27 февр[аля] СУХОДОЛЬСЬКИЙ Згинув шляхтич Суходольський, Вже в костьолі тіло, І з-під небка ксьондз навколо Поглядає сміло. Далі мову зачинає, Тільки не по-польськи, Зачинає по-латині: «Ubi Suchodolski?» [20]І поглянув ще навколо: «Ubi Suchodolski?» Далі ще раз кругом глянув: «Ubi Suchodolski?» Аж п’яничка їден слухав: «Ubi» все та «ubi», Далі й каже: «Знаєш, ubi? У чортовій губі!» «Lzesz, galganie! [21] Він у бога! - Ксьондз відповідає. - Враз з святими його хвалить І на арфу грає!» А п’яничка похилився, За ліхтар узявся. «Та не знаю, хто з нас galgan, - Сміло обізвався, - Бо покійник не знав того, Як і дудку взяти, Та де йому перед богом Ще й на арфу грати?» КСЬОНДЗІВ НАЙМИТ Ксьондз і пані покойова На мшу поспішають, На відході до покою Слугу закликають. І тут пані йому каже, Щоб набіл забрати І конечне до обіду На ринку продати. А ксьондз його посилає З квитком до Давида Та узяти око м’яса Каже йому в жида. Пішов слуга до Давида - Не скурав нічого, Виніс набіл продавати - Не стало і того. Прибігає до костьолу, Глядить свої пані, Аж ксьондз якраз на ту пору Стоїть на казанні. І так чуло мову мовить: «Czego ty, czlowiecze? Czego chodzisz, czego szukasz Na tym marnym swiecie?» [22]А слуга на весь костьол: «Та ж пані шукаю! Бо сметана вся пропала І сам пропадаю». «Тс!.. Тс!..» А ксьондз говорить: «My nie wiemy sami, Lecz co David na to powie, «О, вже, пане! - слуга каже. - Ваш Давид хороший! Не дам, каже, не дам м’яса - Давай перше гроші!» ПЕКЕЛЬНА СМОЛА Раз на мові ксьондз казав: «Не впивайтесь, люди! На тім світі вам смола Замість вина буде!» Ото якийсь і захтів Смоли скуштувати, Каже собі два бички За денежку дати. Випив один - не біда, Другий випиває… Посмакував неборак, Далі промовляє: «Та гірка вона, гірка! А все ж не тужити: Як втягнеться чоловік, То й то буде пити!» МАЗУР НА СПОВІДІ
Сповідав ксьондз молодий Мазура старого. «Що ж,- питає,- чуєш ти За собою злого?» «А нічого!.. Та і що ж Злого чути маю? Чи в костьолі коли був? Чи коршму минаю? Слава богу, господь крив: Того не бувало…» «Ах ти, грішнику такий! Чи ж того ще мало? А ще більше? Може, й звів Чужую дитинку?» «Хотів тілько - та куди! Не твоїх літ, синку!..» Підірвався з місця ксьондз Та хвать за чуприну! Та як його розмахав - Аж насередину! А той чуба загорнув. «Правда,- каже,- люди. Хто із блазнями зайде, То й сам блазнем буде!» МАЗУР У БОЛОТІ Застряг мазур у болоті, Хуру підпихає Та й до помочі Дороту Святу упрошає: «Свята панно, - каже, - панно! Святая Дорота! Будь ласкава надо мною, Вирятуй з болота!» Ані з місця його коні! Нічого робити, Давай тоді Antoniego На поміч просити. Підпер хуру та як крикнув: «Swiety мій Антоній! Вирятуй хоч ти з болота Мої бідні коні!» То від крику коні раптом Рушили з болота. А він каже: «От що хлопець! Не то, що Дорота!» КРИВА БАБА Раз до ксьондза забрела Кривая на ноги І, бідная, на дітей Просила підмоги. А ксьондзові грошей жаль, - Давай її вчити, Як каліці із дітьми В білім світі жити. «Лучче, - каже, - ти навчись Бабити, змовляти, То й на себе, й на дітей Будеш гроші мати!» «Де ж навчитись, пане мій? Дайте мені раду!» «Що учитись? Ти змовляй Хоч так, для прикладу: «Пробіг пес через овес - Не шкодило псові, Най же шкоди не буде І тому вівсові». Пішла баба - і куди! Як свята, курує; Пройшло уже кілька літ, Ба, і ксьондз хорує; Така ґуля, як кулак, В горлі йому сіла… Лічать-лічать дохтори, А все ґуля ціла. Далі вдався до бабів, Нічого чинити… От приходить і крива Слабого лічити. Ксьондз, до лиха, вже забув; Вона не питає, Каже вийти з хати всім, Сама зачинає: «Пробіг пес через овес, - Не шкодило псові, Най же шкоди не буде І тому вівсові!» Подивився слабий ксьондз: «А, то ти, зозуля?» Та як враз зареготав - Так і трісла ґуля! вернуться - Чого ти, чоловіче? Чого ходиш, чого шукаєш На цьому марному світі? (польськ.) вернуться - Ми не знаємо, Але що на це скаже Давид, Послухаймо його! (польськ.) |
