АХМЕТ III [55] I ЗАПОРОЖЦІ В літо тисяча шiстсоте, - В літо теє боже, Прийшла грамота Ахмета В наше Запорожжя: «Я, султан, син Магомета, [56]Внук бога їдного, Брат місяця-перекроя I сонця самого, Лицар сильний i могучий, Краль над королями, Воєвода всього світу I цар над царями, Цар столиці Цареграду I цар Македону, Гpeків, сербів, молдаванів I цар Вавілону, Цар Подолі, i Галича, I славного Криму, Цар Єгипту, i Ораби, I цар Русалиму, Сторож гробу в Русалимі I вашого бога. Християн ycix на світі Смуток і підмога,- Кажу вам, yciм козакам, Мені передатись, А як нi - добра від мене Вам не сподіватись!» Того ж літа запорожці Грамоту читали I до вражого Ахмета От що написали: «Ти, султане, чортів сину, Внуку гаспида самого I чорте рогатий! Стравнику ти цареградський, Пивнику макдонський, Свине грецька й молдаванська, Ковалю вавлонський! Кате cepбів i Пoдoлi, Папуго ти кримська, Єгипетський ти свинарю, Сово русалимська! Ти - погана свинячая Морда, не підмога, I дурень ти, а не сторож У нашого бога. Не годен ти нас, козаків, I десь цілувати, А не то щоб Запорожжя Під собою мати! Ми землею i водою Будем воюватись, I тебе нам, бісів сину, Hiчогo боятись! Так тoбi ми відвічаєм, А року не знаєм, Бо ми ваших календарів В Січі не тримаєм. Місяць наш тепер на небі, День той самий, що у вас; За сим словом, вражі турки, Поцілуйте в ... нас!» НАЩО БОГ СОТВОРИВ? «Нащо тебе, козака, Господь на світ сотворив?» «Щоб любив я мужика, Щоби пана його бив!» «Нащо ж тебе, мужика, Господь на cвіт сотворив?» «Щоб неславив козака, Щоби панщину робив!» ТУРЕЦЬКА КАРА
Взяли турки козака, На смерть засудили, Межи ноги йому кіл Довгий заложили Та й довбнею i женуть, А той тілько каже: «Та бий piвнo, коли б’єш, Не милися, враже!» 13 окт[ября] ПИЛИПОН Як то за все хапаються Tiї пилипони, То й поправляв їден, кажуть, У церкві ікони. От поправив, що там було, До попа вертає. «Що ж, ти,- каже,- все поправив?» - Піп його питає. «Да все, батька! У Варвары Башмак доработал, Богоматери на лоне Младенца сработал. А чтоб батька мне маленько На водку прибавил, То я сзади уж и духу Три перья приставил!» 14 окт[ября] ХРАБРИЙ ЛЯХ Здибалося два ляшки. Їден i хвалився, Як недавно на війні 3 козаками бився. «Juz to,- каже,- dtugo mniе Nie zapomnа wrogy, Bo psiawiaram moze stu Odrаbatem nogi!» «Co to nogi? - каже той.- Glowy rаbac bylo!» «I ja chcialem, bracie moj. Ale glow nie bylo» ____________________________ Каже: «Знатимуть мене Козацькі пороги, Бо я з coтнi козаків Поодтинав ноги». «Що то ноги? - каже той,- Голови їм було!» «I я то xтів, брате мій, Та голов не було». ГОСПОДЬ ДАВ Пішов козак молодий В далеку дорогу, Кинув жінку молоду I хату убогу. Аж вертае за ciм літ, Хату оглядає, Дивується сам собі - Хати не пізнає. Його хата - як вінок, Новенька, біленька... «А звідки то,- запитав,- Голубко сивенька?» «А то,- каже,- господь дав За твою дорогу!» Козак шапку підійняв. «Слава ж,- каже,- богу!» Входить в хату - скрізь лавки I столи xopoшi, А на столах i лавках Валяються гpoшi. Глянув козак навкруги, Жінку обіймає, Поцілував кілька раз. «Звідки ж то?» - питає, «I то,- каже,- господь дав За твою дорогу...» Козак хрест святий поклав. «Слава ж,- каже,- богу!» Коли гляне у куток - Аж дітей копиця... «А то звідки?» - «Господь дав!» - Каже молодиця. А той носом покрутив. «Добрий,- каже,- тато!.. Але,- адже,- на сей раз Порався багато!..» вернуться - (1673—1736) - турецький султан (1703—1730). вернуться - поширена в Європі вимова імені засновника ісламу Мухаммеда (близько 570—632) вернуться - (Люцифер) - у християнстві одне з імен диявола (він же Сатана, Вельзевул), втілення злого начала на землі. |
