— Звичайно, — з посмішкою відповів Зедд. — Обов'язково прийду, щоб поправити тобі ковдру. Пізніше.

Він задавав собі питання, а чи зайде в її кімнату Рікка, щоб розповісти їй казку? Радісно було думати, що Морд-Сіт розповідає дитині казки про зорі. Мабуть, Речел справляла подібний ефект на всіх, хто її оточував.

Через відчинені двері Чейз простежив, як його прийомна дочка помчала вниз по широкій кріпосній стіні. Зедду подобалося, що дівчинка почувалася щасливою в Замку Чарівників. Здавалося, Замок теж задоволений, приймаючи її в своїх тисячолітніх залах. Вона добре орієнтувалася тут і ніколи не заходила в ті частини Замку, про які попереджав Зедд. Ця дитина відмінно розуміла, що таке небезпека. Вона на мить зупинилася, щоб глянути вниз на місто через амбразури кріпосної стіни, потім швидко побігла далі. В котрий раз Зедд здивувався, що тонкі ноги дитини могли нести її настільки стрімко.

Переконавшись, що вона благополучно продовжує свій шлях, Чейз закрив важкі двері і підійшов ближче до столу. Його присутність робила цю зручну, як завжди вважав Зедд, кімнату зовсім маленькою і тісною.

— А тепер розкажи мені, що у тебе за проблеми?

Він не збирався заспокоюватися, поки не дізнається більше. Зедд зітхнув і пальцем розгорнув книгу так, щоб Страж міг прочитати те, що там написано.

— Дивись сам. Може, ти мені скажеш.

Чейз дивився на древню книгу. Він перевертав порожні сторінки, швидко переглядаючи кожну.

— Ну і що тут не так? Не схоже, що тут є про що хвилюватися.

Зедд вигнув брову. — У цьому то й проблема.

— Що ти хочеш сказати?

— Це — книга пророцтв. Тут має бути хоч одне пророцтво. Не буває книг, в яких не написано нічого, інакше це вже не можна називати книгою. Все написане тут пропало.

— Пропало? — Чейз почухав потилицю. — Нічого не розумію. Як може пропасти те, що написано в книзі? Це ні на що не схоже — не міг же хтось вкрасти букви зі сторінки.

Хтось вкрав букви зі сторінки книги… Незвичайний погляд на проблему. Більшу частину життя цей чоловік пропрацював Стражем Кордону, до того дня, кілька років тому, коли Кордон розтанув. Саме тому така людина, як Чейз, буде насамперед підозрювати крадіжку, ніж щось інше. Зедду ж така можливість в голову не приходила, але тепер він вже обдумував цю упущену ним можливість.

— Не розумію, як текст міг зникнути, — довірливо мовив він, ковтнувши чаю.

— А про що були ці пророцтва? — Запитав Чейз.

— Як виявилося, ці пророцтва головним чином про Річарда.

З вигляду Чейз був абсолютно спокійний, хоча це нічого не значило.

— Ти справді впевнений, що тут було щось написано? — Уточнив він. — Якщо ця книга дуже стара, ти міг просто забути, що тут були чисті сторінки. Зрештою, книга запам'ятовується по її змісту, а не за кількістю чистих аркушів в ній.

— Цілком певен. — Чарівник відставив олов'яну кружку. — Не можу сказати, що точно пам'ятаю кількість чистих аркушів в цій книзі, але можу заприсягтися, що їх ніколи не було так багато, як тепер.

Вираз обличчя Чейза, який обмірковував цю таємницю, зовсім не видавав його почуттів. — Добре, готовий визнати, що це дійсно виглядає дивно… але чи дійсно це проблема? Пророцтва для Річарда ніколи нічого не значили, він не прислухався б до них у будь-якому випадку.

Зедд піднявся на ноги і наполегливо постукав пальцем по книзі.

— Чейз, ця книга зберігалася тут, в Башті, тисячі років. Всі ці роки в ній було записані пророцтва — вже в цьому-то я впевнений. Але тепер раптом весь текст пропав. Тобі це здається звичайним явищем?

Чейз знизав плечима, засунувши великі пальці в задні кишені.

— Ну не знаю, Зедд. Я зовсім не розбираюся в цих питаннях. Але, думаю, якщо ти звертаєшся до мене в пошуках відповідей щодо пророцтв, значить ти дійсно у великій біді. Ти ж чарівник, ось ти і скажи мені, в чому справа.

Зедд всім вагою сперся на руки, нахиляючись до Варту.

— Я не можу пригадати нічого, що було написано в цій книзі. Я не можу пригадати нічого про зниклі тексти в інших книгах пророцтв, де є такі ж пропуски.

Вираз обличчя Чейза став зовсім похмурим. — Є ще й інші? Теж з чистими сторінками?

Зедд кивнув і пригладив волосся. Він глянув у вікно, намагаючись розгледіти своє відображення в склі, але не зміг — зовні було ще занадто світло.

— Мені потрібно підстригти волосся? — Він озирнувся на Чейза. — Воно що, і, правда, занадто стирчить?

Чейз підняв голову. — Що?

— Неважливо, — пробурмотів Зедд, змахнувши рукою. — Ці чисті сторінки у багатьох книгах пророцтв зовсім збили мене з пантелику.

Чейз поворухнувся і схрестив руки. Його брови зсунулися. Було видно, що він серйозно зацікавлений. У його випадку інтерес зазвичай висловлювався в тому, що він починав прикидати, скількох людей йому доведеться вбити.

— Можливо, мені варто поки залишитися. Ми не можемо виїхати прямо завтра, потрібно почекати, поки ти не зрозумієш, що саме відбувається.

Зедд зітхнув, починаючи шкодувати, що розповів про все Чейзу, для якого ця проблема не була такою вже серйозною. Ця людина не звикла мати справу з чимось, чого він не розумів, а значить, не знав, що можна — і треба — робити.

— У цьому немає необхідності. Не варто міняти ваші плани і турбуватися даремно. Справа тут в чомусь іншому, і це пов'язано з книгами, а вже це — моя область. Рано чи пізно я розберуся, що відбувається. Мені просто було цікаво, що ти думаєш про це. Іноді саме так можна дати думкам новий напрямок.

Чейз провів пальцем по сторінці. — Ну і що означає остання фраза? Та сама, де сперечаються спочатку, щоб потім згуртуватися в змові і зцілити його? Ти говорив, що це пророцтво говорить про Річарда. Схоже, хтось замишляє недобре проти нього.

— Не обов'язково. — Зедд витер рукою губи, обдумуючи, як краще пояснити все. — Часто слово «змова» в пророцтві вживається у значенні «будувати плани» і не обов'язково носить настільки зловісне значення. У нашому випадку це може означати всього лише, що хтось обмірковує свої дії. В цьому фрагменті йдеться про те, що його союзники — чи радники — виношують плани його виліковування. Найімовірніше це може означати, що спочатку вони повинні переконати його прийняти їх допомогу, а потім ці союзники — якими, ймовірно, може бути хтось із нас — збираються пошукати спосіб, щоб вилікувати його.

— Вилікувати від чого?

— Тут не сказано.

— Так значить це несерйозно?

Зедд значно подивився на Стража Кордону.

— Гадаю, про це повинно було бути сказано в зниклому тексті.

— Тоді це може виявитися серйозним. Річард потрапив в біду і йому потрібна наша допомога. Можливо, він поранений.

Зедд гірко похитав головою.

— Виходячи з мого досвіду, можу сказати, що пророцтва рідко бувають настільки відверті.

— Але це можливо.

Зедд якусь мить оцінююче дивився на Стража.

— Не варто вигадувати щось, аби потім хвилюватися про це. До того ж завжди важко визначити хронологію пророцтва. Можливо, ми обговорюємо ту його частину, яка вже трапилася, і вона може означати, що в дитинстві Річард підхопив лихоманку, а я знайшов потрібні трави і вилікував його.

— Значить, це може бути історія з минулого.

Зедд в розпачі звів догори руки. — Все можливо. Без відсутнього тексту, навіть знай я про пророцтва набагато більше, ніж знаю, не можна точно помістити це пророцтво в історію його життя.

Чейз кивнув, але в цей момент половинкака дверей зіштовхнула його з місця. У відчинені двері влетіла Рікка. Вона зібралася було зібрати тарілки, але завмерла, побачивши, що вони повні.

— У чому справа? Чому ви все ще не поїли? — Зедд відмахнувся, немов відкидаючи від себе питання, тоді вона через плече оглянулася на Чейза. — Схоже, він захворів. Я думала, що до цього часу він не лише очистить тарілки, але і оближе зі стелі аромат їжі. Мабуть, нам потрібно пошукати спосіб змусити його їсти.

— Бачиш, що я мав на увазі, кажучи про змови? — Сказав Зедд Чейзу. — Ця змова може бути більш серйозню, ніж та.