ЛОШАК Напосілися злодії Раз на мужика І, чи з поля, чи із стайні Вкрали лошака. Мужик ходить, ломить руки, На святе дає; Коли чує - аж у стану Лошак його є. Поклонився асесорам Мужик-неборак; Асесори йому кажуть! «Пашол вон, дурак! На слово ему поверить! Экой дуралей! Приведи для показанья Восемь душ людей!» Мужик ходить, просить, поїть, Восьмеро найшов, Дав попові на молебень Та й у стан пішов. Поклонився асесорам Знову неборак. Асесори знов говорять: «Пашол вон, дурак! Экой чорт сюда приносит Этаво хахла! Суется с сваей кабылай!.. Есть важней дела! Придешь после!» Через тиждень Знов мужик іде, Вибирає, поїть свідків І у стан веде. Діла знову в асесорів, Гонять мужика. Став хазяїн, стали люди - Нема лошака! Аж піднявся і говорить Іден з-межи них: «Не відіб’єш ти коня[ки] Від тих станових! А як ще нас разів кілька Сюда поведеш, То будь певний, що й корову З дому ізведеш… Подаруй їм ту коняку І не голоси… А скажи, мов, що вклепався, Ще й перепроси!» І послухав мужик ради, Іде до панів: «Вибачайте, я вклепався!» Бух панам до ніг! «Как же ты, дурак, не знаешь, Что было твое, Да к чужому привязался, Выдал за свое?..» «Вибачайте, благороддя, За вину мою! Маю жінку і із нею Років сім жию, А щоб її який злодій В стан запакував, Мусив би-м панам сказати, Що єй не впізнав!» СТАНОВИЙ Гнався постом засідатель На чиюсь біду. Серед річки заламався На тонкім льоду. Б’ються соцькі й розсильнії, Б’ються рибаки. Водять шнури край пролому, Ості і гаки. Але йде жидок убогий, Пейсами потряс. «Гирсти-гирсти, - став питати, Що таке у вас?» «Засідатель утопився, Господи прости!.. Ходи, жидку, хоть поможеш Шнура завести». «Гирсти! Нащо то шукати Людської біди? Лиш карбованець наставте - Вийде сам з води!» ГУСАК
Раз у баби перехідний Москаль ночував, Устав рано до походу Та й гуску украв. Доганяє його баба: «Служба! Почекай!» «А что, бабушка, мне скажешь?» «Та гуску оддай». «Ах ты, бог мой! Это гуска?.. Экой я дурак!.. Вазьми, бабка, ей-ей думал, Что зто гусак!» ПОЧОМУ ДУРНІ «Де бував-пробував? Розкажи, Іване!» «Та вже де не бував, Всюди бував, пане! Був не раз у Криму, Бував і в Полтаві, Ходив раз у Москву, Бував і в Варшаві». «А почім у Москві Дурні продаються?» «Та навгад не скажу, Які попадуться: Як мужик - так мужик, його й не питають, А пани - все пани, З ціни не спадають!» ЧИ ГОЛОСНА ЦЕРКВА Став у церкві батько з сином. Церкву вже кінчали: Засклепили, побілили, Олтар прибивали. «Слава богу, - каже батько, - Спомоглися люди. Лиш не знати, як то вона - Чи голосна буде? Постій хіба, - каже, - сину, Перед образами, А я піду та для проби Свисну за вратами…» Пішов свиснув разів кілька, Назад повертає. «А що, сину, голосная?» - Хлопчину питає. «Голосная!.. - хлопець каже, - Так і б’є луною!..» «Ану ж, - каже, - піди свисни, А тут я постою…» «Оце але! - каже хлопець. - Найшли що сказати!.. А чи ж я то який дурень У церкві свистати!» ДЕ СПІЙНЯЛИ? «А чи знаєш ти, Романе, Батько під судом: Іспійняли неборака Над чужим добром…» «Мого батька?.. Де спійняли?» Циганчук спитав. «Таки в нашії ж коморі - Бодню розбивав». «Та в коморі й горобцеві Крила одшибеш… Ні! Пусти-но батька в поле! Чи тогді піймеш?» |
