ОКУЛЯРИ Розходився мужичок Аж ґвалт дякувати, Та одна йому біда: Не вміє читати. До аз-буки - так куди, Не того він хоче. Він гадає чим другим Просвітити очі. «Не вміє ж так старий дяк Стрічки розібрати, Окуляри ж як візьме - То куди читати! Отак і я заведу Кондаки й тропарі, Піду тілько та куплю Такі окуляри». Пішов мужик до крамниці, Різні вибирає… Що на очі накладе, То все не читає. Далі соті з носа зняв, Об землю ударив. Розплатився та й пішов Сам без окулярів. Та й на проводи сказав Хрещеному люду: «Окулярів не купив То й дяком не буду». ЕГЕ, ГАЙ
Йде видючий і сліпий, Та й каже видючий: «Ото, брате, синій гай! Ото ліс дрімучий!» «Еге! Еге! - каже той.- Як ти собі важиш!» «А ти ж, брате, бачиш що?» «Та ж ти, брате, кажеш!» СКІЛЬКО ДУШ «Скілько, куме, в тілі душ?» «Одна, я гадаю». «Може, в тебе і одна, А я так дві маю: Бо як руки на снігу В мене заколіють, Хукне теплая душа - І руки тепліють. А як страва на столі Гарячая буде, То вже друга, бач, душа, Холодная, студить!» ПОНИЗИВ П’є-гуляє у неділю На коршомці Гарасим; З Гарасимом п’є-гуляє І сусід його Трохим. А обидва стрільці жваві. От перечка і пішла… Далі Трохим розходився, Підійнявся з-за стола: «То ти кажеш, що ти луччий? Що ти гаспидний стрілець? Збий же мені з чуба шапку - Тоді будеш молодець!» «Кажеш, може, що не зіб’ю?» «А ти кажеш, що зіб’єш?!» «А їй-богу, що ізіб’ю!» «А їй-богу, не зіб’єш!..» «Та от тобі і рушниця!» «Ану-ну! Давай! Давай!» «Ставай, лишень, край порога! «Та я стану, ти ставай!..» Цілить один од порога, Другий стоїть за столом Та щосили натягає Сиву шапку на чоло. Бах! рушниця… Стало димно… Йде до столу Гарасим… А за столом в сивій шапці, Як баран, лежить Трохим! (Йому куля пролетіла Через шапку і чоло…) Підіймає він Трохима, Підпирає за столом. Сам одходить до порога. Знов рушницю в руки взяв, Прицілився разів кілька Й головою похитав. «Вибачай мені, Трохиме,- Гарасим проговорив,- На два цалі лиш понизив Та й і шапки не ізбив». АБИ ДУША ЧИСТА Два злодії опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають. І забрали, які були, Гроші під замками. Далі один на олтарик Пнеться з постолами. «Та що ж бо ти, брате, робиш? - Став другий казати.- Як-то можна святе місце Постолом валяти?» А той каже: «Мовчи, брате! Ми тут перед богом - Аби душа чиста була, Постоли - нічого!» ЛЯДСЬКА НАТУРА Блудить ляшок серед лісу, А мужик рубає… «Та ти, ляше, либонь, блудиш?» - Мужик промовляє. А лях каже: «Chocaj bladzie, Ale mam nature Nie pytac sie tego nigdy Kogo bije w skore!» [8] СВИНЯ СВИНЕЮ Несе мужик у ночовках Додому свячене: Яйця, паску, і ковбаси, Й порося печене. І порося, як підсвинок, Та ще й з хроном в роті. Несе, бідний, та й спіткнувся У самім болоті. І схибнулись нові ночви, Затряслось свячене, І в болото покотилось Порося печене. Глянув мужик на болото, Посвистав до лиха, Одвернувся, набік плюнув Та й промовив стиха: «Та свиня таки свинею! Правду кажуть люди: Святи її, хрести її - Все свинею буде!» ДОБРА НАТУРА
Грає скрипка, грає кобза І бандура грає; Чумак літом у кожусі Гопки витинає. Витинає чумак гопки, Аж потом заллявся… «Та скинь-бо ти кожух, брате!» Якийсь обізвався. «Ні, не скину! - чумак каже.- Бо натуру маю, Що йно тілько з себе скину, То все пропиваю!» вернуться - Хоч блуджу, Але маю натуру Ніколи не питати того, Кого бю в шкуру! (польськ.) |
