ПІП НА ЯРМАРКУ Шиє собі по ярмарку Молодчина жвавий, Підглядає, що в батюшки Гроші у халяві. Та і гроші ж то хороші - Самії дукати. «Будь що буде, - промовляє, - А треба дістати…» Сюда-туда повернувся - Вже й видумав штуку, Підступає до батюшки - Цмок його у руку. «Батюшечко,- став казати,- Вчиніть мою волю!.. Потрудіться на часочок До краму зо мною. Я - най богу невимовно - Ризи вибираю, Та сам бачу, що ні міри, Ні пуття не знаю…» Пішов батюшка до краму, Ризи вибирає; Вибрав самі щонайкращі, На себе вбирає. А той присів коло нього, Ніби поправляє, А тут тілько від калитки Ремінці збирає. Шарп калитку - та у ноги… Піп до нього хоче, А купець його за ризи: «Пагади, панотче!» Заким отець повернувся, З себе ризи скинув - Молодчина з його грішми Десь, як вітер, згинув. ЧОРТ
Приглянувся ксьондз-добродій До чужої жінки. Що день божий посилає Фіги та родзинки… Посилає, все питає, Коли згода буде. Коли її чоловіка Удома не буде… Але жінка не [з] тих жінок: Подарунки брала, А ксьондзові усе-таки Слова не давала… Далі видить - треба дати, Нічого робити! Тілько собі замишляє Ксьондза підголити… Каже мужу. Муж навмисне Зрання виїжджає, А вона тут повну скриню Сажі насипає… Насипала, зачинила, В печі розпалила Та нібито на вечерю Ксьондза запросила, Ксьондз приходить, габіт з себе!.. Жарти починає… Помаленьку-помаленьку - Ба вже й обіймає… Помаленьку-помаленьку - Ба вже і за діло… Аж тут раптом коло хати Щось загуркотіло!.. «Ах, нещастя! - жінка каже,- Кінець мого віка! Чи ж не лихе притащило Мого чоловіка! Іскидайте живо шмаття, Голі розбирайтесь, Та от скриня коло лави, У скриню ховайтесь!..» Ксьондз скидає, й помагав Сама господиня, І в минуті з голим ксьондзом Зачинилась скриня. Входить в хату і господар, Нібито не знає; Стелиться собі на скрині Та й спати лягає… Лежить собі на тій скрині Та й почав казати: «А що, жінко, завтра, - каже, - Тра скриню продати. Коло нас тут недалеко Торговиця буде. Повезу її до лиха, Може, куплять люди!» «Нащо тобі продавати? - Каже молодиця.- Нехай собі буде вдома, Може, пригодиться!» «Пригодиться-пригодиться… А знаєш мовчати? Та ж не твоя, моя скриня! Я хочу продати!» І обоє господарі Разом замовчали; Замовчали, помирились Та й позасипали… Устав рано пан господар, Коні запрягає, Вивалює на віз скриню, Коні поганяє. Їде собі на ярмарок Скриню продавати… Але їде й пан з жоною До костьолу, знати… Оглядає та й питає: «Що везеш, Іване?» «Везу скриню, - Іван каже, - В скрині чорта, пане!» А тут пані обернулась Та й панові каже: «Рорros, duszko, tego chloра, «А який то чорт у тебе? Покажи, Іване!» «Дайте хіба рублів копу, То покажу, пане!» Вилічив пан йому гроші, Іван ізлізає, Кладе гроші у кишеню, Скриню відмикає. Як вискочить ксьондз із сажі!. Боже, твоя воле! Світу божого не бачить, Біжить через поле!.. А тут пані у долоні: «Аch, moje serduszко! Рораtrzaj sie, popatrzaj sіe! Jeszcze j samiec, duszко!» [7] ЩО КОГО БОЛИТЬ Плачуть діти коло тіла! «Мати ж наша, мати! А хто ж тепер нас без тебе Буде годувати? Хто нас буде голубити, Доглядати вдома?» Мужик стоїть, підіперся, Хлипає, сірома!.. «З ким же татко будуть спати?..» Він аж похилився: «Але ж, але ж, мої дітки!..» - І слізьми залився… ТОЙ, ЩО НАД НАМИ
Стоїть козак коло груші Дівку підмовляє. А дівчина, як калина, Полум’ям палає. Зчервоніло повне личко, Відскочили груди… Отак дала б, та боїться, Що то послі буде. «А що, - каже, - як я буду Дитиноньку мати? Хто пригорне сиротину, Буде доглядати?» Козак жваво обіймає Дівчину руками. «Не журись, дівчино, - каже, - А той, що над нами!..» А із груші старий батько: «О бісова мати!.. То ви будете робити, А я годувати?!» Як почули молодята - Та від батька в ноги: Дівча в хату з переляку, Козак - за пороги… вернуться - Попроси, голубе, цього хлопа, Хай покаже! (польськ.) вернуться - Ой, моє серденько!.. Подивися-подивися! Ще й самець, голубе!.. (польськ.) |
