— Вона зрадила...

— Вона завжди була рабинею, вона й умерла по-рабському, а раб — це сама зрада...

— Тіне моя, в нас не лишилося нікого: ні мудрого Аракшо, ні вірного Пірауни, ні завзятого Мадіаї, ні сильного Аканґасу, ні спритного Леонідаса, ні хороброго отрока Піри... Лишилася ти одинока!

— Я піду за тобою, Татаурано. Чую в грудях смерть...

— Хто ж лишиться, Тіне моя?

— Лишиться земля, морубішабо, на якій кров’ю записана велика любов. Хто не схоче бути рабом — завжди відчитає знаки, вириті у Великій Книзі. Ти не прожив свого життя марно...

Кажуть, що в ту ніч посліпла риба в Ітараре, вода її стала отрутою, а вночі небо кидало на землю вогнем обурення і плакало з великого жалю. Ріка спочатку вийшла із своїх берегів, а потім запала ще глибше в землю. Кажуть також, що в ту ніч позападалися підземні ходи, вода замулила й забила камінням печеру скарбів і там поховала тіло Клавдії де Са, бо її служба скінчилася.

А ще кажуть, що глибокими ночами обабіч Ітараре можна бачити по парі молодих людей: на західньому березі сидить в обдертих і забруджених білих шовках дівчина із зв’язаними руками, тримає на колінах білого мужчину з темними каштановими кучерями і плаче над його зрадливістю; по східньому боці сидить також дівчина в простенькій, але чистій білій туніці, тримає руку на чолі молодого індіянина, що схилив голову до її ніг, і співає йому пісню про волю, про яку ще в пралісах сняться золоті сни...

Другий том роману Ольги Мак «Жаїра» представлений тут за виданням 1958-го року; видавництво «Гомін України», Торонто, Канада. Упорядник даної інтернетної публікації виправив друкарські помилки, котрі, на жаль, мають місце у паперовій книзі, і деякі відмінності тамтешнього тодішнього українського правопису привів у відповідність до сучасного офіційного українського правопису; але декотрі відмінності і залишив, для, так би мовити, наявності певного колориту тогочасного діаспорного видання. Нижче надається пояснення маловідомих слів, котрі авторка не пояснила у своїх виносках, а упорядник у тексті позначив зірочками (*).

Хабаззя, хабаз — бур’ян, дрібний чагарник і т.ін.

Нипати — тинятися, вештатися, швендяти…

Звинний — спритний.

Танґвапема — довгий кілок, тонший і круглий з одного кінця, грубший і чотирьохгранний — з другого. Служить, як довбня. (Примітка авторки з першого тому «Жаїри».)

Фідальґо у португальців чи ідальґо у іспанців — особа, яка походила зі шляхетної родини й отримувала свій особливий статус, що передавався у спадок лише за чоловічою лінією. До XVI сторіччя такі називалися «кабальєро».

Берло — прикрашена палиця, що є символом влади, теж саме що скіпетр.

Близна — слід від рани, шрам, рубець.

Тупан (інші назви — Тупа, Тупаве, Тенондете) — верховний бог у віруваннях південноамериканських індіанців ґуарані. Від нього походить слово «тупа» у сучасній мові ґуарані, що означає «бог». Тупа вважався творцем Всесвіту, а його житло знаходилося на Сонці.

Клякнути — завмерти.

Зворохобитися — збуритися, збунтуватися.

Помітувати — нехтувати, погорджувати.

Пірнач — різновид булави.

Муссурани — «Індіяни мали звичку полонених прив’язувати на шнурок і так убивати. Тому полонені називалися "в’язнями шнурка" — "муссурани" — по-індіянському, або "корди" по-еспанському». (З авторського «Вступу» у першому томі «Жаїри»). Можливо, це якось пов’язано з назвою бразильської змії муссурани, що вбиває та пожирає інших змій.

Жібоя — португальська назва звичайного удава.

Гороїжитися — задаватися, вихизовуватися, чванитися.

Наглити — квапити, підгоняти.

Сарацени або сарацини (в перекладі з грецької — східні люди) — тут мається на увазі кочове розбійницьке плем’я бедуїнів, що жило вздовж кордонів Сирії, згадуване у античній літературі. Але в середньовічній Європі сарацинами вже називали представників усіх мусульманських народів.

Каправоокий — з очима, що закисають, гнояться.

Кармін — барвник, що виробляється з самиць комах виду червець (до речі, перший місяць літа українці назвали червнем через те, що це був сезон збору червеців). Кармін застосовують, аби надати червоного забарвлення напоям, ковбасам, кондитерським виробам і десертам; в минулі часи ним фарбували тканини.

Товщ — жир.

Сипи або грифи — рід хижих птахів родини яструбових ряду соколоподібних.