і вбив Морзана, першого й останнього з клятвопорушників. Але залишалось іще два драконячих яйця, й обома ними володів Галбаторікс.

Поблизу Драс-Леони мандрівники знову перетнулися з разаками, які завдали Бромові смертельного удару, коли той захищав Ерагона. Але разаків спинив юнак-незнайомець на ім'я Мертаг. Помираючи, Бром зізнався, що він теж був колись Вершником, а його вбитого дракона так само звали Сапфірою.

Після цього Ерагон і Сапфіра вирішили приєднатися до варденів, проте в місті Джилід юнак потрапив у полон. Його привели до жорстокого й могутнього Смерка, який служив Галбаторіксу. Незабаром, завдяки допомозі Мертага, юнакові пощастило втекти із в'язниці, визволивши ельфійку Арію, ще одну бранку Смерка. Вона була поранена й потребувала негайної допомоги варденівських лікарів.

Тікаючи від загону ургалів, вони вчотирьох прямують до лігвища варденів, яке було у велетенських Беорських горах. Та незабаром з'ясувалося, що Мертаг не хоче приєднуватись до варденів. Юнак зізнається, що він син Морзана. Мертаг засуджує вчинки свого батька, він утік із двору Галбаторікса й тепер шукає власної долі. Саме від Мертага Ерагон дізнається про те, що його меч Зарок колись належав Морзанові.

Незабаром ургали наздогнали втікачів, і вони могли б загинути, якби їх не врятували вардени, які переховувалися у Фартхен Дурі, велетенській скелі. Саме в цій скелі розташовувалася столиця гномів — Тронжхейм. Коли друзі опинилися всередині скелі, Ерагона відразу ж відвели до Аджихада, ватажка варденів, а Мертага посадили до в'язниці, оскільки він був сином Морзана.

Далі Ерагон мав зустріч із королем гномів Ротгаром та донькою Аджихада — Насуадою. Він також витримав перевірку Близнюків — двох потворних чаклунів, які служили Аджихаду. Потім Ерагон і Сапфіра благословили одне немовля варденів, а вардени у свою чергу вилікували Арію.

Проте незабаром мирне життя схвилювала звістка про те, що підземними тунелями гномів наближається армія ургалів. У страшній битві Ерагон залишився без Сапфіри й мусив сам на сам битися зі Смерком. Значно сильніший за будь-яку людину. Смерк став перемагати Ерагона й урешті-решт завдав йому страшного удару: розсік спину від плеча до стегна. Якраз цієї миті Сапфіра та Арія розбили гігантський сяючий сапфір, що слугував стелею в залі, де відбувався цей поєдинок. Гуркіт, що вони його здійняли, відволік Смерка, й Ерагон вразив його мечем у самісіньке серце. Втративши свого ватажка, ургали відступили.

Перебуваючи без пам'яті, Ерагон виходить на телепатичний зв'язок з істотою, яка назвала себе Тогіра Іконока — Скорботний Мудрець. Він запропонував Ерагонові зустрітися з ним за підказками в Елесмері, столиці ельфів.

Отямившись, Ерагон побачив на своїй спині величезний шрам. Юнак збагнув, що цього разу йому просто пощастило перемогти Смерка й що надалі слід багато тренуватися. Наприкінці першої книги він обіцяє собі знайти Скорботного Мудреця й стати його учнем.

Події другої книги розпочинаються за три дні після того, як Ерагон убив Смерка. Вардени починають оговтуватись від страшної битви під Фартхен Дуром, а Аджихад, Мертаг і Близнюки переслідують ургалів, які причаїлися в тунелях гномів. Несподівано переслідувачі натрапляють на великий загін ургалів. Під час сутички ургали вбивають Аджихада, а Мертаг і Близнюки безслідно зникають. Рада старійшин варденів призначає Насуаду спадкоємицею свого батька й просить її стати новим ватажком варденів. Ерагон, на правах васала, присягає Насуаді на вірність і обіцяє вірою та правдою служити повстанцям.

Після цього Вершник та його дракон Сапфіра збираються вирушити до Елесмери, щоб стати учнями Скорботного Мудреця. Проте перед новою мандрівкою король гномів Ротгар запропонував Ерагонові стати членом їхнього клану, Дургрімст Інгейтум. Ерагон пристав на цю пропозицію й відтепер здобув собі право брати участь у всіх нарадах гномів.

Під час мандрівки до країни ельфів Вершника та його дракона супроводжують Арія й Орик, названий син Ротгара. По дорозі вони зупиняються в Тарназі, місті гномів. Чимало гномів ставляться до Ерагона й Сапфіри з пошаною, утім один із кланів поводиться дуже ворожо. Справа в тому, що члени клану Аз Свелдн рак Ангуїн ненавидять Вершників через те, що клятвопорушники вбили багатьох їхніх однодумців.

1
{"b":"246928","o":1}