Історичний двотомний роман Ольги Мак «Жаїра» оповідає про події у Бразилії сімнадцятого століття. Емігрувавши до Бразилії 1947-го року, українська письменниця вивчила тамтешню мову, бразильську історію, географію та етнографію, флору і фауну тощо, тож писала (українською мовою) історичний роман про Бразилію, добре знаючись на цій темі.

Роман «Жаїра» був виданий у 1957 (перший том) та 1958 (другий том) роки у місті Торонто (Онтаріо, Канада). На батьківщині письменниці, в Україні, поки не видавався. 

У другому томі йдеться про життя індіанської дівчини Жаїри після втечі із рабства. Здійснивши втечу від своїх хазяїв, колонізаторів-рабовласників, Жаїра, її батьки та ще двоє рабів-індіанців опиняються у диких джунглях, де згодом приєднуються до індіанського племені аресів. Вождь аресів, молодий, але вже мудрий Татаурана, з першого погляду закохується у Жаїру і вирішує з нею одружитися. Він їй також подобається, і її тішить, що вона стане жінкою аж самого вождя. Але в Татаурани є й інші задуми, більш глобальні: він планує, об’єднавши різні індіанські племена у військовий союз, разом виступити проти колонізаторів-рабовласників, скинути їхню владу та заснувати незалежну індіанську державу. Жаїрі не подобається існування у диких джунглях серед індіанців, котрих вона вважає дикунами; вона ностальгує за життям серед «цивілізованих» і «культурних» колонізаторів, мріє про розкіш і багатства, навіть про те, аби самій стати рабовласницею. Через те, що в її душі панує отака рабська свідомість, на плем’я волелюбних та гордих індіанців чатує біда…