Але я цього не зробила. Я просто дивилась на нього з обережністю і повторювала:
— Як цікаво, Томмі.
Потім він промовив:
— Я тобі вже казав, Кет, що Рут про тварин нічого не знає.
І коли він це промовив, то наче пригадав усе інше — а насамперед те, чому ми взагалі почали розмовляти про цих тварин, і вся енергія випарувалась із його обличчя. І ми знову йшли мовчки, а коли опинилися на Гай-Стрит, я мовила:
— Знаєш, Томмі, якщо навіть у твоїй теорії щось є, існує набагато більше моментів, які нам треба вивідати. Наприклад, як пара подає свої кандидатури? Що вони повинні робити? Щось я ніде не бачила спеціальних бланків для цього.
— Я теж про це думав.
Його голос знову став тихим і урочистим.
— Як мені здається, спосіб тільки один. Знайти Мадам.
Я подумала про це хвильку, тоді сказала:
— Це може виявитись непростим завданням. Нам же про неї нічого невідомо. Навіть імені її ми не знаємо. Пам’ятаєш, якою вона була? Вона воліла, щоб ми до неї навіть не наближались. Якщо уявити, що нам вдалося б її вистежити — я не думаю, що це чимось допомогло б.
Томмі зітхнув.
— Я знаю, — сказав він. — Ну, гадаю, ми ще маємо час. Ніхто з нас поки що не поспішає.
Коли ми повернулись на парковку, небо знову захмарилось і ставало доволі холодно. На інших і натяку не було, тож ми з Томмі сперлись на машину і дивились у бік поля для міні-гольфу. Тепер ніхто не грав, тільки тріпотіли на вітрі прапорці. Мені більше не хотілося говорити про Мадам, Галерею і т. д., тож я дістала з сумочки касету Джуді Бріджвотер і почала її роздивлятися.
— Дякую, що купив її мені, — сказала я.
Томмі усміхнувся.
— Якби я підійшов до тієї коробки, а ти дивилася б на платівки, я б перший її знайшов. Бідному старому Томмі не пощастило.
— Яка різниця. Ми знайшли її тільки завдяки тому, що тобі це спало на думку. Я взагалі забула історії про загублений закуток. Після того, як Рут отак пішла, я мала кепський настрій. Джуді Бріджвотер. Моя давня подруга. Наче ми з нею не розлучались. Цікаво, хто її тоді вкрав у мене?
Ми мовчки дивились на вулицю, виглядаючи решту.
— Знаєш, — сказав Томмі, — коли Рут сказала таке, а я побачив, як ти засмутилась…
— Облиш, Томмі. Тепер усе вже гаразд. І я не збираюсь повертатися до цієї теми, коли вона повернеться.
— Ні, це не те, до чого я веду.
Він відступив від машини, повернувся і притиснув ногою передню шину, наче хотів перевірити її міцність.
— Коли Рут почала все це говорити, я усвідомив, навіщо ти переглядала порножурнали. Ну добре, не те щоб усвідомив. Це лише теорія. Ще одна з моїх теорій. Але коли Рут наговорила всякого, у мене наче в голові клацнуло.
Я знала, що він на мене дивиться, але зосередила погляд попереду і не відповідала.
— Але я все одно не розумію, Кет, — нарешті мовив він. — Навіть якщо Рут правду каже, а я так не думаю, то чому ти шукаєш своє «ймовірне я» в старих порножурналах? Чому твоя модель мала б бути однією з тих дівчат?
Я стенула плечима, так і не дивлячись на нього.
— Я не кажу, що в цьому є сенс. Я просто це роблю.
Мої очі наповнились сльозами, і я намагалась приховати їх від Томмі. Але голос мій затремтів, коли я промовила:
— Якщо тебе це так дратує, я більше цього не робитиму.
Не знаю, чи Томмі побачив мої сльози. На ту мить, коли він наблизився до мене і стиснув моє плече, я вже себе опанувала. Він робив так час від часу, це не було чимось новеньким. Але чомусь я відчула себе краще і усміхнулась. Тоді він трохи відсторонився від мене, однак ми все одно майже торкались одне одного, стоячи поруч і спираючись на машину.
— Добре, нехай у цьому немає сенсу, — сказала я. — Але ж ми всі цим займаємось, хіба не так? Ми всі думаємо про власну модель.
Зрештою, саме тому ми сьогодні сюди приїхали. Ми всі цим займаємось.
— Кет, не хвилюйся, я нікому не розповів. Про той випадок у бойлерній. Не розповів ані Рут, ані комусь іншому. Просто я не доганяю. Не розумію, навіщо.
— Ну добре, Томмі. Я тобі розповім. Можливо, коли ти довідаєшся, сенсу в цьому також не буде, але принаймні знатимеш. Просто іноді, час від часу, на мене накочують по-справжньому сильні почуття, коли я хочу сексу. Іноді це так находить, що протягом години чи двох мені просто страшно. Часом мені здається, що я могла б і з Кефферсом це зробити, так все погано. Ось чому… це єдина причина, чому я зробила це з Гюї. І з Олівером. Це не означає нічого справжнього. Вони мені навіть не дуже подобаються. Я не знаю, в чому річ, і потім, коли все минає, мені страшно. Ось чому я почала думати, що це мусить чимось пояснюватись. Мабуть, це якась моя особливість.
Я замовкла, але Томмі нічого не відповідав, тому я продовжила:
— Отож мені здалося, що якщо я знайду її фотографію в одному з тих журналів, це принаймні бодай щось пояснить. Мені не хотілося б їхати шукати її. Я просто могла б тоді хоч якось пояснити, чому я така.
— У мене теж так буває, — сказав Томмі. — Іноді мені страшенно цього хочеться. Впевнений, що так буває у кожного, якби всі чесно зізнались. Я не думаю, що в тобі є щось інакше, Кет. Насправді я навіть дуже люблю цим займатись…
Він замовк і засміявся, але я не засміялася разом із ним.
— Те, про що я кажу — інше, — сказала я. — Я спостерігала за людьми. У всіх буває такий настрій, але це не змушує їх робити невідомо що. Вони ніколи не робили такого, як я, не йшли відразу з отакими, як той Гюї…
Я могла знову почати плакати, тому що відчула, що рука Томмі обіймає мене за плечі. Хоч якою засмученою я була, я не забувала, де ми тепер перебуваємо, і навіть подумки переконалась, що якби раптом на вулиці з’явились Рут та інші, навіть якби вони побачили нас у цю мить, для непорозуміння не виникло б жодних підстав. Ми все ще стояли пліч-о-пліч, спираючись на машину, а вони побачили б, що я чимось засмучена, а Томмі мене заспокоює. Тоді я почула, як він каже:
— Я не думаю, що це обов’язково якась погана особливість. Коли ти зустрінеш когось, Кет, когось такого, з ким захочеш бути по-справжньому, це може виявитись чимось хорошим. Пам’ятаєш, що нам казали вихователі? Якщо цим займатись з правильною особою, почуватимешся дуже добре.
Я смикнула плечем, щоб скинути з себе руку Томмі, а тоді глибоко вдихнула.
— Просто забудьмо про це. В кожному разі я набагато краще навчилась контролювати ці стани, коли вони надходять. Тому просто забудьмо.
— І все одно, Кет. Це так по-дурному — шукати в тих журналах.
— По-дурному, добре. Томмі, облишмо це. Зі мною вже все гаразд.
Не пам’ятаю, про що ще ми розмовляли, поки не з’явились інші. Ми більше не обговорювали серйозних тем, і навіть якщо інші відчули щось у повітрі, то цього не виявили. У них був хороший настрій, а Рут видавалась особливо налаштованою на те, щоб загладити неприємну сцену. Вона підійшла і торкнулась моєї щоки, кинула кілька жартів, а коли ми сіли в машину, і далі докладала зусиль, щоб радісна атмосфера тривала. Їм із Кріссі буквально все в Мартінові видавалось комічним, тож тепер — уже не в нього вдома — дівчата насолоджувались можливістю відкрито сміятися з нього. Судячи з вигляду Родні, він цього не схвалював, і я усвідомила, що Рут і Кріссі співали і танцювали, щоб його подражнити. Все здавалось цілком товариським. Але якщо раніше Рут не оминала можливості, щоб не прояснювати мені з Томмі всі жарти і натяки, то під час нашої подорожі додому вона постійно оберталась і уважно розжовувала геть усе, про що говорилося. За якийсь час це почало мене втомлювати, бо складалось враження, наче все в машині говорилось заради нашого — чи принаймні мого — особливого добра. Але мені приємно було, що Рут завдає собі такого клопоту. Я, як і Томмі, зрозуміла, що вона визнає свою негарну поведінку і в такий спосіб це демонструє. Ми сиділи так само, як і попереднього разу, з Рут посередині, але тепер більшість часу вона розмовляла зі мною, лише час від часу повертаючись у протилежний бік, щоб пригорнути Томмі чи мимохідь його поцілувати. Атмосфера була погідна, і ніхто не повертався до теми ймовірного я Рут чи чогось такого. А я не згадувала про касету Джуді Бріджвотер, яку мені купив Томмі. Я знала, що Рут рано чи пізно про неї довідається, але не хотіла, щоб вона довідалась уже зараз. Під час цієї подорожі додому, крізь темряву, що лягла на довгі порожні дороги, здавалось, що наша трійця знову близька, тож я не хотіла, щоб будь-що втручалось і порушувало цей стан.
