— Ви, значить, вирішили роздробити крижане кільце?

— Так. Апаратуру вже монтують у кормі.

— Хочете відкинути кільце від планети?

— Навпаки: трильйони тонн упадуть на неї. Уламки будуть надто великі для того, щоби розтанути. Вони влучать у точки, які вважаються найкраще захищеними. Крім того, буде здуто верхні шари атмосфери. Це зменшить атмосферний тиск на якихось сто бар. Це буде пересторога.

— То буде вбивство.

— Мабуть.

— Примус до контакту такою ціною?

— Ні. Контакт — справа вже другорядна. Це буде спроба їх урятувати. Полишені самі на себе, вони ввійдуть у проміжок Голенбаха. Чи відомі вашому преподобію закони сидеристики?

— Настільки, наскільки вони можуть бути відомі дилетантові. Астрогаторе, ви виправдовуєте геноцид гіпотезоїд? І до того ж не власного, а тією, яку виробила машина?

— У нас нема нічого, крім гіпотез. І машина тут мені допомогла. Істотно. З іншого джерела мені відома ідіосинкразія, яку викликав у Церкви Animus in Machina[110].

— Я її не відчуваю. Навзаєм за це пояснення, астрогаторе, я віддячу вам тим самим. Людина часто не помічає того, що бачать інші. GOD говорив про уніфікацію способів, якими воюють квінтянські супротивники. Вас це теж стосується.

— Не розумію...

— Ви ліквідували існуючий досі спосіб дій, усвідомивши, що парламентаризм слід замінити єдиновладдям. Я не сумніваюсь у чесності ваших намірів. Ви хочете взяти всю відповідальність за подальші дії на себе. Цим самим ви, завдяки ефектові дзеркала, програли квінтянам. Надто — жорстокістю власних рішень. Ви хочете відповісти ударом на їхній удар. Оскільки вони найнадійніше захистили свої штаби, ви бажаєте найдошкульніше вдарити по них. Цим самим — я навмисне вживаю ваші слова — ви підпорядкували дотеперішню структуру стосунків між людьми «Гермеса» структурі стратегії, яку виробляєте.

— Цей вислів належить GODові.

— Тим гірше. Не стверджую, що в дискусії машина перемогла вас. Я стверджую, що вона теж стала дзеркалом, яке побільшує вашу агресивність, спричинену розчаруванням.

На обличчі в Стірґарда вперше відобразився подив. Однак він мовчав, і чернець провадив далі:

— Воєнні операції потребують авторитарних штабів. До того ж нічого нового на планеті не сталось. Але ми не повинні встрявати у такі дії.

— Я не думаю про війну з Квінтою. Це інсинуація.

— На жаль, це правда. Війну можна вести і без оголошення, і без застосування цієї назви. Ми прибули сюди для обміну не ударами, а інформацією.

— Я охоче погодився б на такий обмін, але як?

— Це зрозуміло й дитині. Суворого правила військової таємниці на кораблі не дотримуються. Я знаю, що в цехах будують сонячний лазер, який має обстріляти планету.

— Не саму планету, а кільце.

— І атмосферу, яка становить життєву частину планети. Соляричний лазер — солазер, як кажуть фізики — можна використати не для руйнування, а для передачі інформації.

— Ми передавали її впродовж не однієї сотні годин, але результату ніякого.

— Це справді дивно, що саме я бачу змогу, якої не помічають фахівці разом із премудрою машиною. Сигнали нашого супутника «Посла» потребували спеціальних пристроїв для прийому, антен, декодерів... Я не знаюся на радіотехніці, але якщо Квінту охопила війна, то всі тамтешні пристрої, здатні приймати радіосигнали, підлягли мілітаризації. Через те радіосигнали приймають генеральні штаби, а не населення Квінти. Якщо його взагалі було повідомлено про наше прибуття, то тільки таким способом, яким ви сказали, а саме брехливим та підступним, щоб ми в очах квінтян стали агресорами. Одне слово, їхніми запеклими ворогами. А ви, командире, самі обернете цю брехню на правду з допомогою солазера.

Стірґард слухав його з подивом — навіть більше, він, здавалося, утрачав недавню категоричну впевненість.

— Я про це не подумав...

— Бо це найпростіше. Ви з GODом піднялися на такий високий рівень рафінованості у теорії ігор, мінімаксу, квантування вирішального простору, людина й машина приготували собі крила такого високого лету, що з нього вже не видно дзеркалець, якими граються діти, пускаючи сонячні зайчики. Таким дзеркальцем для всієї Квінти може бути солазер. Адже він даватиме зблиски, ясніші за сонце, їх побачить кожен, хто підведе голову.

— Отче Араґо, — мовив Стірґард, нахилившись до ченця через стіл, — благословенні убогі духом, бо їх чекає Царство Небесне. Ви перемогли мене. Я зазнав поразки нищівнішої, ніж GOD — від нашого пілота... Як ви про це здогадалися?

— Я бавився дзеркальцями, коли був малим хлопцем, — усміхнувся домініканець, — а GOD ніколи не був дитиною.

— Як ідея передачі інформації то це просто чудово, — озвався Накамура. — Але чи зуміють вони нам відповісти, якщо зрозуміють?

— Перед зачаттям було благовіщення, — відповів Араґо. — Може, вони й не зуміють відповісти так, щоб ми їх зрозуміли. Тож нехай вони принаймні зрозуміють нас цілком чітко.

Темпе, який дивився на ченця з неприховуваним захопленням, не зміг більше мовчати.

— Це справді пролунало як «еврика!». А хіба в них нема дзеркал? Їх же не конфіскує ніхто навіть під час війни...

Чернець, здавалося, нічого не чув. Він про щось напружено думав. Потім тихо, неквапливо мовив:

— Маю до вас прохання. Я хотів би обмінятися кількома словами з астрогатором віч-на-віч; якщо він погодиться, звичайно... Вас це не образить?

— Гаразд. Ми в боргу перед святим отцем. Накамуро, солазер треба буде належно переробити, щоби він зміг оббігти променем усю планету, а крім проблем оптичних, є ще й інформаційні. Така сигналізація базується на принципі, що приймальники перебувають на рівні елементарного розвитку.

Коли фізик та пілоти вийшли, Араґо підвівся.

— Прошу вибачити мені те, що я говорив напочатку. Я був абсолютно переконаний, що застану вас тут самого, астрогаторе. Не ставлюся надто оптимістично до ідеї з дзеркальцями. Я також міг — і навіть збирався — подати її на нижчому рівні як пропозицію нефахівця для оцінки на рівні компетентних знавців. Така сигналізація може дати осічку або перенести нас із дощу та під ринву. Вже в самому своєму принципі ідея ця антропоцентрична: ви спершу відчули обурення, образу, а вже потім полегкість.

— Припустімо. Але куди ви, отче, хилите?

— Не до втіхи духовної. Щоб опрацювати технічний аспект цього експерименту, вам і всім іншим доведеться залучити до нього GODa.

— Звісна річ. Він зробить належні розрахунки і все інше. Ну й що з цього? Складе програму. Зробить усе, що в межах можливого. Сподіваюся, ви, отче, не вважаєте, що це advocatus diaboli?

— Ні. А я не з’явився тут як doctor angelicus[111]. Гадаю, мені не треба переконувати вас, що я — християнин?

Такий раптовий поворот розмови знову здивував Стірґарда.

— Куди ви, отче, хилите? — повторив він.

— До теології. Щоб ви могли мене краще зрозуміти, я перекладу її мовою не лише світською — в моїх устах це, по суті, прозвучить блюзнірськи. Я в душі виправдовуюся безпрецедентною ситуацією. Мова фізики вам ближча, ніж герменевтика релігієзнавства. У перекладі на понятійний апарат фізики гетероморфізм sacrum відповідає різним спектральним лініям матерії, повсюдної та однакової у всьому світі. У цьому порівнянні можна сказати, що, крім спектра тіл, є спектр вірувань. Він простягається від анімізму, тотемізму, політеїзму аж до віри в самого Бога. Земна лінія моєї віри — це родина, людська і Божа водночас. Чи відомо вам про дискусії, що ведуть у теології через SETI, — особливо відколи пошуки інших породили цю експедицію?

— Щиро кажучи, ні. А ви, отче, вважаєте, що я повинен бути з ними обізнаний?

— Зовсім ні. Однак це був мій обов’язок. Щодо цього позиції в моїй Церкві розійшлись. Одні стверджували, що зіпсуття природи Створінь може бути повсюдним і така повсюдність виходить за земне поняття вислову katholikos[112]. Що можливі світи, в яких до жертви Спокути справа не дійшла і через те вони приречені. Інші — що спасіння як вибір між Добром і Злом, дане ласкою, з’явилося скрізь. Суперечка ця поставила під загрозу Церкву. Організатори й учасники експедиції були зайняті своєю справою, через те їх не дивували сенсації, що збільшували наклади газет. Злочинність і секс уже набридли, а експедиція «Евридіки» мимохідь збудила споживацький інтерес. Як оригінальні та кумедні іграшки, попри те, що credo quia absurdum est[113], здобуло множник, котрий компрометує його досить ефективно. Як марево незліченних планет з величезною кількістю райських яблук там, де нема яблунь, олив, яких навіть син Божий не прокляне, бо там не ростуть оливи, дивізій пілатів, котрі вмивають руки в мільярдах посудин, лісу розп’ять, юрб юд, маси непорочних зачать істот, чия фізіологія розмноження не дає підстави на таке поняття, бо вони розмножуються копуляцією[114] — одне слово, помноження Євангелія на всі витки всіх галактичних спіралей робило наше Credo карикатурною пародією віри. Завдяки цим арифметичним фокусам Церква втратила багато пастви. Чому вона не втратила мене? Тому, що християнство вимагає від людини більше, ніж можна вимагати. Воно не вимагає лише відмови від жорстокості, підлості й брехні. Воно вимагає любові, скерованої до жорстоких людей, облудників, катів і тиранів, і цієї вимоги ніщо не знищить. Прошу не надто дивуватися цій катехизації на борту такого корабля. Мій обов’язок — дивитися далі від розвідки, яка має з’єднати невідомі один одному розуми. Ваші обов’язки — інші. Спробую це пояснити. Якби ви стояли на вже переповненому рятувальному човні, а нові й нові потопельники чіплялися б за його борти, внаслідок чого човен міг би перекинутись і затонути, — ви почали би відрубувати їм руки. Так чи ні?